< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

Загальна характеристика та види адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

Формування правової держави, зміцнення законності і правопорядку вимагають удосконалення та підвищення ефективності роботи всіх органів державної влади, основною функцією яких є боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями. Побудова правової української держави на сучасному етапі потребує удосконалення всіх суспільних відносин і, в першу чергу, відносин, що становлять зміст громадського порядку.

Опис усіх правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, розміщений у гл. 14 Особливої частини КУпАП.

Видами правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, є:

  • 1) правопорушення, що посягають на громадський порядок і спокій громадян (статті 173, 173і, 178,181, 181і, 182 КУпАП);
  • 2) правопорушення, що посягають на громадську безпеку (ст. 175 КУпАП);
  • 3) правопорушення, пов'язані з порушенням антиалкогольного законодавства, або норм, пов'язаних з ним (статті 176, 177,179);
  • 4) правопорушення, пов'язані з негативним впливом на неповнолітніх або невиконанням обов'язків щодо них (статті 180,184);
  • 5) правопорушення, пов'язані з учиненням насильства в сім'ї (ст.1732 КУпАП).

Родовим об'єктом цих правопорушень виступає в основному громадський порядок, а також громадська безпека.

Різноманітність поглядів та думок учених-теоретиків зумовлює необхідність розгляду поняття громадського порядку як у широкому, так і вузькому розумінні.

Традиційно під порядком розуміють "правильний устрій, дотримання чіткості наступного ходу справ, визначеність розташування речей".

Зміст громадського порядку в широкому розумінні охоплює всю сукупність відносин, які складаються в суспільстві. Ці відносини представлені не тільки правовими, моральними, ідеологічними, але й базисними - виробничими, економічними.

Громадський порядок у широкому розумінні визначається як сукупність суспільних відносин, які складаються в державі в певну історичну добу.

Найбільш повне визначення поняття громадського порядку в широкому розумінні пропонують М. І. Єропкін і Л. Л. Попов. Автори розглядають громадський порядок як злагоджену структурну систему правових суспільних відносин, що виникають у громадських місцях і поза ними.

Водночас у законодавстві та юридичній літературі визначення поняття громадського порядку розглядають також і у вузькому розумінні. Останнє охоплює не всю систему врегульованих соціальними нормами суспільних відносин, а лише їх частину (підсистему), яка складається в певній сфері суспільного життя.

Власне визначення громадського порядку було запропоноване М. І. Єропкіним та А. П. Клюшніченком. Вони зазначали, що громадський порядок - це сукупність відносин, що забезпечують недоторканність громадян, захист їх прав, необхідні умови для спілкування людей, їх праці, відпочинку, для повсякденної діяльності державних та громадських організацій.

Питанням визначення поняття громадського порядку особливу увагу приділяв дослідник проблем адміністративної відповідальності у сфері громадського порядку Л. В. Коваль. Під громадським порядком він розуміє систему суспільних відносин, що регулюються нормами права і моралі, яка в інтересах народу сприяє створенню нормальних умов для виробництва, культурного відпочинку та спілкування людей, для функціонування органів державної влади, а також забезпечує недоторканність громадян і спокій у громадських місцях. Як наслідок, система суспільних відносин, які є змістом громадського порядку, охоплює різні групи вольових зв'язків. Такими, по-перше, виступають зв'язки, спрямовані на створення нормальних виробничих відносин, культурного відпочинку, побуту і спілкування людей; по-друге, зв'язки, що сприяють нормальному функціонуванню органів державної влади; по-третє, зв'язки, що забезпечують недоторканність громадян і спокій у громадських місцях.

Д. Н. Бахрах вважає, що поняття "громадський порядок" у вузькому розумінні можна визначити як систему суспільних відносин, які полягають головним чином у процесі спілкування, не пов'язаного з доцільною колективною діяльністю, на основі дотримання норм права, які забезпечують підтримання громадського спокою, нормальні умови праці і відпочинку громадян, функціонування державних і громадських організацій, повагу честі, людської гідності і вимог моралі.

З'ясування поняття "громадський порядок", охорона якого серед інших державних і громадських формувань покладається на органи внутрішніх справ, можливе при визначенні переліку елементів, які входять до змісту поняття "громадський порядок".

Такими елементами виступають:

  • - засоби регулювання (головним засобом регулювання відносин у сфері громадського порядку є норми права, що регулюють усі сфери суспільного життя);
  • - мета встановлення і підтримання громадського порядку;
  • - зміст громадського порядку;
  • - гарантії міцності громадського порядку.

Поняття громадського порядку як об'єкта правової охорони слід розглядати щонайменше у двох аспектах: по-перше, у широкому розумінні; по-друге, у вузькому (поліцейському) розумінні.

У широкому розумінні громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих соціальними нормами відносин, що виникають у громадських місцях у процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення сприятливої обстановки функціонування суспільного життя, нормальних умов для праці та відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій (М. В. Корнієнко).

У вузькому розумінні поняття "громадський порядок" тісно пов'язане з категорією "правопорядок". Правопорядок можна визначити як особливий стан суспільних відносин, упорядкованих за допомогою закону. Суспільні відносини, що становлять громадський порядок, регулюються нормами права, правилами громадського співжиття, нормами моралі, релігійними нормами та звичаями. А суспільні відносини, що становлять правопорядок, регулюються лише нормами права і є, по суті, правовими відносинами.

Зміст адміністративно-правової охорони громадського порядку полягає у захисті врегульованої правовими нормами певної частини суспільних відносин, які забезпечують недоторканність життя, здоров'я, честі та гідності людей, відносин власності та нормальних умов функціонування підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян.

Сутність громадського порядку становлять три складових: місце виникнення суспільних відносин, їх зміст та основна мета регулювання. Важливим елементом громадського порядку є громадське місце, де саме виникають досліджувані відносини (постійного (площі, вулиці, двори, під'їзди), періодичного (магазини, кафе, бари, музеї) та разового (будівлі для зібрання, для відпочинку) коректування. Метою правового регулювання суспільних відносин, що виникають у громадських місцях, є недоторканність життя, здоров'я, честі та гідності людей та забезпечення громадської безпеки. Органи внутрішніх справ є основним суб'єктом, який виконує функції охорони громадського порядку.

Таким чином, громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні є системою суспільних відносин, які виникають та розвиваються в громадських місцях у процесі спілкування між людьми, правове регулювання яких забезпечує як особисту безпеку людини, так і громадську безпеку, та охорона яких законодавством віднесена до компетенції органів внутрішніх справ.

Оскільки досліджуване поняття тісно пов'язане з місцем, де виникають суспільні відносини між людьми, то закономірно постає питання про те, що слід розуміти під громадським місцем.

Успішність вирішення зазначеного питання є досить проблематичним, бо відомі спроби визначення поняття таких місць не змогли зняти всіх наукових і практичних проблем, що виникають у зв'язку із застосуванням окремих норм щодо охорони громадського порядку.

Законодавством України визначення "громадське місце" не сформульовано, але в нормативно-правових актах міститься приблизний перелік громадських місць, а саме: вулиці, площі, парки, транспортні магістралі, вокзали, пристані, аеропорти та інші громадські місця.

Громадська безпека як родовий об'єкт правопорушення, пов'язаного з порушеннями правил протипожежної безпеки, є сукупністю суспільних відносин, пов'язаних з усуненням або ліквідацією негативних для життя, здоров'я чи майна наслідків, викликаних небезпечною дією протиправних дій людини, стихійним лихом або впливом шкідливих факторів джерел підвищеної небезпеки.

Безпосередніми об'єктами окремих адміністративних правопорушень названої групи виступають конкретні суспільні відносини або їх сукупність, що стосується названих вище складових громадського порядку, а саме громадського спокою, громадської моралі та людської гідності.

З об'єктивної сторони ця група адміністративних правопорушень характеризується вольовими, активними діями, якими, всупереч діючим нормам права і моралі, порушуються правила поведінки у громадських місцях, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії мають разовий, епізодичний характер.

Нерідко на кваліфікацію протиправних виявів суттєвий вплив справляють і такі ознаки, як час, місце, обставини та характер таких дій. Серед них важливо чітко визначати поняття "громадське місце". У чинному законодавстві немає єдиного чітко визначеного поняття такого місця.

Під громадськими місцями здебільшого розуміють місця постійного, періодичного або разового спілкування людей з метою задоволення їх різноманітних життєвих потреб. До місць постійного спілкування людей належать вулиці, майдани, парки, сквери, стадіони, вокзали, двори, під'їзди, громадські туалети тощо, тобто такі місця, вільний доступ людей до яких відкритий у будь-яку пору року чи доби. До місць періодичного спілкування людей належать підприємства торгівлі та харчування (незалежно від форм власності), видовищні та комунальні підприємства, усі види громадського транспорту, інші подібні місця, де населення обслуговується в межах певного часу.

До тимчасових громадських місць належать такі місця, де спілкування людей має разовий чи епізодичний характер. Такі місця перестають бути громадськими, якщо там відсутні люди, їх окремі групи або колективи. До них можна віднести місця проведення спортивних заходів (поза спортивними спорудами), масового виїзду на відпочинок, масових гулянь, місця поза парками та скверами) тощо. Для громадських місць властиві такі ознаки, як доступність для населення, можливість користуватися належними громадянам правами з гарантіями безпеки їх життя, здоров'я, майна, честі та гідності.

Деякими особливостями характеризується об'єктивна сторона такого адміністративного проступку цієї групи, як порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки. Воно може скоюватися як шляхом протиправних дій, так і шляхом бездіяльності, тобто шляхом невиконання тих чи інших обов'язкових правил чи приписів. Причому такі дії чи бездіяльність можуть бути як одноразовими, так І тривалими. Це важливо враховувати під час визначення строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Для цього правопорушення інколи суттєве значення мають і такі ознаки об'єктивної сторони, як характер та розмір заподіяної шкоди. Якщо він значний, то таке правопорушення може вже кваліфікуватись як злочин. Інколи це стосується і місця скоєння протиправної дії: наприклад, паління у вибухобезпечному цеху чи в іншому схожому виробничому місці може каратись кримінальними заходами.

Більшість адміністративних правопорушень цієї групи з урахуванням особливостей об'єктивної сторони є формальними.

Суб'єктами адміністративних правопорушень, які посягають на громадський порядок, є фізичні осудні особи, які на момент учинення правопорушення досягли 16-річного віку. Такими особами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, за винятком осіб, що згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких вирішується дипломатичним шляхом.

До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили порушення громадського порядку, в основному застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП України. За дрібне хуліганство та стрільбу з вогнестрільної зброї в населених пунктах вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Але і в цих випадках з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до них можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП.

Серед суб'єктів адміністративних правопорушень, які посягають на громадський порядок, не виділяють посадових осіб - вони несуть у цих випадках відповідальність на загальних підставах.

Дещо іншими властивостями наділені суб'єкти правопорушення, передбаченого ст. 175 КУпАП (порушення правил пожежної безпеки). Суб'єктами цього правопорушення передусім можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі підприємства, організації, установи (незалежно від форм власності). Крім того, серед суб'єктів цього правопорушення виділяють службових осіб, які, як правило, несуть підвищену адміністративну відповідальність.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, за вчинення адміністративних правопорушень цієї групи несуть дисциплінарну відповідальність.

Суб'єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, характеризується, як правило, умисною виною, хоча в окремих випадках не виключена і необережна форма вини (особливо це стосується порушення правил пожежної безпеки).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >