Методика аналізу фінансової стійкості малого підприємства
Забезпечення фінансової стійкості малого підприємства є однією з найважливіших економічних проблем його функціонування за ринкових умов господарювання. Недостатня фінансова стійкість зазвичай є причиною виникнення неплатежів і всіх негативних наслідків такої ситуації.
Фінансова стійкість малого підприємства характеризує міцність фінансово-економічних позицій та ступінь незалежності від зовнішніх джерел формування ресурсів підприємства. Вона залежить від стану власних засобів малого підприємства та їх наявності в обігу. Стійкість може бути забезпечена лише за умов стабільної реалізації продукції (робіт, послуг), своєчасної її оплати та отримання виторгу, достатнього за обсягом для виконання зобов'язань малого підприємства перед бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.
Отже, фінансова стійкість малого підприємства передбачає такий рух його грошових потоків, який забезпечував би постійне перевищення доходів над витратами. Таким чином, фінансова стійкість малого підприємства є станом його фінансових ресурсів та їх використання, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, гарантуватиме неперервний процес розвитку своєї господарської діяльності.
Забезпечення фінансової стійкості - це утримання такого стану фінансових ресурсів підприємства, їхнього розміщення і результативності використання, за якого відбувається розвиток виробництва чи іншої сфери діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності [12, с. 185].
Розрізняють абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Абсолютні показники відображають стан джерел формування матеріальних запасів і забезпечення витрат малого підприємства. Такими джерелами можуть бути власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові позичені засоби. У процесі аналізу виявляється надлишок чи нестача джерел засобів для формування оборотних активів, які обчислюються як різниця величини джерел і відповідної величини запасів і витрат.
Для оцінки джерел формування запасів і витрат малого підприємства використовують показники, що відображають ступінь охоплення різних видів джерел:
- наявність власних оборотних засобів, що визначається за формулою
де ОЗм - власні оборотні засоби малого підприємства, грн; Дм" - джерела власного капіталу (розділ 1 пасиву балансу), грн; А - необоротні активи (розділ 1 активу балансу), грн [16, с. 161];
- наявність власних та довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат, що визначається за формулою
де Дл - довгострокові зобов'язання малого підприємства, грн;
- загальна величина головних джерел формування запасів і витрат, що визначається за формулою
Де Ккр - короткострокові кредити і позикові засоби, грн [16, с. 161].
Цим трьом показникам джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування; - надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних засобів:
де Д, - запаси і витрати, гра [16, с. 162];
- надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат:
- надлишок (+) або нестача (-) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат:
На ґрунті розрахунку трьох абсолютних показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування визначають такі типи фінансової стійкості малого підприємства:
1) абсолютну стійкість, яка можлива лише за умови повного покриття потреб у ресурсах власними оборотними засобами:
За допомогою тривимірного показника абсолютна фінансова стійкість визначається як 1; 1; 1. Така ситуація не завжди економічно обґрунтована, якщо існує можливість залучення позикових засобів на взаємовигідних умовах для розвитку підприємства;
2) нормальну стійкість, коли ресурси формуються завдяки власним оборотним засобам, короткостроковим кредитам та позикам, за умовами:
Відповідно до тривимірного показника нормальна фінансова стійкість визначається як 0; 1; 1;
3) нестійкий фінансовий стан, коли для формування ресурсів та забезпечення нормальної платоспроможності мале підприємство змушене, поряд з власними оборотними та поточними позиковими засобами, залучати додаткові ресурси, зокрема кредити банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, за умовами:
Із залученням тривимірного показника нестійкий фінансовий стан визначається як 0; 0; 1. Фінансова нестійкість у цій ситуації ввижається допустимою, якщо величина короткострокових кредитів та позикових засобів, що використовуються для формування запасів і витрат, не перевищує загальної вартості виробничих запасів, готової продукції й товарів. У протилежному випадку фінансова нестійкість розглядається як передкризова; - кризовий фінансовий стан означає, що всі можливі та знайдені джерела недостатні для покриття запасів і витрат підприємства, мале підприємство перебуває на межі банкрутства, що засвідчують такі умови:
Через тривимірний показник кризовий фінансовий стан визначається як 0; 0; 0.
Поряд з абсолютними показниками, для характеристики фінансової стійкості обчислюють та вивчають відносні фінансові коефіцієнти, а саме: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності та коефіцієнт маневреності (табл. 12.3).
Коефіцієнт автономії (незалежності) - це відношення суми власних засобів до загальної суми пасиву бухгалтерського балансу. Цей показник характеризує рівень сформованості ресурсів малого підприємства за рахунок його власного капіталу. Нормальне мінімальне значення цього коефіцієнта - понад 0,5. Що вищий цей показник, то більша фінансова незалежність малого підприємства від зовнішніх джерел.
Аналіз коефіцієнта автономії малого підприємства на початок періоду дає змогу ідентифікувати також фінансові можливості його подальшого розвитку, зокрема:
- - широкими є можливості для залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (КЛ > 0,5);
- - обмеженими є можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (0 < К < 0,5);
- - відсутні можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (Ка < 0).
Таблиця 12.3. Показники оцінки фінансової стійкості малого підприємства
Коефіцієнт фінансової залежності е оберненим до коефіцієнта автономії. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці, це означає, що власники повністю фінансують мале підприємство, якщо перевищує 1 - навпаки.
Коефіцієнт фінансової стабільності - відношення власного капіталу до позичених засобів. Нормальне мінімальне значення цього показника має бути більшим за одиницю. Превалювання власних засобів над залученими засвідчує те, що мале підприємство володіє необхідним запасом фінансової міцності. Його діяльність меншою мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування.
Коефіцієнти автономії та фінансової стабільності тотожно відображають фінансову стійкість малого підприємства. Так, за коефіцієнта автономії вище 0,5 відношення власного капіталу до залучених засобів перевищує 1,0, і навпаки. Зростання коефіцієнта автономії означає зміцнення фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнт маневреності - це відношення власних оборотних засобів до загальної величини власного капіталу малого підприємства. Цей коефіцієнт засвідчує, яка частка власних засобів перебуває у мобільному стані, тобто в постійному кругообігу для фінансування поточної діяльності, а яка - капіталізована. Що вищий цей показник, то більше можливостей у малого підприємства для маневрування своїми фінансовими ресурсами. Нормальне значення коефіцієнта залежить від галузевої належності підприємства та співвідношення необоротних і оборотних активів.
Так, у торговельних малих підприємствах превалює оборотний капітал, який формується завдяки власним засобам, а також унаслідок залучення короткострокових позикових засобів. Серед активів промислового малого підприємства превалюють виробничі фонди, основним джерелом формування яких є власні засоби підприємства. Довгострокові кредити при цьому відіграють незначну роль. Загалом, зростання частки власних оборотних засобів через підвищення фондовіддачі та прискорення їх оборотності позитивно впливає на фінансову стійкість малого підприємства.
Додатково до перелічених можуть визначатися:
- - коефіцієнт концентрації власного капіталу - діленням суми власного капіталу малого підприємства на загальну суму господарських коштів (валюту балансу); характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність; Що вище його значення, то більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство;
- - коефіцієнт концентрації залученого капіталу - характеризує частку залучених коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства; високе значення коефіцієнта засвідчує довіру до підприємства з боку банків, а отже, і його фінансову надійність; низьке значення визначає неспроможність підприємства отримати кредит у банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.
Отже, аналіз фінансової стійкості малого підприємства дає можливість: визначити тип фінансової стійкості; оцінити готовність малого підприємства до погашення своїх боргів, його унезалежненість від зовнішнього фінансування; виявити, як змінюється його фінансова стійкість у динаміці.
