< Попер   ЗМІСТ   Наст >

23.2. Спостереження як метод соціологічного дослідження

Основними характеристиками соціологічного дослідження є систематичність, планомірність, спрямованість на виконання певного завдання. Цей вид наукового методу пізнання, як правило, використовують у комплексі з іншими методами збирання емпіричної інформації, як-от: анкетування, інтерв'ю, вивчення документів.

Перевагою соціологічного спостереження є широка та різнобічна інформація про явище, процес, дію. Але інколи така інформація інтерпретується соціологом залежно віл досвіду, соціальних установок та орієнтацій, загальної поінформованості про проблему, яка вивчається. У такому випадку отриману інформацію завдяки спостереженню потрібно доповнити матеріалами опитування чи аналізом документів, які містять більш змістовну та різнобічну інформацію.

У літературі існують такі класифікації спостереження: включене та не включене, відкрите та закрите, стандартизоване і не-стандартизоване.

Найбільш достовірну інформацію можна отримати за допомогою організації "включеного" спостереження. Уданому випадку соціолог може бути учасником соціальної дії чи процесу, коли він може спостерігати без "впливу" на процес, стаючи при цьому рівноправним учасником групи, в якій проводиться вивчення проблеми.

При "невключеному" спостереженні соціолог перебуває дещо збоку від групи, отримує в основному інформацію поверхову, без урахування мотивації, орієнтацій респондентів.

Відкрите спостереження проводиться за умови згоди групи чи колективу, закрите, навпаки, проводиться часто "інкогніто", члени групи не завжди мають уявлення, що за ними спостерігають.

При організації не стандартизованого спостереження в соціолога немає чіткого уявлення та плану дій, воно проводиться спонтанно, без погодження та чіткого плану. Стандартизоване — навпаки, усі дії жорстко регламентовані, у наявності план дій щодо фіксації елементів дії чи процесу, а також є чітка інструкція проведення аналізу. Для отримання надійної інформації потрібно спочатку створити індикатори, які повинні охоплювати весь спектр дій у колективі, де проводиться спостереження. Індикаторами можуть бути — кількість осіб, їх характеристики за віком, освітою, статтю та соціальним статусом, ставленням до певних процесів — репліки, вигуки, аплодування, шум в аудиторії, кількість запитань, їх зміст, напрям тощо.

Важливою умовою достовірності інформації, яка була отримана в процесі спостереження, є її надійність. Спостереження вважається надійним у тому випадку, коли при повторному проведенні спостереження (у тих же умовах на попередньому об'єкті та незалежно від того, ким воно повторювалось) отримуємо результати, які незначно відрізняються від попередньої інформації.

Спостереження використовується як на початку соціологічного дослідження, так і протягом усього пошуку надійної та достовірної інформації.

Результати спостереження фіксуються в протоколі, де нотуються час та місце проведення, основні характеристики процесу, дії, події.

23.3. Опитування в соціологічному дослідженні

Анкетування як спосіб збору емпіричної інформації

Опитування — найбільш уживаний метод збору соціальної інформації. За допомогою опитування можна отримати повну картину функціонування громадської думки щодо проблем соціальної практики, про запити, потреби, інтереси та орієнтації, мотиви поведінки різних груп населення. Використання методу опитування дозволяє отримувати інформацію про сьогодення, про оцінку подій, які відбувалися багато років тому, а також про плани на майбутнє. Інформація, яка буде отримана за допомогою опитування, досить легко піддається кількісному аналізу, а також інтерпретації після обробки.

Опитування — це метод збору первинної вербальної інформації, який базується на безпосередній (інтерв'ю) або опосередкованій (анкетування) соціально-психологічній взаємодії між дослідником та опитуваним (респондентом). При проведенні опитування фіксуються оцінки, думки, враження, надії особистості. Інколи трапляються помилки, коли дослідник інтерпретує емпіричну інформацію як факт або як стан процесу чи явища. Безперечно, ця помилка не повинна траплятися в дослідженні. У дослідженні при використанні анкетування можна отримати тільки оцінки або ставлення населення до певної події.

Сам факт і думка про факт — різні речі. Потрібно зазначити, що отримана інформація в анкетуванні (інтерв'ю) підлягає надзвичайно обережній інтерпретації. Висновки повинні бути виваженими і обґрунтованими. Вони повинні базуватись як на реальних фактах та подіях, так і на оцінках цих фактів життєдіяльності особистості.

Завдяки опитуванню можна отримати широкий спектр різнобічної соціальної інформації.

Які бувають види опитування населення? За ступенем охоплення генеральної сукупності розрізняються загальні та вибіркові опитування. При загальному опитуванні беруть участь всі представники трудового чи творчого колективу, все населення міста чи села. Загальне опитування є певною різновидністю референдуму.

При вибірковому опитуванні число респондентів становить певну частину генеральної сукупності або певну пропорцію (вибірку) від усього населення села, міста, країни.

Як правило, анкетування проводиться з метою більш широкого охоплення одиниць аналізу, інтерв'ю розраховане на досить невелику аудиторію та більш глибокий якісний аналіз проблеми.

Умовою успішного проведення анкетування або інтерв'ю є обов'язкове створення атмосфери доброзичливості та довір'я до респондента. У цьому випадку респондент буде бажати надавати виважену та реальну оцінку чи судження щодо проблем, які підлягають аналізу в дослідженні.

Важливе значення при цьому має зовнішність інтерв'юера, його вміння зацікавити, навіть заінтригувати респондента, закликати його надати доброзичливі та точні відповіді. Для проведення опитування інтерв'юеру обов'язково видається інструкція, в якій зазначені основні етапи здійснення методики опитування, правила відбору респондентів, способи фіксації отриманих відповідей, кодування та класифікації результатів опитування та інші вимога.

В інтерв'ю важливо зберігати вимоги до послідовності та правильного формулювання запитань. Вони повинні пропонуватися в такій же формі і послідовності, в якій вони зафіксовані в бланку інтерв'ю.

У звіті інтерв'юера викладаються запитання, які виникають при проведенні опитування, фіксується час та місце проведення інтерв'ю, описуються труднощі при спілкуванні з представниками різних соціально-демографічних груп.

Для здійснення опитування потрібно створити інструментарій. Важливим засобом у збиранні соціальної інформації слугує анкета.

В анкеті необхідно фіксувати лише ті запитання, на які неможливо отримати відповіді звичайним способом. Формулювання запитань повинні бути зрозумілі респондентові, не викликати здивування або небажання спілкуватися, відповідати його рівню знань, освіті, поінформованості щодо проблем, які вивчаються. Запитання повинні бути зрозумілі та максимально спрощені і відповідати соціально-психологічним характеристикам респондентів.

Анкета може складатися з трьох частин: 1) вступна частина; 2) основна частина; 3) демографічна ("паспортичка").

У першій частині анкети нотуються назви організації та установи, яка проводить дослідження, пояснюється мета дослідження, гарантується анонімність відповідей, викладаються правила заповнення анкети, підкреслюються важливість та цінність відповідей респондента.

В основній частині викладаються запитання, які поступово розкривають зміст проблеми. Ця частина анкети за змістом найбільш вагома та складна. Запитання повинні враховувати психологію респондента. Запитання викладають блоками, у чіткій логічній послідовності. Головна мета запитань анкети полягає в тому, щоб зацікавити респондента, включити його поступово в процес співпраці з анкетою. Далі пропонуються запитання складніші, які виявляють соціальні установки та орієнтації респондента, оцінки та судження, які мають прямий стосунок до основної теми дослідження.

У заключній частині тексту анкети пропонуються найбільш інтимні та різного характеру контрольні запитання, мета яких — поглибити та уточнити інформацію, яка була отримана у відповідях на попередні запитання.

За формою питання розрізняються на закриті, відкриті та напівзакриті. Запитання вважається відкритим, коли відповідь на нього може бути нерегламентована та викладена в довільній формі.

Наприклад:

Ваші пропозиції щодо вирішення екологічних проблем:

________________________________________________________________________

Потрібно зазначити, що деякі дослідники захоплюються формулюванням відкритих запитань. Практика проведення соціологічних досліджень переконує у наданні надзвичайно малого обсягу відповідей респондентами на відкрите запитання анкети.

Питання називається закритим, якщо в ньому пропонуються варіанти можливих відповідей, з яких респондент повинен вибрати лише одну або декілька відповідей. Перелік альтернатив може бути якісного характеру (запитання зі спектром відповідей). Наприклад;

Як би ви оцінили економічну ситуацію в Україні?

  • 1. Дуже добра.
  • 2. Досить добра.
  • 3. Досить погана.
  • 4. Дуже погана.
  • 5. Важко сказати.

При формулюванні закритих питань важливо передбачити такі моменти: 1) потрібно ввести всі можливі варіанти відповідей; 2) всі альтернативи повинні бути перемішані; 3) у переліку кількісних альтернатив позитивні та негативні характеристики повинні бути однакової довжини, тобто рівною мірою репрезентовані.

Напівзакриті питання повинні мати весь перелік альтернатив закритого питання, а також альтернатива типу "Інше", що дозволяє респонденту надати відповідь чи занотувати додаткові коментарії та зауваження.

Наприклад: "Яку проблему з тих, що стоять зараз перед Україною, Ви вважаєте найсерйознішою?"

  • 1. Протистояння двох гілок влади.
  • 2. Зростання цін.
  • 3. Зовнішня небезпека від інших країн.
  • 4. Безробіття.
  • 5. Забруднення довкілля.
  • 6. Економічна нестабільність.
  • 7. Інше (напишіть).

Для отримання надійної та стійкої інформації у дослідженні можна використовувати інші методи збору соціальної інформації. Так, в анкету варто вводити фільтруючі та контрольні питання. Функції фільтруючих питань — виділити респондентів, які повинні відповідати на наступні питання або на декілька запитань про факти чи події, від групи респондентів, які не повинні на них відповідати, або не можуть з певних міркувань, тобто розділити сукупність опитаних на декілька масивів.

Наприклад, дослідника цікавлять відповіді респондентів, які відвідують спортивні секції певного напрямку: "Ви відвідуєте спортивні секції?"

  • 1.Так.
  • 2. Ні.

У цьому випадку на наступні запитання анкети будуть відповідати респонденти, які відмітили альтернативу "Так".

Контрольні запитання дозволяють перевірити правдивість відповідей респондентів на основні запитання анкети. їх аналіз дозволяє оцінити якість отриманої інформації. Як правило, контролюються ті запитання, які пов'язані з основними завданнями дослідження.

Введення контрольних питань в анкету проводиться в дещо зміненому формулюванні, що дозволяє не насторожувати респондента і підвищити надійність отримання соціологічної інформації.

Наприклад, у першому варіанті може бути запитання: "Якою мірою Ви довіряєте засобам масової інформації щодо висвітлення питань виборів "N"?" та з відповідними варіантами відповіді:

  • 1. Повністю довіряю.
  • 2. Частково довіряю.
  • 3. Важко сказати напевно.
  • 4. Частково не довіряю.
  • 5. Повністю недовіряю.

Контрольне запитання може бути запропоноване у такому варіанті:

"Чи задоволені Ви діяльністю засобів масової інформації щодо висвітлення питань виборів "N"?

  • 1. Повністю задоволений.
  • 2. Частково задоволений.
  • 3. Важко відповісти "так" чи "ні".
  • 4. Скоріше не задоволений.
  • 5. Зовсім не задоволений.

Отже, аналізуючи відповіді, можна переконатися у ступені відвертості респондента, а також "проконтролювати" роботу інтерв'юера щодо проведення опитування та запобігання "самозаповнення" анкети чи бланка інтерв'ю. Для поліпшення взаємозв'язку між соціологом та респондентом в анкету можна вводити "буферні" та "контактні" запитання тощо.

У демографічній частині ("паспортичці") розміщуються питання об'єктивного стану респондента та його статусу (стать, вік, освіта, належність до певної релігійної конфесії, рівень заробітної плати, місце проживання, житлові умови тощо). Функція "паспортички" в анкеті полягає в можливості отримати репрезентативні результати та здобути більш якісний аналіз результатів дослідження.

Як правило, "паспортичка" розташовується в кінці анкети, що дозволяє створити атмосферу довіри та доброзичливості при проведенні опитування.

Після створення макету анкети потрібно обов'язково провести пілотажне дослідження з метою отримати оцінки якості анкети. Організовується пілотажне (попереднє) дослідження, в якому апробується програма та методика (окремо апробується інструментарій - анкети, експертні листи для проведення опитування, бланки-інтерв'ю для проведення інтерв'ю). У пілотажному дослідженні апробується анкета серед респондентів з різними соціально-демографічними характеристиками. Важливо, щоб у цю групу були включені люди різних вікових груп, різного рівня освіти та загальної культури. Усі запитання, які виникають при цьому опитуванні, фіксуються конкретно по кожному питанню, потім відповідно вносяться зміни в анкету для подальшого використання в основній частині дослідження.

Наведемо декілька помилок, які зустрічаються при створенні анкети:

  • 1. Велике перевантаження анкети другорядними питаннями, тобто анкета досить об'ємна, питань дуже багато, виникає небезпека отримати неповну інформацію.
  • 2. Інколи зустрічаються питання, які мають у своїй основі подвійний зміст або навіть протилежний напрям.
  • 3. Якщо в анкеті часто зустрічається позиція "не знаю", "не розумію", які зазначив респондент, можна зробити висновок про те, що питання анкети надто не визначені та нечітко сформульовані.
  • 4. Інколи респонденти нотують в анкеті багато зауважень, додатків. У цьому випадку автори анкети ввели недостатню кількість альтернатив для надання відповіді на запитання анкети.
  • 5. Якщо багато запитань в анкеті залишаються незаповненими, то це значить, що: а) погано викладені правила заповнення анкети; б) в анкеті не гарантована анонімність відповідей респондента; в) недостатньо зрозуміла мета дослідження; г) анкета розпочинається зі складних, "прямолінійних" або конфіденційних запитань.

Способи отримання соціологічної інформації за допомогою анкетування бувають поштові, пресові, роздаткові. Подекуди використовуються газети чи журнали, в яких друкуються анкети. Інколи анкети надсилаються за певними адресами респондентів. Але потрібно зазначити, що використання перших двох варіантів збирання інформації дуже ненадійне, тому частіше за все використовується "роздаткове" анкетування.

Роздаткове анкетування проводиться прямо на робочих місцях з роздаванням та збиранням, після заповнення їх респондентами. Можливі варіанти видання анкет додому, але у визначені терміни. Опитування на місці — найбільш надійний спосіб оперативного збору інформації, тому що після заповнення анкет, їх можна переглянути та повернути для повного заповнення.

При використанні роздаткового опитування дослідник також має змогу відповідати на запитання, спостерігати процес заповнення та ставлення респондентів до опитування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >