< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правовідносини, що супроводжують виконавче провадження.

Процедура виконавчого провадження супроводжується певним колом правовідносин, що виникають під час її реалізації. Ми не вважаємо за доцільне глибоко заглиблюватися в дискусію про суто наукові погляди на сутність правовідносин, що виникають у ході виконавчого провадження. Це, швидше, тема для майбутнього підручника з цієї дисципліни.

Водночас доцільно торкнутися суті тих правовідносин, з якими неминуче доведеться зіткнутися адвокату на стадії виконання судових рішень.

Безумовно, на першому плані - правовідносини, урегульовані цивільно-процесуальними та господарсько-процесуальними нормами. Це зумовлено самою природою державної виконавчої служби, де першим пунктом у переліку рішень, що підлягають виконанню, зазначено: рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи.

Дії державного виконавця, згідно із законом "Про виконавче провадження" можуть бути оскаржені в суді. Крім того, як довела практика, суди нерідко неправомірно втручаються у виконавче провадження, шляхом прийняття непідсудних справ і винесення необгрунтованих рішень, завдаючи значної шкоди державним чи приватним інтересам загалом і конкретному виконавчому провадженню зокрема. Тому оволодіння певними цивільно та господарсько-правовими нормами значно підвищує потенційні можливості адвоката-представника на цьому етапі роботи.

Значна кількість виконавчих проваджень стосується таких справ, як відібрання дитини, поновлення на роботі, що потребує певних знань сімейного і трудового права. Законом "Про виконавче провадження" передбачається вирішення державним виконавцем у процесі реалізації виконавчого провадження питань майнового та фінансового характеру, що було б неможливим без певних знань у сфері цивільного та фінансового права.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів, передбачених законом. Своєчасність у цьому розумінні означає виконання рішення в граничні строки, встановлені законом. Повнота виконання рішень не допускає коригування працівником ДВС рішення суду чи іншого компетентного органу щодо обсягів стягнення (зменшення їх чи збільшення), розширення чи звуження змісту, способу та порядку виконання, передбаченого виконавчим документом, або надання державним виконавцем правової оцінки рішенню, що виконується. Неупередженість слід розглядати як абсолютну сумлінність посадовців органів ДВС у цій надто скрупульозній і болісній процедурі.

Такої думки дотримується й законодавець, який у статтях 349 і 115 ЦПК України зазначив, що виконання рішень судів (у т. ч. господарських) здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Однак на практиці можлива ситуація, коли певні закріплені законом правовідносини, які безпосередньо стосуються процедури виконавчого провадження, ніяк не врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження". Наприклад, статтею 754 Цивільного Кодексу України передбачено, що на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Не слід виключати такої можливості, як участь адвоката у найвищих судових інстанціях, у тому числі і в Конституційному Суді України. Згадані рішення (висновки) Конституційного Суду України також можуть бути джерелами і становити правову основу діяльності органів ДВС. Рішення (висновки) КСУ характеризуються низкою специфічних ознак, а саме:

  • 1) рішення КСУ є обов'язковими до виконання;
  • 2) рішення КСУ є остаточним, не може бути оскаржене та підлягає негайному виконанню;
  • 3) у рішенні (висновку) КСУ безпосередньо зазначаються спосіб, строки та порядок виконання цього документа (якщо це необхідно), зазначається орган, який має здійснити виконання рішення КСУ або додержання висновку КСУ;
  • 4) рішення (висновки) КСУ є актами прямої дії, які не вимагають підтвердження актами інших органів та посадовими особами.

Постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення (інформаційні листи) Президії Вищого господарського суду України не визначені Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" як правові підстави для діяльності державних виконавців, водночас ці документи у практичній діяльності органів ДВС не можна залишати без уваги.

Так, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та Роз'ясненням Президії ВГСУ № 045/365 від 28.03.02 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" надано ґрунтовні роз'яснення за низкою інститутів виконавчого провадження - порядок прийняття скарг на дії державних виконавців, надання відстрочки виконання, зміна способу та порядку стягнення, виконання ухвал про забезпечення позовів тощо.

Важливість принципу обов'язковості вимог державного виконавця та своєчасності виконання рішень незаперечна і потребує активної і рішучої державної підтримки. Обов'язковість виконання вимог державного виконавця забезпечується низкою негативних наслідків, що їх тягне за собою невиконання порушником означених вимог - стягнення виконавчого збору, цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність. Наразі існують державні органи, які цілком виведені з-під реального впливу державної виконавчої служби на шкоду державним інтересам.

Існує думка про обов'язковість використання в роботі державного виконавця принципу сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям з посиланням на обов'язковість останнього дотримуватися у своїх діях законності.

Вважаємо, що дотримання законності - це фундаментальна засада діяльності державного службовця, про що йшлося раніше, і вона є надфункціональною й універсальною. Що ж до конкретних обов'язків, то навряд чи можливо усунути характерну однобокість діяльності виконавця у кожній конкретній справі чи вимагати від нього сумісництва дій на виконання конкретних рішень на користь конкретної особи (стягувана) зі сприянням громадянам, установам, підприємствам і організаціям в їх діяльності загалом.

У цілому на працівників державної виконавчої служби поширюється дія загальних принципів державної служби, а окремі особливості роботи державного виконавця закріплені в Законі і не потребують, присвоєння останнім рангу принципів.

Втілення ж у життя окремих обов'язків, закріплених Законом, сьогодні, на жаль, просувається з великими труднощами, викликаними неузгодженістю і суперечністю в законодавстві.

Компетенція органів державної виконавчої служби.

Щоб успішно виконувати свої обов'язки з надання правової допомоги на стадії виконання судових рішень, адвокату потрібно володіти певними знаннями щодо компетенції ДВС. Щоденно органами державної влади різного спрямування і компетенції приймається значна кількість рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, це:

  • - рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи;
  • - вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах щодо майнових стягнень, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи;
  • - постанови судів щодо майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
  • - рішення, ухвали, постанови господарських судів, за якими у встановленому порядку видано накази;
  • - виконавчі написи нотаріусів;
  • - рішення третейських судів, за якими у встановленому порядку судами загальної юрисдикції видано виконавчі листи;
  • - рішення комісій з трудових спорів;
  • - постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
  • - рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених Законом України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" випадках та порядку;
  • - рішення Європейського Суду з прав людини;
  • - рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
  • - рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору;

  • - постанови державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій;
  • - постанови державного виконавця про накладення штрафу;
  • - рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
  • - визнана у встановленому порядку претензія.

Усі рішення, які видаються несудовими органами, самі по собі вже є виконавчими документами, натомість майже всі судові рішення для приведення рішення до примусового виконання потребують видачі окремого виконавчого документа. Винятком з цього правила можуть бути лише ухвали судів про вжиття заходів забезпечення позову, ухвали про вжиття запобіжних заходів (у господарському процесі), ухвали про вживання тимчасових заходів (у справах про захист авторських та суміжних прав) та постанови судів з адміністративних справ, які самі по собі є виконавчими документами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >