< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Товарні ресурси предметів споживання. Ціна як елемент взаємодії пропозиції та попиту

Поняття товарних ресурсів, класифікація, джерела їх створення (формування)

Товарними ресурсами називають масу промислової та сільськогосподарської продукції, яка надходить у торгові підприємства протягом року, кварталу, місяця від виробника чи з інших джерел (імпорт, резерви) для задоволення різних потреб населення та господарств. Продукцію підприємств чи окремих галузей народного господарства, яка призначена для постачання іншим підприємствам, для споживання населенню, для експорту та інших цілей, називають товарною продукцією. За рахунок товарної продукції промисловості, сільського господарства, а також імпорту товарів формуються товарні ресурси держави. Іншими словами, товарні ресурси — це товарна продукція промисловості та сільського господарства, а також імпортні товари, що призначені для задоволення різних потреб населення, народного господарства, а також на експорт.

Є таке поняття, як реалізована продукція. Це продукція, виготовлена на конкретному підприємстві, оплачена покупцем, фактично відпущена документально і відвантажена, тобто передана в народногосподарський оборот чи кінцеве споживання. Від товарної реалізована продукція відрізняється на суму готових виробів, виготовлених у звітному періоді й відпущених споживачеві, але не оплачених ним, а також на суму готових виробів, відпущених споживачеві у попередні періоди, а оплачена покупцем у звітному періоді, або продукція, що знаходиться на складі.

За рахунок товарної пропозиції промисловості, сільського господарства, а також імпорту формуються товарні ресурси держави. Вони формують товарну пропозицію, тісно пов'язану з попитом населення.

Розмір товарної пропозиції за відповідний період вимірюється в натуральній, вартісній та відносній (у днях до обороту) формах величини надходження товарів на ринок у вигляді предметів споживання, включно з товарними запасами.

Натурально-речовий склад пропозиції залежить від величини товарної та реалізованої продукції, продукції особистих підсобних господарств, садово-городніх товариств, кооперативів.

Загалом виробництво визначає обсяг і структуру товарної пропозиції та товарних запасів.

Основна частина товарних ресурсів, скерована для використання в народне господарство в плановому періоді, називається товарними фондами.

Ринкові товарні фонди класифікують за споживчими ознаками—ринкові фонди продовольчих та непродовольчих товарів. У свою чергу, кожна з цих груп поділяється на окремі підгрупи і різновиди.

За джерелами створення їх поділяють на ринкові фонди, які створюються за рахунок внутрішніх та зовншініх виробничників.

Товарні ресурси в основному формуються промисловістю і сільським господарством. Маючи потужну промисловість, яка виробляє засоби виробництва та предмети споживання, розвинуте сільське господарство, а також окремі галузі, які випускають лише товари народного споживання (це легка і харчова промисловість), є всі можливості для постійного збільшення випуску товарів народного споживання.

Збільшення виробництва товарів народного споживання передбачається за рахунок конверсії оборонної промисловості.

Важливе місце у формуванні товарних ресурсів посідає аграрно-промисловий комплекс. Йому відведено значне місце у здійсненні радикальної програми розвитку виробництва товарів продовольчої групи. Агропромисловому комплексу належить вирішальна роль у постачанні населення продовольчою продукцією у свіжому і переробленому вигляді.

Наступним джерелом створення товарних ресурсів є підприємства місцевої промисловості та побутового обслуговування. Основним завданням підприємств місцевої промисловості є максимальне використання для виробництва товарів народного споживання місцевої сировини, а також відходів великих промислових підприємств. Товари, виготовлені підприємствами місцевої промисловості, передусім мають задовольняти попит місцевого ринку. Ці товари, як правило, реалізуються в місцях виробництва товарів для того, щоб меншою мірою завантажувати транспорт далекими перевезеннями і скоротити витрати, пов'язані з пересуванням товарів від виробника до споживача.

Ось чому підприємства місцевої промисловості повинні налагоджувати тісні зв'язки з торговими організаціями, узгоджуючи з ними виробничий асортимент товарів, наближений до запитів місцевого ринку. Зараз слід більше уваги приділяти розвитку місцевої промисловості як важливому резерву отримання додаткових товарних ресурсів для задоволення потреб населення.

Важливе місце у збільшенні продукції місцевого виробництва належить також підприємствам побутового обслуговування населення через майстерні з пошиття та ремонту одягу, взуття, виготовлення та ремонту меблів, телевізорів, холодильників та іншої побутової техніки.

Розвиток місцевої промисловості та побутового обслуговування, крім розв'язання проблеми товарного забезпечення, одночасно розв'язує і проблему трудових ресурсів, передусім їх ефективне використання.

У забезпеченні населення основними продовольчими товарами значне місце належить підсобним господарствам, які організовуються при промислових, будівельних, транспортних підприємствах і організаціях. Вони збільшують свої товарні ресурси через відгодівлю худоби, розведення і вилов риби, вирощування городніх культур у відкритому і закритому ґрунті.

Значного розвитку виробнича діяльність досягла у системі споживчої кооперації. Виробнича діяльність споживчої кооперації здійснюється, як правило, у сільській місцевості. Це зближує її з джерелами сільськогосподарської сировини і районом реалізації готової продукції. Основною галуззю промислового виробництва споживчої кооперації є хлібопечення. На його частку припадає більше половини випуску всієї продукції. У виробничій діяльності споживчої кооперації проводиться перепрофілювання підприємств на переробку плодів, на розширення випуску фруктових консервів, компотів, повидла, соків та іншої продукції.

Окремим напрямком збільшення товарних ресурсів є випуск споживчою кооперацією непродовольчих товарів. Великі резерви розвитку має виробництво будівельних матеріалів, виробництво з овечо-шубної та хутрової сировини. Споживча кооперація переробляє нестандартну сировину цього профілю. Повніше використання можливостей кооперативних організацій і підприємств сприяє своєчасному розв'язанню проблеми товарного забезпечення. Додатковим джерелом створення товарних ресурсів є також широке залучення продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах громадян, членів колективного садівництва та городництва. На деякі види сільськогосподарських культур і виробництво в особистих підсобних господарствах припадає від 20 до 25 % загального виробництва. Таке поповнення товарних ресурсів через відсутність мережі приймальних пунктів та організації доставки у місця переробки чи безпосередньої реалізації цієї продукції використовується ще недостатньо.

Останнім часом важливим джерелом збільшення товарних ресурсів стали фермерські господарства.

Характеризуючи джерела створення товарних ресурсів, слід також виділити надходження товарної маси з імпорту, яке сприяє поліпшенню товарного асортименту внутрішнього ринку.

Поповнення товарних ресурсів за рахунок імпорту здійснюється державними зовнішньоекономічними організаціями та підприємствами, споживчою кооперацією і приватними підприємствами. Основні статті імпорту—автомобілі, обладнання, інші транспортні засоби. Значна частина припадає на харчосмакові товари, сировину для їх виготовлення.

Характерною рисою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є укладання угод як на грошовій (валютній), так і на бартерній (товарній) основі. Такі взаємовідносини будуються на різні періоди часу. Споживчою кооперацією України вже нагромаджено відповідний досвід у справі товарообмінних операцій. Це дозволяє налагоджувати тісні контакти з окремими виробниками, обмінюватися інформацією про асортимент, якість товару, залучати до виробництва нові технології.

Ефективною формою товаропостачання з-за кордону стали прикордонні зв'язки між окремими адміністративно-територіальними районами. У процесі цих зв'язків кооперативи самі вступають у прямі контакти з товарообмінних операцій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >