< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характеристика установчих документів сільськогосподарських підприємств

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчими документами відповідно до ст. 57 ГК України є рішення суб'єкта господарювання про його утворення, або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Вимога укладання засновницького договору при створенні нового сільськогосподарського підприємства як юридичної особи визначається ст. 87 ЦК України. Слід зазначити, що у цій статті не досить чітко прописано необхідність укладання цього виду договору. Загалом юридичні особи поділяються на договірні, які діють на підставі лише засновницького договору (повні й командитні товариства), і статутні, обов'язковим документом для яких є статут (інші організаційно-правові форми підприємств). Цивільне законодавство не висуває чіткої вимоги до статутних юридичних осіб щодо обов'язковості підписання засновницького договору. Так само ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. не вимагає укладення засновницького договору для статутних товариств (акціонерних товариств, товариств з обмеженою і з додатковою відповідальністю). Нещодавно прийнятий Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р. у ст. 9 визначає, що засновниками може укладатися засновницький договір, який не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Водночас ст. 57 ГК України встановлює обов'язковість укладання засновницького договору або рішення про утворення суб'єкта господарювання, яке за своїм змістом є також засновницьким договором.

Виходячи з наявної колізійності обов'язковості процедури укладання засновницького договору для всіх організаційно-правових форм підприємств слід зазначити, що підписання засновницького договору на момент створення кожного сільськогосподарського підприємства є доцільним з боку деяких практичних моментів. Насамперед, це засвідчення вільного волевиявлення співзасновників до створення певного сільськогосподарського підприємства. По-друге, засновницький договір дає змогу вже на початковому етапі узгодити всі умови функціонування підприємства, що зменшує кількість спірних питань, які можуть виникнути у подальшому між співвласниками підприємства.

Засновницький договір не укладається у разі заснування підприємства однією особою, тобто у фермерських господарствах, сільськогосподарських товариствах із одним засновником, приватно-орендних сільськогосподарських підприємствах (ПОСП).

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

За свідченням практики важливе значення має процедура уніфікації статутних документів у межах кожної організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств. Зовнішньою формою такої уніфікації є вироблення Типових або Примірних статутів. При цьому слід пам'ятати, що затвердження Типових документів (статутів, договорів тощо) належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а Примірних - до компетенції центральних галузевих органів виконавчої влади. На жаль, у аграрній сфері поки що не розроблено і не затверджено жодних типових статутів. Примірці статути також розроблено лише для окремих організаційно-правових форм: Примірний статут державного підприємства, віднесеного до сфери управління Міністерства аграрної політики України, затверджений наказом Мінагрополітики України від 12 грудня 2008 р. № 826; Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу-агроторгового дому, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26 червня 2003 р. № 191.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >