< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості католицького віровчення і культу

ПРО ВІРУ

  • 1. Для чого ми живемо на землі? Ми живемо на землі для того, щоб виконувати волю Божу, заслужити вічне життя.
  • 2. Що ми повинні робити для того, щоб виконати волю Божу? Ми повинні: 1) вірити в Бога; 2) виконувати його заповіді; 3) приймати Святі таїнства; 4) молитися.

ПРО БОГА

  • 3. Хто є Господь Бог? — Господь Бог — Творець світу, Господь всього сущого, наш Отець.
  • 4. Для чого Бог створив нас? — Щоб ми його пізнали, любили, славили і сердечно йому служили, а після смерті були щасливими з Ним на небі.
  • 5. Де знаходиться Бог? — Бог знаходиться скрізь: на небі, на землі і на кожному місці.
  • 6. Чому ми не бачимо Бога? — Тому що Бог є Дух. Він безплотний.
  • 7. Скільки є богів? — Бог є один, але в трьох особах: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Святий Дух.
  • 8. Яка з цих трьох Божественних осіб стала людиною? Друга особа — Бог-Син став людиною і вмер на хресті для нашого врятування.
  • 9. Як називається Бог-Син, який став людиною? — Він називається Ісус Христос, Боголюдина.
  • 10. Христос є Бог чи Людина? — Христос є Бог і людина в одній Божественній особі.

ПРО СПАСИТЕЛЯ

  • 11. Коли народився Ісус Христос? — На початку нашої ери.
  • 12. Де народився Христос? —у Віфлеємі.
  • 13. Хто такий Христос? — Син Божий, який став людиною, Бог і людина в одній Божественній особі.
  • 14. Хто є матір'ю Христа? — Пресвята Діва Марія.
  • 15. Хто такий святий Йосиф? — Наречений чоловік Пресвятої Діви Марії й опікун Христа.
  • 16. Звідки ми знаємо, що Христос не тільки людина, а й Бог?— Христа передбачали пророки. Він творив чудеса.
  • 17. Які чудеса творив Христос? — Він перетворив воду на вино, зціляв хворих, воскрешав мертвих, втихомирював море і бурю, нагодував п'ятьма хлібами і двома рибами більше п'яти тисяч чоловік і т. д.
  • 18. Чи всім людям подобалося вчення Христа? — Добрим людям подобалось, а злим не подобалось.
  • 19. Що зробили злі люди, які ненавиділи Христа? — Вони віддали його на муки і смерть.
  • 20. Де й якою смертю помер Христос? — Біля міста Єрусалим, на горі Голгофа він був розіп'ятий на хресті.
  • 21. Чи міг Христос уникнути смерті? — Христос страждав добровільно, для спасіння людського роду.
  • 22. Що сталося з тілом Христа після його смерті? — Тіло його було знято з хреста і поховано.
  • 23. Що сталося з душею Христа? — Душа Христа зійшла в пекло, де душі праведників, що вмерли до Христа, чекали його пришестя.
  • 24. Що відбулося на третій день після смерті Христа? — Христос воскрес.
  • 25. Що робив Христос після свого воскресіння? — Він часто з'являвся своїм апостолам і наказував їм проповідувати своє вчення всім людям.
  • 26. Що здійснив Христос на сороковий день після свого воскресіння? Він піднісся на небо.
  • 27. Чи зійде знову Христос із неба на землю? — Він знову зійде перед кінцем світу.
  • 28. Коли Христос послав апостолам Святого Духа? — На десятий день після підняття на небо.
  • 29. Що зробили апостоли після сходження Святого Духа? — Вони розійшлися по всьому світу, щоб проповідувати вчення Христа.

ПРО АНГЕЛІВ

  • 30. Хто такі ангели? — Це чисті душі, які володіють розумом і вільною волею і не мають тіла, тобто плоті.
  • 31. Чи всі ангели залишилися вірними Богу? — Ні, деякі ангели не корилися Богові і тому були відправлені до пекла. Вони та їх суть — дияволи, тобто злі духи.
  • 32. Як ми називаємо того ангела, котрого Господь Бог дає нам, як хранителя, порадника в житті? — Ангелом-Хранителем.

ПРО ЛЮДИНУ

  • 33. Хто така людина? — Це Боже творіння, яке має тіло і розумну душу.
  • 34. Чим людина відрізняється від тварини? — Тим, що вона має розумну і безсмертну душу.
  • 35. Що таке душа? — Це дух, створений Богом за зразком і подобою Божою, що оживляє наше тіло і керує нами.
  • 36. Як звали перших людей? — Адам та Єва.
  • 37. Чи залишились Адам і Єва вірними Богові? — Ні, вони согрішили.
  • 38. Як називається цей гріх наших предків? — Первородним гріхом. Він переходить на всіх людей.

ПРО ПОСМЕРТНЕ ЖИТТЯ

  • 39. Що діється з душею людини після її смерті? — Вона постає перед судом Божим.
  • 40. Куди посилає Бог душу після суду? — Чи в пекло, чи в чистилище, чи в рай.
  • 41. Яка душа іде в чистилище? — Така, яка повинна задовольнити Богові за гріхи.
  • 42. Яка душа йде на небо? — На небо йде душа, вільна від усіх гріхів і від покарання за них.
  • 43. Яку душу скидають у пекло? — Ту, яка не хоче примиритися з Богом.

ПРО ЗАПОВІДІ ГОСПОДНІ

  • 44. Що Бог наказує в першій заповіді? — Вірити в одного істинного Бога.
  • 45. Що забороняє перша заповідь? — Невіру, ідолопоклонство і забобони.
  • 46. Що наказує друга заповідь? — Ім'я Бога вимовляти (згадувати) тільки з благоговінням.
  • 47. Що наказує третя заповідь? — У неділю утримуватися від важкої праці і брати участь у месі.
  • 48. Що Бог наказує в четвертій заповіді? — Поважати і любити своїх батьків (рідних).
  • 49. Що Бог наказує у п'ятій заповіді? — Берегти своє життя і здоров'я, а також життя і здоров'я ближніх; забороняє бити ближніх, шкодити їхньому тілу чи душі (подавати дурний приклад).
  • 50. Що Бог наказує в шостій заповіді? — Завжди бути скромним у думках,словах і вчинках.
  • 51. Що Бог забороняє у сьомій заповіді? — Брати чуже майно без дозволу власника.
  • 52. Що Бог забороняє у восьмій заповіді? — Казати неправду, говорити погано про ближніх, наговорювати на них.
  • 53. Що Бог забороняє в дев'ятій і десятій заповідях? — Він забороняє не тільки робити вчинки, погані по відношенню до ближніх, а також грішні думки і погані бажання.

ПРО КАТОЛИЦЬКУ ЦЕРКВУ

  • 54. Що таке католицька, тобто вселенська церква? — Це заснована Христом релігійна община, що сповідує християнську віру, яка використовує сім Святих таїнств і перебуває під керуванням Папи.
  • 55. Хто заснував католицьку церкву? — Син Божий — Ісус Христос.
  • 56. За якими ознаками можна пізнати істинну церкву? — За тими ознаками, що вона є єдиною, святою, загальною, вселенською (католицька), апостольською.
  • 57. Хто є хранителем і вчителем нашої віри? — Католицька церква.
  • 58. Хто є найвищим правителем католицької церкви? — Папа Римський.
  • 59. Хто допомагає Папі в керівництві католицькою церквою на всій земній кулі? — Єпископи в єпархіях, а єпископам допомагають священики.

ПРО БЛАГОДАТЬ БОЖУ

  • 60. Що таке Божа благодать? — Це допомога Божа, необхідна нам для досягнення спасіння.
  • 61. Яким чином ми знаходимо благодать Божу? — 3 допомогою Святих таїнств, Святої Літургії і молитви.
  • 62. Хто заслужив для нас благодать Божу? — Христос своїми стражданнями і смертю на хресті.
  • 63. Коли ми втрачаємо благодать Божу? — Коли робимо смертний гріх.

ПРО ГРІХ

  • 64. Що таке гріх? — Це добровільне і свідоме порушення заповіді Божої чи церковної.
  • 65. Що таке смертний гріх? — Це добровільне і свідоме порушення заповіді.
  • 66. Що ми втрачаємо, скоюючи смертний гріх? — Ми втрачаємо благодать Божу і заслуговуємо вічне покарання в пеклі.
  • 67. Що таке звичайний гріх? — Це не повністю добровільне чи свідоме порушення заповіді.

ПРО СВЯТІ ТАЇНСТВА

  • 68. Що таке таїнство? — Це встановлений Христом видимий знак для одержання невидимої благодаті Божої.
  • 69. Яке з таїнств є першим і найнеобхіднішим?— Святе Хрещення.

ПРО ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

  • 70. Що таке Хрещення? — Це таїнство, встановлене Христом для прощення первородного гріха.
  • 71. Хто може хрестити? — Хрестити може священик.
  • 72. Як необхідно хрестити? — Потрібно лити воду на голову людини й одночасно вимовляти слова: "Я охрещую тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа".

ПРО ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ

73. Що таке Миропомазання? — Це таїнство, встановлене Христом для укріплення нас у вірі християнської доброчесності.

ПРО ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ

  • 74. Що таке Євхаристія? — Це справжнє Тіло і Кров Ісуса Христа у вигляді хліба і вина.
  • 75. Коли Христос встановив Євхаристію? — У страсний четвер, під час Тайної Вечері, коли він перетворив хліб і вино на Тіло і Кров свою, говорячи: "Це є Тіло Моє, це є Кров Моя".
  • 76. Коли Христос дав згоду здійснювати Євхаристію? — Коли сказав апостолам: "Це чиніть на спомин про Мене".
  • 77. Коли єпископи і священики перетворюють хліб і вино на Тіло і Кров Христа? — Під час Святої меси.
  • 78. Що таке Свята меса? — Це безкровна жертва Нового завіту, в якій Христос через священика Сам Себе жертвує за нас Небесному Отцю.
  • 79. Кого ми приймаємо у Святу Євхаристію під виглядом хліба? — Живого Ісуса Христа.
  • 80. Як потрібно приготуватися до достойного прийняття Святої Євхаристії? — Треба очистити душу від смертних гріхів, не їсти протягом однієї години перед прийняттям Святої Євхаристії.
  • 81. Що потрібно робити перед прийняттям Євхаристії? — Треба говорити, вдаряючи себе в груди: "Господи, я не достойний (достойна), щоб Ти ввійшов у храм мого серця, але скажи тільки слово, і душа моя буде зцілена".
  • 82. Як довго потрібно молитися після прийняття Святої Євхаристії? — Упродовж 15 хвилин.

ПРО ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ

  • 83. Що таке таїнство Покаяння? — Це таїнство, встановлене Христом для прощення гріхів.
  • 84. Що таке випробування совісті? — Це старанне пригадування всіх гріхів, здійснених після останньої сповіді.
  • 85. Як треба здійснювати випробування совісті? — Помолившись Святому Духу, пригадати як і скільки разів порушили заповіді Божі, церковні і свої головні обов'язки.
  • 86. Що таке сердечний жаль про гріхи? — Це сум душі про те, що скривдили Бога, втратили небо і заслужили пекло.
  • 87. Що таке сердечний намір більше не грішити? — Це сердечне рішення більше не ображати Бога своїми гріхами й уникати приводів до гріхів.
  • 88. Що треба сказати, коли підійдеш до сповідальні? — Треба перехреститися і сказати: "Слава Ісусу Христу. Останній раз був (була) на сповіді... (треба сказати коли). Накладену Єпитимію виконав (виконала) ... (сказати коли). Господа Бога знову образив (образила) такими гріхами... (перерахуйте гріхи).
  • 89. Що потрібно сказати після визнання своїх гріхів? — "Більше гріхів не пам'ятаю, за ці та інші гріхи каюсь, обіцяю більше не грішити. Прошу дати мені відпущення гріхів".
  • 90. Що треба робити, коли священик дає відпущення гріхів? — Сумувати з приводу гріхів і, вдаряючи себе в груди, казати: "Господи, помилуй мене, грішного (грішну)".
  • 91. Чи буде сповідь дійсною, якщо хто-небудь навмисно скриє смертний гріх? — Ні, така сповідь не буде дійсною.
  • 92. Як потрібно діяти, щоб виправити богозневажливу сповідь? Треба знову зізнатися у своїх гріхах, починаючи з останньої справжньої сповіді.
  • 93. Що треба робити, коли згадаєш про забутий на сповіді гріх? — Треба про цей гріх зізнатися на найближчій сповіді.
  • 94. Що таке індульгенція? — Свідоцтво про повне або частко ве "відпущення гріхів". ПРО ТАЇНСТВО ЄЛЕОСВЯЧЕННЯ
  • 95. Що таке Єлеосвячення? — Це таїнство, посередництвом якого хворому сповіщається благодать, яка полегшує духовні і тілесні страждання.

ПРО ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА

  • 96. Що таке Священство? — Це таїнство, що дає право служити Святу месу і виділяти таїнства.
  • 97. Хто такий священик? — Духовний Отець, що веде нас до неба.
  • 98. Як ми повинні поводити себе по відношенню до свого священика? Ми повинні його поважати, берегти його добре ім'я і повинитися йому у всьому, що стосується віри і моральності.

ПРО ТАЇНСТВО ШЛЮБУ

  • 99. Що таке шлюб? — Це таїнство, встановлене Христом, в якому наречений і наречена з'єднуються непорушним союзом, знаходять благодать для сімейного співжиття і християнського виховання дітей.
  • 100. Де може бути укладений справжній католицький подружній союз? Тільки в католицькій церкві, перед священиком, у присутності двох свідків.
  • 101. Чи може бути розірваний шлюб? — Справжній шлюб не може бути розірваний, подружній союз існує до смерті одного із подружжя: "Кого Бог поєднав, того людина нехай не розлучає" — сказав Христос.

ЩОДЕННІ МОЛИТВИ

  • 1. В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
  • 2. Господня молитва:

Отче наш! Ти, що єси на небесах. Нехай святиться ім'я Твоє, Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим; і не введи нас у спокусу, але пощади нас від лукавого. Амінь.

3. Молитва до Пресвятої Богородиці (із староукраїнської традиції, візантійська форма): Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна ти між жонами і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Христа Спаса, ізбавителя душ наших (згідно із західною традицією):

Радуйся, Марія, благодіяння повна, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жонами і благословен плід утроби Твоєї. Мати Божа, молись за нас грішних нині і в час смерті нашої. Амінь.

  • 4. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
  • 5. Молитва до Святого Духа:

Царю небесний, утішителю, душе істини, що всюди єси і все наповняєш, життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

6. Святий Боже:

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3 рази).

7. Символ віри (Нікейсько-Константинопольське визнання віри, використовується під час Святої Служби Божої — Літургії):

Вірую в єдиного Бога-Отця, вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, единородного, від Отця рожденного перед усіма віками.

Світло від світла, Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через нього все сталося. Він задля нас людей і заради нашого спасіння зійшов із небес і втілився в Духа Святого.

І був розіп'ятий за нас за Понтія Пілата, і страждав, і був похований.

І воскрес на третій день, згідно з писанням.

І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І вдруге прийде за славою, судити живих і мертвих, а його царству не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа, животворящого, що від Отця і Сина йде, що з Отцем і Сином рівнопоклінний, що говорив через пророків.

В єдину, святу, соборну й апостольську церкву.

Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.

Очікую воскресіння мертвих. І життя наступного віку. Амінь.

(Апостольське визнання віри використовується в приватній молитві і в Розарії):

Вірую в Бога-Отця Всемогутнього, Творця неба і землі. І в куса Христа, Сина його единородного, Господа нашого, який був зачатий від Духа Святого, народився від Марії Діви, страждав при Понтії Пілаті, був розіп'ятий, помер і був похований, зійшов у пекло, на третій день воскрес із мертвих, вознісся на небеса і сидить праворуч Бога-Отця всемогутнього. Звідси прийде судити живих і мертвих. Вірую в Духа Святого, Святу католицьку церкву, спілкування святих, прощення гріхів, воскресіння плоті, життя вічне. Амінь.

БОЖІ ЗАПОВІДІ

  • 1. Я Господь Бог твій, хай не буде в тебе інших богів" крім Мене.
  • 2. Не вимовляй імені Господа Бога твого даремно.
  • 3. Свято святкуй — неділю.
  • 4. Шануй батька і матір твою.
  • 5. Не вбивай.
  • 6. Не перелюбствуй.
  • 7. Не кради.
  • 8. Не будь лжесвідком проти твого ближнього.
  • 9. Не побажай жінки чи чоловіка ближнього твого.
  • 10. Не побажай майна ближнього твого.

Дві заповіді любові:

  • 1. Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею, всім розумінням, всією силою твоєю.
  • 2. Полюби ближнього твого як самого себе.

ЗАПОВІДІ ЦЕРКОВНІ

  • 1. Свята святкуй.
  • 2. У недільні і святкові дні бери участь у Святій Літургії.
  • 3. Дотримуй встановлений церквою піст.
  • 4. Причащайся і сповідуйся в пасхальний час.
  • 5. Допомагай утримувати церкву та її клір.

ГОЛОВНІ ІСТИНИ ВІРИ

Бог — один у трьох особах: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Святий

Син Божий став людиною і вмер на хресті для нашого спасителя

Бог справедливий: за добро нагороджує, за зло карає.

Душа людини безсмертна.

Благодать Божа необхідна для спасіння.

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ

1. Хрещення. 2. Миропомазання. 3. Пресвята Євхаристія. 4. Покаяння. 5. Єлеосвячення. 6. Священство. 7. Шлюб.

УМОВИ ТАЇНСТВА ПОКАЯННЯ

  • 1. Випробування совісті.
  • 2. Сердечна журба про гріхи.
  • 3. Твердий намір більше не грішити.
  • 4. Щиросердна сповідь.
  • 5. Замовлення за гріхи Богу і ближньому.

СІМ ГОЛОВНИХ ГРІХІВ

1. Гордість. 2. Скупість. 3. Блуд. 4. Заздрість. 5. Гнів. 6. Ожиріння. 7. Лінь.

ОЗНАКИ ІСТИННОЇ ЦЕРКВИ

1. Єдина. 2. Свята. 3. Загальна. 4. Апостольська.

КАТОЛИЦЬКЕ ПРИВІТАННЯ

Слава Ісусу Христу — навіки віків. Амінь.

Значимість Святого Письма в католицькій традиції. Близько 2400 років до Р. Хр. правив Ной, за часів якого кількість людей на землі збільшилася, однак збільшилося і зло. Бог звелів Ною побудувати ковчег. Він будував його дуже довго. Протягом цього часу Ной попереджав усіх про, кару потопом, якщо люди не виправляться. Після побудування ковчега, після марного очікування виправлення стався потоп...

Вавилонська башта. За словами історика Иосифа Флавія, її будували жителі Сенаарі під керівництвом Дхамита Немрода. Повні зла і гордовитості, вони не хотіли виправлятися і, щоб уникнути кари Божої (повторного потопу), будували башту. Через свою гордовитість вони не змогли домовитися один з одним і розсіялися по всій землі.

2000 рік до н.е.— Бог закликав Авраама бути батьком обраного народу. Бог звелів йому покинути свою батьківщину і відправитися до Ханаану. "Піди із землі твоєї, від рідних твоїх й із дому батька твого в землю, яку я покажу тобі".

Найвидатніші патріархи:

Авраам — 2000 рік до Р. Хр.

Ісаак—1871—1836 роки до Р. Хр.

Іаков-Ізраїль — 1739 рік до Р. Хр.

Йосиф — 1729—1689 роки до Р. Хр.

Загибель міст Содома і Гомори відноситься до часів життя патріарха Авраама. З усіх жителів врятувався тільки Лот із сім'єю. Тепер на території колишніх міст знаходиться Мертве море. В Ісаака, сина Авраама, було два сини: Іаков та Ісав. Бог назвав Іакова Ізраїлем, що означає "Сила Божа": "Віднині ім'я твоє буде не Іаков, а Ізраїль,... бо людей перемагати будеш". Ось чому його нащадків називають ізраїльтянами.

В Іакова-Ізраїля було 12 синів. Один із них, Иосиф, був проданий братами до Єгипту, у край Гесем, біля дельти Ніла. Там, у Єгипті, ізраїльтяни прожили 430 років і стали великим народом.

У 1493 році до Р. Хр., в місяці Нісан, у ніч із 14 на 15, Мойсей за наказом Бога вивів ізраїльський народ із Єгипту.

На 50-й день після виходу ізраїльтян із Єгипту Бог на горі Сінай дав їм Десять Заповідей.

Коли ізраїльтяни наблизилися до Обітованої землі, Мойсей наказав 12 чоловікам, по одному від кожного коліна, піти й подивитись на неї. Десятеро із посланих, повернувшись, говорили, що ту землю забрати неможливо. Двоє ж — Ісус Навін і Халів — умовляли всіх покластися на Божу поміч. Піднялося повстання проти Мойсея, Ісуса Навіна і Халіва: повстанці хотіли їх вбити. Тоді Бог сказав Мойсею, що поки це покоління не вимре, ізраїльтяни не ввійдуть в Обітовану землю. Тому ізраїльтяни 40 років блукали по пустелі, поки не вимерло старе покоління. (Подібно до того, як ізраїльтяни блукали на шляху до Обітованої землі, так і ми блукаємо на нашому шляху у пошуках обіцяного нам вічного життя.) Коли ізраїльтяни після 40 років блукань по пустелі знов наблизилися до Обітованої землі, Мойсей помер. Його спадкоємець Ісус Навін (1450—1426 рр. до Р. Хр.) за наказом Бога ввів ізраїльтян на Обітовану землю Ханаан.

Після Ісуса Навіна ізраїльтяни не мали вождя. їх справи вирішували найсміливіші люди, яких називали Суддями. Протягом 300 років таких суддів було 14, зокрема Гедеон (1405 р. до Р. Хр.), Самсон (1245—1117 рр. до Р. Хр.) та інші.

Головні царі ізраїльтян: Саул — правив 40 років, Давид — 40 років, помер у 1015 році до Р. Хр., Соломон — теж правив 40 років, помер у 975 році до Р. Хр.

Знамениті пророки: Ісаія (721 р. до Р. Хр) —передбачив майбутні страждання Спасителя. Єремія (600 р. до Р. Хр.) — закликав ізраїльський народ покаятись і повернутись на вказаний Богом шлях. Єзекіїль (580 р. до Р. Хр.)—закликав ізраїльтян бути справедливими. Він також передбачив, що прийде Бог-визволитель, і той, хто буде каятись, буде врятований. Даниїл (55-538 рр. до Р. Хр.) — проповідував, що глибока віра в Бога спричинює чудеса.

Наступні 12 пророків: Осія, Іоіль, Амос, Авдій, Іона, Міхей, Наум, Авакум, Сафонія, Аггей, Захарія, Малахія.

Особливості церковного життя в католицизмі.

ПРО СВЯТУ ЄВХАРИСТІЮ

Святу Євхаристію — святу Месу, святу Службу Божу встановив Христос після Тайної вечері: "Сіє творіть на МІЙ спомин..."

Свята Євхаристія це безперервна безкровна Жертва Нового завіту, в який відновлюється і згадується жертва Христа, його страждання, смерть, воскресіння і вознесіння на небо.

У Святій Євхаристії Христос через священика від імені церкви і разом з усією церквою під виглядом хліба і вина жертвує Богу-Отцю самого себе, свої страждання і смерть, щоби разом з нами і за нас віддати Богу за наші гріхи, віддати Богу честь і подяку, представити Богу наші прохання.

Свята Євхаристія (Літургія) це не прості спогади про жертви Христа, а дійсна та ж сама хрестова жертва. Ця жертва Христа є актом найвищого прославляння Бога, в якому кожен із нас може і повинен особисто брати участь у такий спосіб:

  • 1. Під час Святої Літургії з'єднуватися з Христом і разом з ним прославляти Бога, дякувати йому і через Христа подавати Богу свої прохання.
  • 2. Бути готовим принести Богу в жертву своє життя, тобто всі наші труди, турботи, страждання.

Тоді посередництвом Святої Євхаристії ми отримуємо дари, заслужені для нас Христом.

Свята Літургія складається з двох головних частин: Літургії Слова і Літургії Жертви.

  • 1. В Літургії Слова ми молимося, прославляємо Бога, слухаємо настанови Господа і Церкви, сповідуємо нашу віру.
  • 2. Літургія Жертви складається з трьох головних частин: приношення дарів, посвячення (перетворення) дарів, причащання святими дарами до Тіла і Крові Господньої.

Під час приношення дарів хліб і вино приносять у дар Богу: через посередництво цього ми посвячуємо Богові свої труди, страждання і добрі наміри.

Під час перетворювання Господь своєю всемогутністю перетворює хліб і вино в Тіло і Кров Христа, освячує нашу жертву: нашу працю, страждання, добрі прагнення.

Під час Святого Причастя ми з'єднуємося з Христом.

Усі католики зобов'язані брати участь у Святій Літургії кожної неділі й обов'язково у святкові дні. Церква закликає нас до повної, свідомої, спільної участі в Святій Літургії. Брати участь повністю це означає брати участь в Святій Літургії від початку і до кінця і під час Літургії прийняти Святе Причастя. Брати участь свідомо це означає знати частини Святої Літургії (її будову), розуміти їх зміст, значення обрядів, а духом своїм з'єднуватися з молитвами Церкви, з почуттям і бажанням самого Христа. Брати участь разом це означає молитися, співати разом з усіма, відповідати на відозву священика, всім одночасно стояти чи ставати на коліна, коли вимагає цього порядок богослужіння.

Свята Літургія це жертва всієї церкви, а не особиста справа окремого віруючого. Плоди Літургії одержуємо тоді, коли беремо участь у ній разом із священиком як членом церкви. Чим активніше, сердечніше ми сприяємо діянням церкви, чим тісніше ми скріплюємо наш зв'язок із нею, тим бажанішими ми стаємо Богові.

ПРО СВЯТІ ТАЇНСТВА

Щоб жити справедливо і заслужити вічне блаженство, недостатньо одних тільки наших людських сил. Потрібна ще надприродна допомога, яку ми називаємо благодаттю Божою. Благодать Божу ми отримуємо через посередництво Святої меси, Святого таїнства і молитви.

Святе таїнство — це видимі знаки (предмети, дії, слова), встановлені Христом, з допомогою яких ми отримуємо невидимий дарунок — благодать Божу.

Людина має подвійну природу: видиму, тобто, тілесну, матеріальну, і невидиму, тобто духовну. Христос використав видиму матерію: воду, хліб, вино, жести, слова, зрозумілі нашому розумові, для того, щоб обдарувати нашу душу невидимим духовним даром: Своїм Божественним життям, тобто благодаттю.

Така була Його воля, щоб ми наново народилися для церкви Христової, щоб гріхи відпускалися тому, над ким церква через посередництво священика від імені Христа вимовить слова відпущення; щоб ми приймали Його Тіло і Кров у вигляді хліба; щоб шляхом покладення рук нам повідомлялись дари і сила Святого Духа.

Кожне таїнство з'єднує нас із Богом, І це дякуючи церкві.

Святі таїнства — Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Єлеосвячення, Священство, Подружжя це сім струмків, через посередництво яких на нас пребагато виливається життя Божественної благодаті.

Благодать таїнства одержує кожний, хто підготував свою душу, хто виконує дії, що вимагаються таїнством. Але повніше і багатше цю благодать одержує той, хто активніше і старанніше до цього приготується і хто старається, щоб все його життя відповідало духу таїнств.

ПРО САКРАМЕНТАЛІЇ

Сакраменталії це священні дії-обряди і священні предмети.

Від Святих таїнств вони відрізняються тим, що Святі таїнства встановив Христос, а сакраменталії встановлює церква, в силу тієї влади, яку їй дав Христос.

Священні дії — обряди: покроплення посвяченою водою, благословення Пресвятою Євхаристією присутніх на богослужінні, посвячення церкви, кладовища, будинків, квартир віруючих, предметів культу тощо.

Священні предмети: розарій, ладанки, медальки, хрестики, ікони, образи святих, свічки, священні предмети, речі, що використовуються в церкві.

Сакраменталії допомагають людям в усіх їх справах отримувати допомогу від Бога.

Сакраменталії, які виконуються з побожністю, полегшують боротьбу з поганими звичками, спокусами, знищують легкі гріхи, благотворно впливають на фізичне і духовне здоров'я людини.

ІНДУЛЬГЕНЦІЇ

(відпусти)

Коли на сповіді нам прощаються наші гріхи, а з ними і вічне покарання за них, то залишається ще тимчасове покарання (борг), яке Богові можна задовольнити: 1) перебуванням у чистилищі (після смерті); 2) тут на землі, приймаючи в дусі покарання всякі біди, нещастя, образи і т. ін.; 3) завдяки одержанню індульгенції.

Індульгенція — це знищення, зняття тимчасового покарання за гріхи. Індульгенції встановлює католицька церква. Щоб одержати індульгенцію, потрібно перебувати в стані просвітленої благодаті, здійснити сповідь, прийняти святу комунію, виконати приписані церквою правила, помолитися на користь католицької церкви.

СВЯТИЙ РОЗАРІЙ

Спочатку оголошується Христове знамення. Отче наш... Радуйся, Маріє.... або: Богородице Діво, радуйся... (З рази), Слава Отцю, "О, Маріє, без первородного гріха зачата, моли про нас, що звертаються до Тебе (іде таїнство).

Після таїнства: "О, Ісусе, пробач нам наші гріхи, спаси нас від вогню пекла, приведи на небо всі душі, а особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя". Іще: "Отче наш..." і "О радуйся, Маріє.., Слава Отцю.., "О, Маріє...".

Тайна друга "О, Ісусе...", "Отче наш...", Радуйся, Маріє.., Слава Отцю... і т. д. У кінці Розарія: Вірую в Бога...

Святий Розарій має три частини:

Перша частина. Радісна— тайни:

  • 1. Благовіщення.
  • 2. Марія відвідує Єлизавету.
  • 3. Різдво Христове.
  • 4. Посвята Ісуса Господу.
  • 5. Отрока Ісуса знаходять у храмі. Друга частина. Скорботна — тайни:
  • 1. Молитва Христа в Гефсиманському саду.
  • 2. Бичування.
  • 3. Коронування терном.
  • 4. Хрестний шлях Христа.
  • 5. Розп'яття Христа на хресті. Третя частина. Славна — тайни:
  • 1. Воскресіння Христа.
  • 2. Вознесіння Христа.
  • 3. Сходження Святого Духа.
  • 4. Успення Пресвятої Діви Марії.
  • 5. Коронування Марії небесною славою.

ЛІТУРПЧНИЙ РІК

Церковний рік починається в першу неділю Адвента і закінчується в останній тиждень після свята Сходження Святого Духа. Він охоплює ряд свят, які мають певну послідовність. Мета всіх цих свят — показати нам нескінченну любов Бога-Отця, Сина і Святого Духа до нас, грішних людей. Ці свята нагадують нам величні події в історії спасіння людства: прихід на землю Сина Божого і викуплення світу Христовою смертю та його воскресінням.

Головні свята:

Різдво: Бог-Отець дає світові свого Сина.

Пасха: Син Божий Ісус Христос своєю смертю на хресті і воскресінням рятує світ.

Сходження Святого Духа: Бог-Святий Дух приходить на землю і продовжує жити і діяти в католицькій церкві.

Перед Різдвом Христовим буває адвент (4 тижні до 25 грудня). Перед Пасхою буває Великий Піст, який починається від Пасхальної середи і продовжується сім тижнів.

ОБОВ 'ЯЗКОВІ СВЯТА

Обов'язкові свята — це такі свята, в які не можна займатися тяжкою роботою й треба обов'язково бути присутнім на Святій Літургії.

  • 1. Всі неділі року. В неділю також бувають: Пасха, свято Сходження Святого Духа, свято Пресвятої Трійці.
  • 2. Новий рік — 1 січня.
  • 3. Богоявлення (трьох Волхвів) — 6 січня.
  • 4. Вознесіння — на 40-й день після Пасхи.
  • 5. Свято Євхаристії (Боже Тіло).
  • 6. Свято Апостолів Петра і Павла — 29 червня.
  • 7. Успіння Пречистої Діви Марії — 15 серпня.
  • 8. Свято Всіх Святих — 1 листопада.
  • 9. Непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії — 8 грудня. 10. Різдво — 25 грудня.

Сучасний католицизм. Нові соціальні реалії, що склалися всередині XX ст., спостерігаються в діяльності Папи Іоанна XXIII. Для збереження життя на планеті, відвернення загрози загибелі людства у вогнищі світової ядерної війни, неабияку роль відіграла підтримка католицькою церквою принципу мирного співіснування держав з різним соціальним устроєм. Папа Іоанна XXIII виступав за заборону ядерної зброї, в підтримку спільних дій на захист миру віруючих і невіруючих. Ці істотні зрушення були закріплені другим Вселенським собором (1962-1965 рр.).

Більш далекоглядну і реалістичну позицію почав займати Ватикан і щодо проблем Африки, Латинської Америки, Азії. Своєчасне відмежування від "класичного колоніалізму" мало наслідком поширення впливу на стрімко зростаюче населення Африки і Латинської Америки.

Пристосування католицтва до реалій посткомуністичного суспільства, врахування соціальних процесів, що розгорнулися в останній чверті XX ст., пов'язане з ім'ям Іоанна Павла II. Його діяльність є багатогранною. Але тут можна чітко визначити три лінії: перша стосується внутрішньої політики церкви; друга соціальних питань; третя зовнішньої політики. У питаннях церковної політики Папа додержується традиційних позицій: він категорично засуджує розлучення, розповсюдження засобів контрацепції, аборти, спроби зрівняти у правах жінок-монахинь зі священиками, участь діячів церкви у політиці тощо. Папа в різкій формі засудив тенденції до плюралізму, що спостерігалися в єзуїтському Ордені, найбільш численному і впливовому в католицькій церкві. Згідно з його вказівками Конгрегація по справах віровчення (в минулому Інквізиція) засудила деяких єзуїтів США, Швейцарії, ФРН, Нідерландів. І в той же час на засіданнях Папської академії у Ватикані відзначалося сторіччя із дня народження Альберта Ейнштейна; з промовою виступив сам Іоанн Павло II. Папа визнав помилковим і несправедливим засудження інквізицією Галілео Галілея. Це визнання Папи (яке зробило сенсацію в засобах масової інформації) було спрямоване на підпорядкування сучасної науки впливу з боку етичних настанов церкви.

Найбільш яскравими виразниками ностальгічної мрії про відродження середньовічного католицизму були: у Франції — Шатобріан, у Німеччині — Новаліс. Традицію, закладену ними, зараз продовжує Іоанн Павло II. Спинімось коротко на позиції Новаліса (1799 р.— "Християнство і Європа"). її основні складові:

церква повинна перебувати у переважному становищі, як у середньовіччі (Новаліс розраховував на те, що церква буде вирішувати життєві суперечності, вносити гармонію туди, де спостерігається дисгармонія. Романтичний універсалізм у нього перетворювався в універсалізм католицької церкви: світ існує знову як єдине ціле на чолі з церковними кафедрами);

розсудливість та утилітаризм, роздрібненість і прозаїзм сучасного світу можна подолати засобами релігійно-містичного світорозуміння; церква повинна дати людині те, в чому їй відмовляє суспільство, дати романтичну цілісність та романтичний універсалізм.

Новаліс закривав очі на несумісність романтичного духу з церковністю, на те, що церква і держава є ворожими романтичній культурі.

Папи XIX ст., Григорій XVI, Пій IX, Лев XIII, прагнули до створення в центрі Європи комплексу католицьких держав на базі колишньої Священної Римської імперії з метою отримання сильного союзника в Європі.

Після Другої світової війни Святий престол поширював ідею "нової Європи" у межах процесу західноєвропейської інтеграції, хоча спочатку Ватикан підтримував ідею "малої Європи".

У 1952 році Папа Пій XII своєю промовою "Про католицькі дії та захист Заходу" надихнув клерикалів у ФРН на створення так званої Західної академії, яка проповідувала ідеї монархізму, клерикалізму, "хрестового походу" тощо. Однак з кінця 50-х років починається переорієнтація європейської політики Ватикану: ідею "малої Європи" заміняє прагнення до розширення "об'єднаної Європи". Коли на престол став Іоанн Павло II, в основу розуміння "нової християнської Європи" було покладено тезу про загальні християнські корені європейських націй. Для пропаганди ідеї "неоєвропеїзму" використовувалась трибуна ЮНЕСКО, міжнародні форуми з культури.

Європа, згідно із ствердженнями Папи, є об'єднанням націй, які стали такими завдяки євангелізації. її внутрішня єдність є не лише культурною, а й соціальною необхідністю. У справжній Європі не існує протилежних Сходу і Заходу, вона єдина сім'я народів з різними взаємодоповнюючими особливостями. Зближення, інтеграція всіх європейських націй повинні відбуватися одночасно і в релігійному, і в культурному плані.

Для обґрунтування ідеї неоєвропеїзму Іоанн Павло II створює власну концепцію нації, де на першому плані стоїть народ, потім вітчизна, релігія, мистецтво, національна культура. Все це відбивається у конкретних інституціональних формах, у державності, соціально-економічному ладі. Висновок у цій концепції такий: тільки Європа, об'єднана спільною культурою, історією і традиціями, може нині зберегти себе, врятуватись від внутрішніх небезпек і глобальних конфліктів. Європейська культура ґрунтується на великій спадщині різних культур: іудейської, грецької, римської, християнської. Але ця спадщина переживає глибоку кризу. Тому створення "нової Європи" пов'язується з надією на "релігійне відродження". За словами Іоанна Павла II, "відродження у християнському дусі" є єдиним засобом урятування Європи".

У 1985 році з'являється енцикліка "Апостоли слов'ян", де з новою силою проводиться думка про необхідність об'єднання країн Європейського континенту на основі християнської культури. Шляхом до єдності між Сходом і Заходом, з точки зору Ватикану, є об'єднання християнських церков у Вселенську церкву І загальна євангелізація, суть якої у встановленні, насамперед, моральної першості католицької церкви. 80-ті роки стали поворотним пунктом для католицизму. На надзвичайному синоді єпископів, присвяченому 20-річчю II Ватиканського собору був підведений своєрідний підсумок життя церкви за 20 років після Собору, дана оцінка еволюції сучасного суспільства. Серед негативних факторів післясоборної церкви відмічалось ускладнення відносин церкви із світом. "Багаті країни" пізнали секуляризм, атеїзм, практичний матеріалізм. Звідси глибока криза фундаментальних моральних цінностей. У країнах, що розвиваються, панують бідність, голод, злидні. Синод дійшов висновку, що прагнення до оновлення лише зовнішніх структур церкви призвело до забуття "церкви Христа".

У декларації "Заклик Бога до всіх людей" Синод запрошує всіх (а не тільки католиків) взяти участь у створенні "цивілізації солідарності та любові", оскільки тільки на шляху релігійного відродження можна подолати апокаліпсичний стан сучасної культури.

Однак католицький теолог Карл Рапер вважає, що у сучасній католицькій церкві панує надто великий консерватизм. Церковні власті Риму більше схильні до повернення у добрі старі часи, ніж до реального розуміння ситуації сучасного світу і людства. Ще не досягнутий синтез між істинною духовністю і реальною відповідальністю перед світом, якому загрожує катастрофа. Ми переживаємо зараз "зиму церкви". Не будемо, однак, забувати про те, що церква це цілий світ, що вона об'єднує сотні мільйонів віруючих.

Для багатьох з них релігійний ідеал продовжує залишатися найвищою культурною цінністю, і в ньому вони втілюють свої земні прагнення. На порозі третього тисячоліття серед католиків постійно зростає прагнення до вироблення найширшої платформи об'єднання всіх людей доброї волі на основі загальнолюдських цінностей для врятування і збагачення духовної культури людства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >