< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості банківського нагляду в Італії у контексті інтеграції банківських систем країн Європейського Союзу

Банківський і фінансовий нагляд в Італії здійснюється Міжвідомчим комітетом з кредитів і заощаджень, Банком Італії і Національною комісією з контролю за фінансовими компаніями і фондовою біржею. Перший з цих органів, що Очолюється міністром фінансів, відповідає в основному за загальний нагляд у сфері кредитної політики і захисту ощадних внесків. Центральний банк Італії готує проекти рішень і пропозиції з питань нагляду за резолюціями Комітету, встановлює правила нагляду і сам безпосередньо його здійснює - як у документарній, так і в дистанційній формах. Національна комісія з контролю над фінансовими компаніями і фондовою біржею контролює діяльність кредитно-фінансових установ на ринку цінних паперів.

Основні принципи наглядової діяльності в Італії сформульовані в новому Законі про банки, прийнятому у 1993 році. У ньому визначені статус органів банківського і фінансового нагляду, процедура здійснення нагляду і прямого управління банком, якщо він опиняється у скрутному фінансовому становищі. З 80-х років в Італії все більше уваги почало приділятися нагляду за банківськими групами, що складаються з фінансових і банківських компаній, організованих у формі холдингу. Для цього була розроблена концепція об'єднаного нагляду, відповідно до якої він ведеться за діяльністю групи в цілому, а не за окремими банківськими установами, що входять у неї.

В Італії банківські перевірки на місцях здійснюються кожні 4-5 років у невеликих і кожні 8-9 років - у великих банках. Як правило, інспекції тривають 4-6 місяців і в них беруть участь 5-6 інспекторів з Банку Італії. Інспекції плануються на початку року як регіональними відділеннями Банку Італії, так і Центральним інспекційним відділом. Дрібніші банки перевіряються службовцями відділень, що здійснюють і звичайний документарний нагляд за даними кредитними установами. Під час перевірок їм допомагає група старших інспекторів з центрального апарату Банку Італії. Великі банки перевіряються інспекторами центрального апарату Банку Італії. Як правило, інспектори знайомляться з інформацією про банк у його головній конторі, але іноді відвідують і філіали банку - місцеві та іноземні. Інспектори зобов'язані інформувати Банк Італії за всіма фактами протиправної діяльності, виявленими під час ревізій, дотримуватися конфіденційності отриманої інформації, звітувати безпосередньо перед керівником Банку Італії.

Банки Італії функціонують в умовах зовнішніх кримінальних подій - місцеві банки піддаються озброєним пограбуванням у шість разів частіше, ніж в інших країнах Західної Європи. Хоча варто зазначити, що лідером серед розвинених країн за кількістю нападів на відділення банків є зовсім не Італія, а Канада, де в середньому піддається нападу щорічно кожне сьоме відділення (у Італії лише кожне тринадцяте). Згубні наслідки кримінальної діяльності для економіки і фінансів змушують державні органи вживати заходи щодо посилення наглядової функції центрального банку і підвищення його відповідальності за збереження стабільності в банківській сфері. Основним завданням Банку Італії є запобігання проникненню фінансових ресурсів незаконного походження у реальну економіку шляхом створення нових фінансових установ або придбання уже існуючих.

Департамент нагляду Банку Італії стежить за появою нових учасників на банківському ринку, зокрема, вивчає склад власників і організаційну структуру, проводить перевірки на професіоналізм керівних осіб. Нагляд ведеться постійно шляхом аналізу звітної документації про результати діяльності установ і зустрічей з керівництвом банків. Регулярно проводяться перевірки на місцях, що дозволяють оцінити здатність банків залучати та інвестувати засоби відповідно до правил ефективного управління і всіх правових вимог. Спеціальні перевірки для виявлення можливих порушень кримінального права не проводяться, але при виявленні таких - передаються у судові інстанції. У 1997 році в Італії був прийнятий Закон "Про боротьбу з відмиванням грошей", який передбачає: співпрацю на довірчій основі між фінансово-кредитними установами, відстежування укладених операцій, інформація за якими може знадобитися при розслідуваннях, і донесень про будь-які підозрілі операції. Для полегшення виявлення операцій, що порушують законодавство, Банк Італії опублікував пам'ятку з викладом відхилень від норми, що вимагає ретельного аналізу різних сторін операції і, можливо, повідомлення про неї у відповідні органи.

У країні також здійснюється моніторинг узагальнених даних, що надають 2 000 фінансово-кредитних установ, які мають ліцензію, з метою виявлення невідповідностей, що можуть сигналізувати про факти відмивання грошей. Кількість операцій, що підлягають перевірці, перевищує 30 млн у місяць, зокрема близько 10 млн операцій готівкою. Це абсолютно новий сектор моніторингу, і не тільки для Італії, який вимагає серйозних розробок нових методологій виявлення аномальних фінансових потоків і глибшого наукового аналізу природи і характеру зв'язків між економікою та організованою злочинністю. Цими дослідженнями займається Центр боротьби з відмивання грошей, який поки що є неофіційним органом.

З 1 вересня 1997 року в Італії змінена процедура інформування відповідних органів про підозрілі операції - функції збору інформації передані від фінансової поліції Італійському бюро з валютних операцій (ІБВО). ІБВО були конкретизовані ознаки підозрілих банківських операцій: невідповідність між обсягами операції і фінансовим станом клієнта або згода клієнта на невигідні для нього терміни і ставки. Для банків, що надають фінансові послуги, ІБВО розробило типову форму, в яку заносять детальні відомості про операцію із зазначенням причин, з яких вона викликає підозру. Основне навантаження щодо оцінки операції покладене на фінансового оператора. Після отримання повідомлення про підозрілу операцію ІБВО направляє інформацію в Бюро боротьби з мафією і спеціальний відділ податкової поліції, що займається валютними операціями, і ті продовжують розслідування. За фактом встановлення зв'язку з організованою злочинністю інформується прокурор, який проводить кінцеве розслідування.

Крім жорсткого контролю банківської системи Італії в середині країни, процес глибокої інтеграції банківських систем країн ЄС вплинув на банківську систему Італії. Так, у кінці 1995 року, відповідно до Другої банківської директиви ЄС, Банк Італії прийняв положення про регламентацію діяльності італійських банків або інших італійських фінансових установ, що користуються правом взаємного визнання і пропонують свої послуги в країнах-членах ЄС або інших країнах, і банків країн-членів ЄС, що пропонують послуги в Італії.

Італійські фінансові установи, зареєстровані в Італії, також можуть вести свою діяльність у будь-якій державі ЄС без створення установи при дотриманні таких умов:

· контроль за їх роботою з боку одного або більше італійських банків;

· володіння італійськими банками не менше 90 % голосів на зборах акціонерів;

· відповідальність контролюючих банків за всіма зобов'язаннями цих фінансових установ;

· відповідність виду діяльності нормативним актам;

· наявність досвіду роботи в Італії.

Італійські банки також можуть здійснювати діяльність без відкриття установ у країнах, що не є членами ЄС, за умови отримання дозволу Банку Італії.

Банки країн-нечленів ЄС також можуть вести свою діяльність в Італії без створення установ за наявності у них відповідного дозволу Банку Італії, який видає його, заздалегідь погодивши питання з органом нагляду тієї країни, у якій у банку є зареєстровані установи.

У Італії отримання ліцензії на створення нового банку припускає виконання таких умов: розмір мінімального первинного капіталу банку має бути близько 8 млн амер. дол.; достатній рівень компетентності адміністрації; неухильне дотримання певних вимог, що стосуються ділової репутації аудиторів і засновників. Засновники повинні разом із заявкою надати повний опис стратегії розвитку банку.

Певні вимоги пред'являються до акціонерів банку: гарантоване стійке і продумане управління банком; чітке розмежування між банківськими і небанківськими операціями, щоб уникнути використання засобів банків їх акціонерами - нефінансовими компаніями у збиток інтересам самого банку і його вкладників. Відповідно до банківського законодавства Банк Італії повинен видавати дозвіл на участь потенційних акціонерів у капіталі банку, якщо їх частка становить не менше 5 % його сукупного капіталу, або для придбання пакета акцій, що дозволяє брати участь в управлінні банком. Небанківським і нефінансовим установам заборонено володіти більше 15 % капіталу банку. Така ж норма визначена і на участь банків в акціонерному капіталі нефінансових компаній.

До компетенції Банку Італії відносять також питання злиття банків, що вирішуються з урахуванням фінансового стану кожного банку, що бере участь у питаннях достатності капіталів, перспектив отримання доходів, можливостей ефективного управління, а також вплив злиття на конкуренцію у банківському секторі. Для збільшення банківського капіталу за рахунок емісії звичайних акцій також потрібний спеціальний дозвіл Банку Італії, що звертає особливу увагу на наявність у банку можливості виплачувати дивіденди за новими акціями без зниження обсягів нерозподіленого прибутку.

Таким чином, дотримання умов "Базель II" дозволяє банківській системі Італії, хоча й зі значними втратами, відповідати вимогам європейського співтовариства і підтримувати стабільну діяльність Європейської банківської системи.

Завдання і запитання для самоконтролю

  • 1. Назвіть роки та періоди становлення банківської системи Італії.
  • 2. Коли сформувалися основні риси сучасної банківської системи Італії?
  • 3. Які особливості функціонування притаманні банківській системі Італії?
  • 4. У якому році була створена перша ощадна каса?
  • 5. Опишіть перший рівень банківської системи Італії? Чим він відрізняється від інших країн?
  • 6. Назвіть основні роки еволюції банківської системи Італії.
  • 7. Чи належить центральний банк Італії державі? Поясніть відповідь.
  • 8. Що входить до завдань центрального банку Італії?
  • 9. Які функції виконує Міжвідомчий комітет з кредитів і заощаджень?
  • 10. Хто входить до складу Міжвідомчого комітету з кредитів і заощаджень та з яким органом він адміністративно пов'язаний?
  • 11. Поясніть систему взаємодії Банку Італії та Міжвідомчого комітету з кредитів і заощаджень.
  • 12. Хто входить до управляючого складу Банку Італії і який орган його очолює?
  • 13. Назвіть особливості проведення внутрішнього і зовнішнього аудиту Банку Італії.
  • 14. Якими компаніями володіє Банк Італії і якою мірою це впливає на його діяльність?
  • 15. Які види банків функціонують в Італії і який з них переважає на ринку банківських продуктів і послуг?
  • 16. Наведіть класифікацію банків Італії. Відобразіть схематично.
  • 17. Назвіть основні причини банківської кризи в Італії у 90-х роках.
  • 18. Які заходи застосовувалися в Італії для подолання кризи в банківській системі?
  • 19. Яким процесам сприяло прийняття Закону Амато? У якому році він був прийнятий?
  • 20. Назвіть основні види спеціалізованих банків, що діють в Італії.
  • 21. Опишіть особливості діяльності ощадних кас в Італії.
  • 22. На які типи поділяють ощадні каси Італії, від яких органів залежить їх діяльність?
  • 23. Які установи входять до мережі спеціалізованих фінансово-кредитних шститутів? Чим їх функціонування відрізняється від діяльності спеціалізованих комерційних банків в Італії?
  • 24. Які органи в Італії здійснюють банківський і фінансовий нагляд?
  • 25. З якою періодичністю в Італії здійснюються банківські перевірки і ким вони реалізуються?
  • 26. Які завдання виконує Італійське бюро з валютних операцій?
  • 27. Які кількісні та якісні зміни відбулися в банківській системі у зв'язку з приєднанням Італії до Європейського валютного союзу?
  • 28. Назвіть позитивні зрушення у діяльності банківської системи в цілому після реалізації умов "Базель II" в Італії.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >