< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Персонал торгових підприємств і його матеріальне стимулювання

Ринок праці та його особливості

Праця як засіб існування і життєва потреба, її соціально-економічна суть

В умовах переходу до ринку особливої актуальності набуває вивчення проблем становлення праці як першої життєвої потреби й основного джерела існування людини. Нині на перший план виходить питання забезпечення працездатного населення важливим джерелом існування постійним місцем роботи. На другому плані — питання змістовності, відповідності праці інтелектуальним запитам і творчому зростанню.

Сучасна практика господарювання виявила зовсім нові проблеми, поняття, підходи до праці при наявності прямого (фіксованого) і прихованого безробіття. До числа таких проблем, насамперед, належать ставлення до праці та її психологічний зміст.

Аналіз сучасного стану господарської діяльності показав, що зовсім недослідженими виявилися питання поведінки людини в екстремальних умовах безробіття, співвідношення матеріального і духовного в праці людини, функції праці як засобу існування та життєвої потреби. Уточнення й подальшої розробки вимагають питання умов праці, інтересу до неї як до фактора, що формує людину.

Проблема праці з позиції зацікавленості, обов'язку чи задоволення потреб хвилювала людство віддавна, але як засіб існування вона найбільше проявляється в умовах функціонування ринку праці. Праця як джерело існування є ознакою людського суспільства. Як вічна природна умова існування людини праця проявляється протягом усього періоду життя людства. Через категорію матеріального буття вона виступає як мета, втілення якої здійснюється відповідно до матеріальних можливостей суспільства.

У загальному понятті праця як засіб життя містить у собі суть трудової діяльності, вічного джерела існування суспільства й окремого індивіда. В основі трудового процесу як засобу до життя лежить потреба його здійснення з метою підтримки біосоціального існування шляхом дотримання того чи іншого рівня споживання (стандарту споживання). Він визначається величиною фізіологічних, раціональних норм споживання, мірою забезпеченості, величиною споживчого кошика. Працю як доцільну діяльність людини слід розглядати в тісній залежності з такими поняттями, як засоби до життя і життєва потреба.

Трудова діяльність людини водночас є сферою її самореалізації як соціального індивіда, через канали якої здійснюється зв'язок із зовнішніми факторами мотивації праці.

Говорячи про притаманну людині потребу в праці, варто наголосити, що діяльність людини не може бути зведена тільки до задоволення її різноманітних матеріальних і духовних потреб. Праця не повинна виступати тільки як засіб відтворення фізіологічного буття людини. Значно більшою мірою вона характеризує собою відповідний спосіб діяльності та життя, на відміну від праці як засобу існування, праця як життєва потреба завжди виступає окремою самостійною цінністю.

Особливості поділу праці в умовах переходу до ринку

У науковій економічній літературі термін "поділ праці" і "спеціалізація" вживаються як близькі за змістом, тобто за сукупністю відображених у них ознак. Найсуттєвішою ознакою є відокремлення певних видів трудової діяльності, починаючи від робочого місця працівника і закінчуючи галуззю (комплексом) народного господарства. У результаті науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби і знаряддя праці. У цих умовах відбувається вже не поділ спеціалізованих операцій між людьми, а розподіл людей між спеціалізованими машинами. Тобто спеціалізуються в такому випадку не люди, а машини. Для відображення цього економічного явища використовується термін "розподіл пращ".

Відомо, що розвиток поділу праці почався майже з появою людини на землі. Чоловіки займалися мисливством, а жінки—збиранням плодів, рослин. На певних рівнях розвитку суспільного виробництва відбувся поділ на такі великі види, як землеробство, промисловість і торгівля. В економічній науці це отримало назву загального поділу праці. Поділ кожного з цих різновидів на види і підвиди назвали частковим поділом праці, а поділ праці всередині підприємства — одиничним поділом праці. У сучасних умовах це означає, що, наприклад, промисловість і торгівля як галузі народного господарства виникли внаслідок загального поділу праці. Поділ праці всередині між промисловими або торговими підприємствами є частковим поділом праці, відповідно, поділ праці всередині промислового або торгового підприємства—одиничним поділом праці.

Світовою наукою і практикою доведено, що цей суспільний поділ праці є дуже складним економічним явищем, яке однозначно пояснити неможливо. Про це свідчать численні визначення суспільного поділу прані як економічної категорії, які відображають багатоаспектність поділу праці.

Наукою обґрунтовано і практикою доведено, що поділ пращ в суспільстві є об'єктивною закономірністю, яка проявляється в кожній галузі народного господарства через свідомі дії людей. Цей поділ безперервно розвивається на основі науки, практичного досвіду, вдосконалення знарядь праці, збільшення обсягів виробництва та ускладнення його структури. Внаслідок цього одні підприємства і навіть галузі зникають, інші утворюються, що значно змінює структуру сфери виробництва в напрямі його природного розвитку, тобто відповідно до об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення. До цієї системи законів належать і об'єктивні закони, які управляють економічними явищами і процесами. В рамках дії цих законів існують сталі причинно-наслідкові зв'язки, які утворюють не тільки закони, але й 'їх системи (закон попиту і пропозиції, закон зростання потреб тощо).

Розвиток продуктивних сил суспільства створює умови для вдосконалення поділу пращ, що, насамперед, сприяє підвищенню її продуктивності для повнішого задоволення потреб суспільства, зокрема робочої сили. Саме в цьому і проявляється об'єктивна закономірність поділу праці як внутрішній і сталий зв'язок явищ, що зумовлює їх змінюваність у певному порядку. Вивчивши зв'язок об'єктивної закономірності поділу пращ з іншими об'єктивними законами, можна передбачити розвиток поділу праці (спеціалізації) та його наслідки, зокрема, через індикативне планування в галузях виробництва товарів особистого споживання і торгівлі ними. Важливо зазначити, що дія будь-якого об'єктивного економічного закону залежить від наявності умов, які сприяють переходу можливого, тобто того, що випливає з об'єктивного закону, в дійсне.

Основною ознакою поділу праці як самостійної продуктивної сили є її суттєвий вплив на прискорення поступального розвитку робочої сили, а через неї і на підвищення продуктивності праці. Як саме поділ праці впливає на її продуктивність, практично було доведено ще в часи мануфактурного виробництва.

Може виникнути питання: "У чому актуальність всебічного і глибокого вивчення поділу праці?". Вважаємо, що чим більше уваги приділятиметься цій складній проблемі дослідження, тим менше буде допущено помилок у створенні умов переходу до ринку. Дослідження цієї проблеми допомагає організувати і спрямувати дії людей на задоволення потреб суспільства і, в першу чергу, людей як найсуттєвішого елемента, носія робочої сили. Отже, поділ пращ став і теоретичною основою побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. В розвинутих країнах побудовані саме такі економічні системи, в кожній із яких створюються умови для всебічного розвитку людей. У цих країнах також існує і безробіття, але воно так забезпечено матеріально, що це не викликає соціальної напруги.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >