< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Класифікація відходів

Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові, виробництва та споживання.

Відходи виробництва—усе те, що утвориться в процесі виробництва чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії чи речовини — предметів виробництва. Відповідно до цього визначення до відходів виробництва відносяться залишки багатокомпонентної природної сировини після витягу з неї цільового продукту, наприклад, порожня рудна порода, розкривна порода гірських розробок, шлаки і пил теплових електростанцій, доменні шлаки і горіла земля металургійного виробництва, металева стружка машинобудівних підприємств і т.д. Крім того, до них відносяться значні відходи лісової, деревообробної, текстильної й іншої галузей промисловості, дорожньобудівельної індустрії і сучасного агропромислового комплексу (невикористані хімічні добрива і пестициди, необладнані цвинтарі загиблих під час епідемій тварин і ін.).У принципі відходами виробництва є і речовини, що містяться в технологічних газах, що відходять, (димові) чи в стічних водах підприємств, що використовують воду в технологічних процесах. Ці газоподібні і рідкі види відходів звичайно розглядаються в рамках екологічних проблем забруднення атмосферного повітря і водного басейну Землі і їх охорони.

У промисловій екології під відходами виробництва розуміють відходи, що знаходяться у твердому агрегатному стані (деякі газоподібні і рідкі відходи можуть переходити у тверду фазу, наприклад, у фільтрах чи відстійниках). Те ж відноситься і до відходів споживання — промисловим і побутовим.

Таблиця 4.7 Класифікація промислових відходів за гігієнічною ознакою

Категорія

Характеристика

промислових

відходів за видом

забруднення

Річне накопичення до всієї маси відходів %

Рекомендовані методи утилізації або знищення

Перша

Інертні

57

Використання для різних робіт

Друга

Органічна речовина, яка

легко розкладається

3,0

Складування або переробка

разом з твердими

побутовими відходами

Третя

Слаботоксичні,

малорозчинні у

воді

зо

Складування разом з

твердими побутовими

відходами

Четверта

Нафто-, олієподібні

1,5

Спалювання, у тому числі,

разом з твердими

побутовими відходами

П'ята

Токсичні із

слабким

забрудненням

повітря

3,0

Складування на полігоні промислових відходів

Шоста

Токсичні, у тому

числі, мінеральні

органічні

3,5 2,0

Зняття токсичності на спеціальному устаткуванні, потім використання

Відходи споживання

Відходи споживання - вироби і матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного (матеріального) чи морального зносу.

Промислові відходи споживання — машини, верстати й інше застаріле обладнання підприємств.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в результаті життєдіяльності людей і які вони викидають як небажані чи марні. До твердих побутових відходів відносять картон, газетний, пакувальний чи споживчий папір, усіляку тару (дерев'яна, скляна, металева), що вийшли з ужитку чи втратили споживчі властивості, предмети і вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю й інших матеріалів, зламані чи застарілі побутові прилади - сміття, а також сільськогосподарські і комунальні харчові відходи - викиди.

Велику небезпеку для навколишнього середовища представляють токсичні відходи, у тому числі частина безпечних на стадії їхньої появи відходів, що здобувають токсичні властивості під час збереження.

Відходи виробництва

Видобуток і переробка сировини, необхідної для виробництва енергії, різних матеріалів і в остаточному підсумку задоволення тих чи інших потреб суспільства, веде до виснаження природних ресурсів Землі, руйнування природних екосистем, порушення біосферних процесів і небаченого забруднення навколишнього середовища, у тому числі в результаті нагромадження відходів виробництва.

Характерне для сучасного світу розширення індустріального виробництва супроводжується використанням величезної кількості сировини й енергетичних ресурсів, спрямованих на виробництво матеріальних благ. При цьому діє сформований століттями стереотип, що саме екстенсивне зростання промислового виробництва визначає добробут суспільства; промислове виробництво вважається основою економічного розвитку і соціально-економічного рівня життя суспільства, а обсяг споживаних сировини і ресурсів розцінюється як показник економічного процвітання.

Структурна перебудова економіки розвинутих країн в останній чверті XX століття (розвиток високотехнологічних галузей промисловості, що випускають електронну техніку, комп'ютери, фармацевтичні препарати і т.д.) призвела до зниження темпів споживання сировини (воно потрібно в основному для заміни устаткування, а не для створення нової інфраструктури) і енергії. У той же час різко підвищилися рівні споживання сировинних ресурсів у країнах, що розвиваються. Однак, обсяг сировини, що надходить в економічну систему, нічого не говорить ні про його кінцеве використання, ні про його внесок у добробут людей. Але цей показник дозволяє однозначно оцінити збиток, який наноситься навколишньому природному середовищу як на початковій, так і на завершальній стадії виробничого циклу.

Слід також зазначити, що енергія, як і природні ресурси, лише засіб людської діяльності, а не кінцева мета. Відомий економіст професор М. Лемешев, що працював експертом ООН по навколишньому середовищу, на найпростішому прикладі показав нераціональний характер використання природних ресурсів, нерозумне і гріховне коло "виробництва заради виробництва",

"Ми щорічно витягуємо з надр чверть мільярда тонн залізної руди, добуваючи її так званим прогресивним відкритим способом, руйнуємо тисячі гектарів найцінніших чорноземів, обмежуючи зростання виробництва молока, м'яса, хліба. Порушуємо гідрологічний режим великих регіонів, створюємо водний дефіцит. Потім споруджуються найбільші гірничо-збагачувальні комбінати і металургійні заводи. При виплавці металу забруднюється повітря, губляться ріки, озера. Отриманий метал йде на будівництво циклопічних прокатних станів, а на цих станах прокочують профілі гігантських роторних екскаваторів для видобутку залізної руди. При цьому, природно, витрачається величезна кількість енергії. Виходить: руда заради руди, коло в такий спосіб замикається, і починається новий технологічний виток з тим же дуже малим ККД одержання кінцевих споживчих благ для людей і з трагічно великою втратою для природи .Відзначимо в цьому прикладі два моменти. Продуктивність роторного екскаватора складає більше 5 тис. м3/год. За 8 год. роботи виймається більш 40 тис. м3, це обсяг піраміди з підставою 100 м2 і висотою в 12 м! При цьому корисні компоненти складають у середньому біля половини обсягу породи, що витягується, а практично використовуються у виробництві лише декілька відсотків.

Видобуток сировини - це не тільки самий руйнівний вид людської діяльності, при якому відбувається переміщення величезної кількості ґрунту і гірської породи, але й основне джерело промислових відходів. Велика частина відходів утворюється на початковій стадії. Для доступу до сировини необхідно видалити шар ґрунту і гірських порід (розкривні породи), при цьому обсяги розкривних порід при відкритому способі видобутку сировини, який зараз широко розповсюджений, значно більші, ніж при підземному способі. Наочний приклад цьому - гори порожньої породи — терикони в районах вуглевидобутку, відвали поблизу кар'єрів при наземному видобутку руди. Після процесу збагачення добутої руди також з'являються гори порожньої породи ("хвости" збагачення). Такі ж гори відходів утворюються на стадії виплавки металу (доменні шлаки, пил, горіла земля).

В основному ці терикони і відвали складаються з відносно інертних компонентів, але в той же час вони містять речовини, які утворюють кислоти, важкі метали й інші небезпечні для навколишнього середовища елементи. Піддаючись інтенсивному фізико-хімічному впливу природних факторів - повітря і води, вони стають джерелами комплексного забруднення навколишнього природного середовища.

Найбільш гостро стоїть питання утилізації відходів, що неухильно накопичуються у вугільній галузі промисловості. На деяких шахтах Донбасу видобуток 1 тис. т. вугілля супроводжується видачею на-гора більш 800 т. породи. На поверхні при участі кисню повітря і деяких видів бактерій, які є в породі, сульфіди окислюються, що є однією з причин самозаймання териконів, утворення кислотних поверхневих водотоків. Еколого-геохімічними дослідженнями встановлений інтенсивний винос дощовими водами з териконів вугільних шахт Донбасу селену, кобальту, міді й інших важких металів. Винос селену такий, що 1 м шлаку досить, щоб концентрація селену 1 л перевищила гранично припустиму.

Підвищена міграційна здатність багатьох хімічних елементів викликає забруднення підземних вод, а високі коефіцієнти біологічного поглинання важких металів призводять до забруднення рослинного покриву прилягаючих територій. Потім забруднення через ланцюги харчування надходить в організм тварин і людини, приводячи до важких захворювань. Повітряна ерозія і локальні самозаймання відвалів і териконів сприяють забрудненню приземної атмосфери. За даними Держкомекології, тільки в 1997 р. у вугільній галузі промисловості утворилося близько 700 млн. т. розкривних порід і відходів збагачення. Частка використання твердих відходів у галузі складає в середньому 50%. Починаючи з 1991 р. спостерігається щорічне зменшення відновлюваних земель. Обсяги рекультивації стримуються недостатнім фінансуванням і забезпеченням відповідною технікою й устаткуванням. Аналогічна ситуація спостерігається й в інших галузях гірничодобувної галузі промисловості, у металургійному виробництві і будівельній індустрії, причому не тільки в нашій країні, але і в усьому світі.

Особливу категорію відходів (головним чином, промислових) складають радіоактивні відходи (РВ), що утворюються при видобутку, виробництві і використанні радіоактивних речовин як пального для атомних електростанцій, транспортних засобів (наприклад, атомних підводних човнів) і інших цілей.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >