< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методологія ефективного прийняття рішень

Рішення — це такий управлінський "продукт", який виробляється між альтернативними і, як правило, конкуруючими можливостями. Рішення є підсумком цілого процесу його підготовки і прийняття, в основі якого містяться як розрахункові, так і інтуїтивні методи управління. Отже, процес прийняття рішень складається з подій, що сталися до моменту вибору і відбуваються після нього.

Процес прийняття рішень має бути:

· послідовним (логічним);

· таким, що базується на достовірній інформації;

· вільним від емоцій та упереджень;

· раціональним.

Ефективний процес прийняття рішень містить багато логічних кроків.
За системною моделлю цей процес характеризується такими етапами:

· визначення проблеми;

· прояснення (уточнення) проблеми та визначення цілей;

· визначення альтернатив;

· оцінка альтернатив (із застосуванням відповідних методів аналізу);

· порівняння прогнозованого результату за кожною альтернативою з цілями;

· вибір однієї з альтернатив, яка найбільше підходить до поставлених цілей.

Зауважимо, що вирішення проблеми хоч і передбачає логічне мислення, однак під час прийняття рішення велике значення мають досвід та інтуїція. Отже, ефективний процес прийняття рішень базується на балансі трьох складових успіху — логіки, інтуїції та досвіду (трикутник прийняття рішень):

Можна сказати, що ефективний процес прийняття рішення — це процес узгодження форми рішення та стилю його прийняття. Він ґрунтується:

· на розумінні власного стилю (свого природного трикутника прийняття рішень);

· на визначенні форми трикутника конкретного рішення;

· наскільки це можливо, на взаємному узгодженні цих двох трикутників.

Однак зрозуміло, що така схема трикутника виглядає досить механістично, щоб абсолютно відповідати реальності. Головна її мета — бути інструментом для розуміння, чому можна досягти успіху, приймаючи одні рішення, або програти від інших.

Варіюючи поєднання логіки, інтуїції та досвіду, можна змінити бачення рішень і відкрити нові способи їх розв'язання. Той, хто візьметься приймати рішення, яке справді вимагає збалансованості наведених вище складових, — наприклад, проведення екологічної
модернізації — звичайно матиме перевагу, хоч і зіткнеться з незручностями, коли ситуація вимагатиме інтуїтивнішого підходу (як-от вирішити, що робити з колись успішним менеджером, працездатність якого суттєво знизилася через різні проблеми, а сам він показує поганий приклад). Керівник може попросити співробітників намалювати трикутник його
стилю прийняття рішень, а потім зробити це самостійно, і шляхом порівняння визначити, наскільки ці два трикутники збігаються.

Є чимало причин, що негативно впливають на результати рішень. До них належать:

· неадекватне співвідношення між рішенням та стилем його прийняття;

· невміння визначити корінь проблеми, розпізнати справжню її причину;

· невміння змінити напрямок або вчасно відмовитися від попереднього неправильного рішення (у груповому стилі);

· неточна інформація;

· персональні упередження, забобони або нечесність;

· марнославство;

· самовдоволеність;

· відкладання рішень до останнього часу (реактивна, а не проективна настанова);

· острах перед наслідками рішення;

· лякливість;

· ігнорування чи приховування проблем (зверхність);

· неадекватність рівня прийняття рішень (некомпетентність того, хто їх приймає);

· невдача у виконанні рішення (брак дієвості);

· апатія (брак бажання);

· анархія (брак дисципліни);

· непередбачені обставини ("сюрпризи");

· зсуви системи (зміна зовнішніх обставин);

· неякісне виконання обов'язків (брак керівництва);

· невміння все передбачити (халатність у прийнятті рішень);

· паніка;

· лінощі;

· недосвідченість;

· брак ресурсів;

· неадекватна підготовка та виконання;

· недостатній рівень аналізу;

· брак упевненості (слабка довіра до себе) тощо.

Ефективні рішення досягаються за додержання таких умов:

· правильно визначена суть проблеми;

· відкинуті неякісні рішення;

· враховані приватні упередження;

· передумовою рішень є гуманність;

· вжиті профілактичні засоби;

· є впевненість і мужність прийняти будь-які наслідки рішень;

· звернута увага на проблеми (а не проігноровано їх);

· прийняття рішень розподілене між уповноваженими рівнями керівництва;

· досягнута визначеність поглядів, достатня для реалізації рішень;

· робоча сила є динамічною та дисциплінованою;

· є запасний варіант дій;

· є можливість змін (зміни розглядають як можливий варіант розвитку подій, а не як загрозу);

· рішення виконуються послідовно й наполегливо (сильне лідерство);

· рішення є достатньо обміркованими.

При цьому мають значення особисті якості того, хто приймає рішення:

· стриманість (не розгублюються навіть за кризової ситуації);

· енергійність;

· наявність значного досвіду;

· забезпеченість адекватними ресурсами;

· наявність достатньої освіти й підготовки;

· впевненість у собі (висока довіра до себе та до інших);

· компетентність;

· здатність, за потреби, досягти консенсусу.

Є 14 методологічних положень для прийняття рішень.

  • 1. Усвідомте ваші власні схильності й упередження в прийнятті рішень (ви емоціональні чи логічні? любите швидко діяти або спочатку з кимось радитеся? тощо).
  • 2. Прислухайтеся до поглядів, що відрізняються від ваших.
  • 3. Перемагайте спокусу застосувати методи вирішення вчорашніх проблем для подолання сьогоднішніх.
  • 4. Переконайтеся, що ви вирішуєте саме ту проблему, яку потрібно.
  • 5. Зіставте проблему та рішення, для того щоб зрозуміти їхню природу.
  • 6. Проаналізуйте максимальну кількість варіантів рішення.
  • 7. Усвідомте, що навіть найліпше рішення може призвести до нової проблеми.
  • 8. Якщо ви користуєтеся "жорсткими фактами" для вашого рішення, перевірте цифри. Пам'ятайте, що всі дані, подані людьми, майже завжди упереджені.
  • 9. Якщо ви приймаєте рішення, які хвилюють інших, поясніть причини, що спонукали вас до вибору того чи іншого варіанта рішення.
  • 10. Орієнтуйтеся на "задовільність", а не на оптимальність. "Задовільний" керівник визнає, що найкращого вибору не буває — рішення є лише добрі і погані. Відповідно робиться й вибір.
  • 11. Ставте багато запитань.
  • 12. Вчіться на попередніх рішеннях.
  • 13. Заохочуйте критику.
  • 14. Збирайте навколо себе людей, які можуть сміливо сказати, що певні ваші ідеї погані, і не дати вам виносити їх за межі кабінету.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >