< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Виховання сили

Під час ходьби з вантажем по пересіченій місцевості і подолання технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба зазнають великих навантажень протягом тривалого часу. Для того щоб підготувати туриста до подолання, розроблено певні вправи.

Вправи для виховання сили класифікують на дві групи:

  • 1) вправи із зовнішнім опором партнера (вправи у парах, боротьба, акробатика); важкими предметами (штанга, гантелі, набивні м'ячі, ядро, каміння, мішки з піском, рюкзак із контрольною вагою); опором пружних предметів (еспандер, амортизатор) і зовнішнього середовища (біг по снігу, воді, піску, угору, по пересіченій місцевості);
  • 2) вправи, які полягають в обтяженні масою власного тіла (підтягування, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, лазіння по канату, подолання навісної переправи, присідання, стрибки, вправи на гімнастичних приладах, тренажерах).

Спеціальні силові вправи виконують із рюкзаком або іншим навантаженням (із партнером), вони охоплюють: лазіння по канату, гімнастичній або скельній стінці; підтягування на перекладині; подолання навісної переправи; стрибки через перепони; присідання, ходьбу і біг; підйом крутим сніговим або трав'янистим схилом.

Застосування засобів і методів виховання сили у шкільні роки слід узгоджувати з особливостями вікового розвитку. Заняття на перших етапах фізичної підготовки мають забезпечувати оптимальний гармонійний розвиток усіх груп м'язів, сприяти утворенню м'язового корсета, зміцнювати дихальну мускулатуру. У процесі комплексного тренування силові вправи доцільно застосовувати наприкінці заняття.

Виховання спритності

Критеріями спритності є координаційна складність рухового завдання, час і точність його виконання. Формування спритності полягає у вихованні здатності швидко оволодівати новими руховими діями іперебудовувати рухову діяльність відповідно до обстановки, яка змінюється на маршруті (наприклад, застосовувати серію швидких і точних рухів, пов'язаних із переправою гірською річкою тощо).

Основні засоби виховання спритності: спортивні і рухливі ігри, спортивне орієнтування, гірськолижний спорт, спортивна і художня гімнастика, легка атлетика (стрибки, бар'єрний біг), ритмічна гімнастика. Обов'язковою умовою при цьому є наявність елементів новизни у пропонованих вправах, створення неочікуваних ситуацій, які потребують швидкої реакції.

У туризмі спритність виховують засобами спеціальної фізичної і технічної підготовки без вантажу і з вантажем: ходьба по колоді, тросу, камінню, купинах, змагання з техніки туризму, скелелазіння, туристські вправи на льодових, снігових, трав'янистих та осипних схилах.

Виховання швидкості

Швидкістю в туризмі є здатність виконувати рухові дії за мінімальний час. Для виховання її вдаються до різноманітних швидкісних вправ: спортивні і рухливі ігри, легка атлетика (біг на короткі дистанції, стрибки і метання), ритміка. Застосовують також вправи, які потребують швидкої реакції на певні види сигналів (звукові, зорові, тактильні), швидких локальних рухів і короткочасних переміщень.

До засобів спеціальної фізичної підготовки для виховання швидкості належать туристичні вправи прикладного багатоборства (установлення наметів на швидкість, в'язання вузлів, робота зі спеціальним туристським спорядженням тощо).

Виховання гнучкості

Для цього використовують вправи зі збільшеною амплітудою руху, тобто вправи на розтягування. Обов'язковою умовою досягнення оптимальної фізичної підготовленості туристів є дотримання режиму, правил гігієни, постійний контроль лікаря, який доповнює самоконтроль спортсмена, що полягає у систематичних спостереженнях за масою тіла, пульсом, сном, апетитом, загальним станом. Управління підготовкою туриста буде ефективним тільки у тому разі, коли викладач або тренер систематично отримуватиме інформацію про його стан, працездатність під час тренування, рівень фізичної підготовленості. Максимальний оздоровчий ефект у процесі фізичної підготовки можливий тільки за умов відповідності фізичного навантаження стану здоров'я, рівню функціональних можливостей організму, віку та індивідуальним особливостям людини.

Характерною особливістю тренувань у туризмі є те, що підготовка до походу здійснюється в обстановці, яка відрізняється від умов самої подорожі, оскільки неможливо відтворити всі труднощі запланованого заходу. Підготовка до походу завжди повинна бути на щабель вище категорії складності передбаченого маршруту.

Оскільки туристи однієї спортивної групи не завжди мають можливість тренуватись разом, загальну фізичну підготовку можна проводити за індивідуальними планами, але обов'язкові сумісні походи вихідного дня, контрольні тренування зі спеціальної фізичної підготовки, участь у змаганнях із туристської техніки.

Фізична підготовка повинна ґрунтуватись на принципах усебічності, систематичності, послідовності, свідомості та активності, наочності, безперервності, повторності, циклічності й хвилеподібності, спеціалізації, зв'язку фізичного виховання з практикою суспільного життя.

Відсутність тренувальних впливів на організм відображається на рівні фізичної працездатності, яка починає знижуватись на сьомий-десятий день. Тому у разі вимушеної перерви у тренувальному процесі слід вжити заходів для відновлення досягнутого раніше рівня розвитку фізичних якостей, подальшого його підтримання або підвищення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >