< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПСИХОЛОГІЯ ТА ЕТИКА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Мотивація підприємницької діяльності

Мотивація підприємництва - це спонукання людини до провадження підприємницької діяльності.

Основною ланкою мотиваційного механізму є підприємницькі інтереси. Економічний інтерес - це форма реалізації потреби, користь, вигода, яка досягається у процесі реалізації економічних відносин. Підприємницькі інтереси відображають мотиви діяльності підприємця, соціально-економічні умови її здійснення.

Одним із найважливіших мотивів підприємців є отримання максимального прибутку. Але поряд із прибутком у підприємницькій діяльності присутній розвиток творчого потенціалу особи, прагнення до незалежності, до громадського визнання. Для більшості підприємців присутній мотив збереження та розвитку власної справи, що вимагає від підприємця перспективного мислення. Підприємницька діяльність має ряд особливостей [52]:

  • - самостійність діяльності;
  • - творчий підхід до справи;
  • - новаторство, пошук нестандартних рішень.

Важливою властивістю підприємництва є невизначеність результатів діяльності, ризикованість дій. Це надає певну жорсткість способам досягнення цілей, намаганню компенсувати ризик та невизначеність результатів діяльності.

Здатність кожного суб'єкта господарювання виявити свої підприємницькі інтереси значною мірою залежить від дії чинників, що визначають підприємницьку активність, зокрема таких зовнішніх чинників, що блокують творчо-продуктивне підприємництво, зводять мотивацію до отримання прибутку за рахунок спекулятивних дій. У табл. 7.1 представлені чинники, що зумовлюють активність, самостійність та ініціативність суб'єктів господарювання [147].

Підприємницька мотивація розглядається як єдність власницької, управлінської та новаторської функцій визначає поведінку суб'єкта підприємницької діяльності. Інтерес власника спонукає підприємця до оновлення основних засобів, поліпшення організації бізнесу. Як управлінець, підприємець намагається контролювати розвиток власної справи, керувати окремими ланками або діяльністю в цілому. Підприємець-новатор відрізняється високим творчим та інтелектуальним потенціалом, здатністю генерувати ідеї під впливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовираження, реалізації власних можливостей. Тому поєднання інноваційної діяльності та підприємництва дуже часто дає значний ефект.

Таблиця 7.1- Чинники підприємницької активності

Макроекономічні

Мікроекономічні

  • - Забезпечення гарантій підприємництва, відкритість доступу та можливістю входження до цього виду діяльності.
  • - Економічна політика - підтримка підприємництва на загальнодержавному та регіональному рівні, напрямки державного регулювання підприємництва
  • - Наявність та стан конкурентно-ринкового середовища та інфраструктурного забезпечення бізнесу
  • - Місце підприємницького сектору у соціальних орієнтирах розвитку суспільства
  • - Наявність економічних знань, ділових якостей, професійної підготовки.
  • - Взаємодоповнення та взаємодія власницької та новаторської функції підприємництва.
  • - Можливості ефективного розвитку підприємництва у довгостроковій перспективі.
  • - Націленість на досягнення успіху.
  • - Форми самовираження творчо-продуктивних якостей індивіда у підприємницькій діяльності

Матеріальна зацікавленість у ефективному веденні бізнесу нерозривно пов'язана з наявним соціально-психологічним кліматом у колективі, взаємовідносинами, що складаються у процесі підприємницької діяльності. На відміну від державних підприємств, у приватних фірмах спостерігаються інші критерії відбору та взаємодії лідера та колективу, використовуються найбільш ефективні методи впливу керівника на людей. У мотивації підприємництва це означає ефект команди, застосування мережевих, горизонтальних структур управління.

Важливою складовою ефективної підприємницької діяльності є координація людських зусиль. Успіх у реалізації цієї функції досягається за умов, коли підприємець є достатньо комунікабельним і здатним впливати на мотивацію своїх співробітників.

При доборі персоналу у більшості фірм практикують випробувальний термін (від 1,5 до 3 місяців) із застосуванням контрактної системи надалі. Крім обумовленої заробітної плати виплачуються колективні та індивідуальні премії. Якщо під час випробувального терміну найбільше цінуються комунікативність та ініціативність, то при подальшій діяльності на перше місце висувається така якість, як здатність працівника генерувати та втілювати нові ідеї. При формуванні ефективної системи мотивації працівників підприємцю слід враховувати мотиви соціальної забезпеченості (гарантії збереження робочого місця), відповідності продуктивно-творчого потенціалу працівників характеру виконуваних робіт, поєднання матеріального та морального заохочення. Інакше у персоналу виникає так зване мотиваційне вигорання, коли внутрішні спонукальні мотиви до продуктивної діяльності перестають діяти. Провідними нематеріальними чинниками мотивації працівників у підприємницьких структурах є [103]:

  • - інтерес до своєї справи;
  • - бажання відповідати високим очікуванням лідера фірми;
  • - потреба і задоволення працювати у середовищі професіоналів свого рівня.

До завдань підприємця, насамперед, входить створення таких умов для працівників, щоб вони сприймали спільну діяльність колективу як свою власну справу.

При формуванні підприємцем, керівником власного стилю поведінки, способів взаємодії з іншими членами команди необхідним є врахування феномену лідерства. У більшості випадків лідери колективів фірм вирізняються внутрішньо установкою на досягнення успіху, здатністю працювати на перспективу, одночасним баченням внутрішніх і зовнішніх проблем розвитку. Для багатьох фірм характерний феномен "суперлідерства", тобто коли у команді починає виділятись індивід, який забезпечує мотиваційний потенціал, дає можливість працювати професіоналам. При цьому цей "суперлідер" не намагається очолити команду, задовольняється своєю роллю.

Основу менеджменту персоналу становить посилення ролі особистості працівника, знання його мотиваційних установок, вміння їх формувати відповідно до завдань підприємницької діяльності. Підприємцем стають не стільки завдяки своєму майну і власності, скільки завдяки своїй підприємницькій діяльності та здібності керувати колективом працівників.

Загальновідомо, що серед усіх категорій економічно активного населення домінує мотив матеріального статку, тобто забезпечення високого рівня власного добробуту. За результатами проведеного опитування на важливість цього мотиву вказали 72% безробітних та 84% керівників підприємств, установ, організацій та їх підрозділів. За видом трудової діяльності значимість мотиву забезпечення високого рівня власного добробуту коливається від 60% у самозайнятих до 79% у підприємців. Друге місце в ієрархії мотивації підприємницької діяльності зайняв стимул, що пов'язаний з намаганням до самостійності та незалежності в діях. На це вказали як керівники підприємств, установ, організацій та підприємці, так і спеціалісти, наймані працівники підприємств державного сектору, наймані працівники приватних підприємств та самозайняті. Проте, працівники сільського господарства та промисловості, а також безробітні на друге місце вивели такий чинник спонуки до підприємництва, як безробіття і неможливість працювати за колишнім місцем роботи. Таким чином, безробітні та працівники сільського господарства і промисловості пов'язують процес переходу до підприємництва не з можливостями самореалізації, а з безвихідністю життя та загрозою втрати роботи. Підприємці та фермери найчастіше за інші категорії економічно активного населення пов'язують стимули щодо підприємницької діяльності з такими мотивами як прагнення мати пристойний імідж, соціальний статус у суспільстві та потребою в реалізації власних здібностей. За сучасних умов розвиток підприємництва в Україні більшою мірою стримується інституційними чинниками (тиском на діяльність малих і середніх підприємств з боку різних державних і недержавних інституцій), аніж масовою свідомістю та особистісним фактором підприємництва [38].

Узагальнюючи вищевказане, механізм формування рішення про підприємницьку діяльність можна представити таким чином (рис. 7.1). На прийняття рішення про започаткування підприємницької діяльності має вплив ряд внутрішніх та зовнішніх чинників [155]. Мотиви, що спонукають людей займатися підприємництвом, можуть бути такими:

  • 1. Прагнення реалізувати свої винаходи або ідеї. Багато людей мають певну думку про можливість створення власного діла в тій чи іншій галузі, але далеко не завжди вона втілюється в життя через відсутність необхідних умов. Успішні в цій сфери особи відомі всім (Форд, Гейтс та ін.).
  • 2. Незадоволення своїм соціальним і матеріальним становищем. Незадоволення собою і бажання домогтися всього власними силами примушує випробовувати свої здібності у різних галузях. Якщо перший мотив психологи називають позитивним, то другий - негативним. Негативно мотивованих підприємців ще називають "підприємці за примусом", вони відчули розчарування в інших видах діяльності і здатні змінити професію, вид діяльності. Великого успіху досягають далеко не всі, тому що не мають спеціальних знань або необхідних рис характеру.
  • 3. Бажання визначитися, задовольнити свою здорову честолюбність. Вирішуючи займатися підприємництвом, людина мріє про славу, пошану та матеріальний добробут. Багатство є тільки одним із засобів виділитися. У наших підприємців мотив збагачення будь-яким шляхом часто є єдиним і виявляється не завжди в культурних формах. У ділових людей на Заході, яки звикли до достатку, цей мотив істотно трансформований. Для них капітал виступає як засіб організації свого самостійного діла та досягнення незалежності. Багато заможних людей на Заході ведуть скромний, аскетичний спосіб життя та напружено працюють.
  • 4. Задоволення особистих потреб у лідерстві. Підприємець - це незалежна за характером людина, схильна до самостійності та свободи. Будь-якій людині властива потреба самозатвердження, самовираження. Підприємець намагається проявити свої здібності у конкретному практичному ділі, керуючи колективом, реалізуючи ідеї.

Механізм формування рішення про підприємницьку діяльність

Рисунок 7.1 - Механізм формування рішення про підприємницьку діяльність

Для прийняття остаточного рішення про заснування власного діла, окрім внутрішніх, необхідні певні зовнішні спонуки: створення необхідних умов для діяльності підприємця, а також вплив з боку оточення, в результаті якого формується думка про престижність і вигідність підприємництва.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >