< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в суді касаційної інстанції, тобто об'єкти касаційного оскарження, передбачені ст. 424 КПК України. У касаційному порядку можуть бути оскаржені:

  • - вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції;
  • - ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України;
  • - вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок.

Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Таким чином, є три види судових рішень, на які прокурор може подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Характерною ознакою для всіх видів судових рішень є те, що рішення судів першої інстанції можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції лише у випадку, коли вони були оскаржені і переглянуті апеляційним судом. Якщо ж вони не оскаржувалися до суду апеляційної інстанції - вони не можуть бути об'єктом касаційного провадження, тобто на них не може бути подано касаційну скаргу.

Щодо оскарження ухвал, передбачених ч. 2 ст. 424 КПК України, то необхідно зазначити, що об'єктами апеляційного і касаційного оскарження можуть бути лише ухвали, які постановлені судом за результатами судового провадження, безпосередньо після закінчення судового розгляду. Така ухвала постановляється в нарадчій кімнаті.

Інші ухвали, які суд постановляє в процесі судового розгляду, як в апеляційному, так і в касаційному порядку, не оскаржуються. Заперечення проти мотивів та підстав їх ухвалення можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, яке згідно зі ст. 424 КПК України є об'єктом оскарження.

Встановлено також особливий порядок оскарження вироків судів першої інстанції на підставі угод, а також судових рішень апеляційних судів щодо них. Вони можуть бути оскаржені лише з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 КПК України, зокрема:

  • - засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
  • - потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; не-роз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
  • - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Підстави для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку визначені у ст. 438 КПК України. Це, зокрема:

  • - істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
  • - неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
  • - невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, необхідно керуватися ст.ст. 412-414 КПК України.

Суд касаційної інстанції не має права скасовувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 424 КПК України для перегляду у касаційному порядку вироків суду першої інстанції, постановлених на підставі угод, діють інші (виключні) підстави, а саме:

  • - призначення судом покарання більш суворого чи менш суворого, ніж передбачено угодою;
  • - призначення судом покарання без згоди сторін (засудженого або потерпілого) на призначення покарання;
  • - недотримання судом вимог частин 3, 4 ст. 469 КПК України;
  • - невиконання судом вимог щодо роз'яснення обвинуваченому його прав, передбачених частинами 4-7 ст. 474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди, а також порушення при цьому прав потерпілого та нероз'яснення обом сторонам наслідків укладення угод.

Вимоги зазначених положень ст. 474 КПК України полягають в тому, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє (ч. 4):

  • а) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
    • - мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
    • - мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
    • - допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і надати докази, що свідчать на його користь;
  • б) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України;
  • в) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
  • г) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє (ч. 5):

  • 1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
    • - мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
    • - мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
    • - допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і надати докази, що свідчать на його користь;
  • 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України;
  • 3) характер кожного обвинувачення;
  • 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, коли його право на оскарження вироку ст. 473 КПК України значно обмежено.

Підставою для скасування вироку є також недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України, коли угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

До речі, підставою для подання прокурором апеляційної скарги на вирок, постановлений на підставі угод, є недотримання вимог, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 469 КПК України (залежно від тяжкості вчиненого злочину). Що стосується касаційного оскарження, то відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК України прокурор і будь-хто із суб'єктів оскарження позбавлені права реагувати на порушення судом вимог ч. 3 ст. 469 КПК України, тоді як недотримання вимог, зазначених у ч. 4 ст. 469 КПК України, є підставою для подання прокурором касаційної скарги.

На нашу думку, зважаючи на те, що недотримання судом вимог ч.ч. 3, 4 ст. 469 КПК України буде істотним порушенням кримінального процесуального закону, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 і ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для подання касаційної скарги.

Отже, судові рішення, постановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі угод можуть переглядатися в касаційному порядку лише з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 1 ч. 1 ст. 438 і відповідно ст.ст. 469 і 474 КПК України).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >