Фінансовий моніторинг банківської діяльності
Поняття та структура функціонування системи фінансового моніторингу в Україні. Суб'єкти первинного та державного фінансового моніторингу
Фінансовий моніторинг визначено, як: сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
Закон України № 249-ІУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"
Обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу є Державний комітет фінансового моніторингу, який діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 24 грудня 2004 р. 1527/2004
Наглядовим органом банківського сектору виступає НБУ, який, виконує наглядові та регулятивні функції покладені на нього, як на суб'єкта державного фінансового моніторингу, згідно базового закону, а також Закону України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність"
Забезпечення якості фінансового моніторингу характеризується сукупністю заходів, що плануються і реалізуються для створення необхідних умов його формування за стадіями у такий спосіб, щоб ця інформація булла корисною користувачам та відповідала встановленим рівням критеріїв якості.
Сукупність заходів, які необхідно впроваджувати для забезпечення якості фінансового моніторингу:
- 1) підвищення кваліфікаційного рівня працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу (далі - відповідальних працівників);
- 2) підвищення рівня компетентності відповідальних працівників;
- 3) забезпечення взаємодії між працівниками;
- 4) розподіл повноважень між працівниками;
- 5) проведення роз'яснювальної роботи;
- 6) моніторинг клієнтів;
- 7) контроль якості фінансового моніторингу.
Напрями забезпечення якості фінансового моніторингу
Необхідно проводити оцінку існуючих та потенційних клієнтів суб'єкта фінансового моніторингу та їх фінансових операцій та запровадити процедуру постійного перегляду оцінки наявних клієнтів. При розгляді питань щодо клієнтів доцільно розробляти процедури оцінювання власне їх та їхніх інформаційних потреб і фінансових операцій, порядок моніторингу співробітництва з ними, встановлення механізму нагляду за дотриманням виконання цього напряму працівниками суб'єкта фінансового моніторингу.
При розробці заходів з контролю якості фінансового моніторингу необхідно запровадити постійний моніторинг адекватності й ефективності політики та процедур її контролю, для чого сформувати графік перегляду (оцінки) фактичних значень критеріїв якості, визначення порядку ознайомлення персоналу з результатами відповідного контролю, розробки механізму нагляду за дотриманням встановлених вимог щодо якості фінансового моніторингу персоналом суб'єкта фінансового моніторингу.
Конкретний перелік заходів із забезпечення якості визначається завданнями, що ставить система управління перед суб'єктом фінансового моніторингу. Розробку та контроль впровадження конкретних заходів у межах суб'єкта фінансового моніторингу мають здійснювати залежно від притаманної специфіки відповідні державні контрольні органи та вища ланка управління суб'єкта фінансового моніторингу.
Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та відмивання грошей
Президентська комісія США по боротьбі з організованою злочинністю в 1984 р. використовувала наступне формулювання: відмивання грошей - це процес, за допомогою якого ховається існування, незаконне походження або незаконне використання доходів і потім ці доходи маскуються таким чином, ніби вони були отримані від законної діяльності. Першим міжнародним актом, спрямованим на боротьбу з відмиванням грошей, стала Віденська конвенція ООН "Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин" від 20 грудня 1988 р., що сильно вплинула на розвиток відповідного законодавства західних країн.
Відмивання грошей - досить складний процес: доходи, отримані злочинним шляхом, проводяться через фінансову систему з метою приховання їхнього нелегального походження і надання їм виду законно отриманих.
Розміщення - це фізичне розміщення наявних коштів у фінансові інструменти, а також розміщення коштів, територіально віддалене від місць їхнього походження.
Шарування - відокремлення незаконних доходів від їхніх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів.
Інтеграція - надання видимості легальності злочинно отриманим фінансовим коштам. На цій фазі гроші знаходять легальне джерело походження та інвестуються в легальну економіку.
Міжнародне регулювання боротьби з відмиванням грошей
Першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) - створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей.
На даний час FATF досить потужна організація яка виступає світовим координатором боротьби з відмиванням грошей і включає більше 30 країн.
Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей було 40 Рекомендацій FATF.
Для кожної Рекомендації визначено чотири можливих рівня відповідності національної системи протидії відмиванню грошей: відповідає рекомендації;
загалом відповідає рекомендації;
частково відповідає рекомендації;
не відповідає рекомендації.
У виняткових випадках Рекомендація може бути визначена як така, що не застосовується.
Важливу роль відіграють банки в процесі фінансового моніторингу. З метою забезпечення реалізації норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Національним Банком України було розроблено та затверджено "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (№ 189 від 14.05.2003року)
