Оцінка ґрунтових умов

Будова ґрунтового профілю

Для оцінки ґрунтових умов важливо враховувати властивості не тільки гумусових шарів, а й усього ґрунтового профілю до материнської породи. При цьому необхідно враховувати потужність гумусової частини, орного шару, розміщення і властивості різних шарів, особливо ущільнених, перезволожених, солонцюватих, засолених, утворення плужної підошви і т. ін.

У практиці землеробства добре відома особлива роль гумусового шару в формуванні врожаю. Картограми потужності цього шару уможливлюють правильно вибирати глибину обробітку ґрунтів і шляхи їх окультурення.

На чорноземних ґрунтах оцінку кореневмісного шару дають з точки зору більш повного використання потужних гумусових шарів, цього досягають підбиранням культур з глибокопроникною кореневою системою для можливого використання запасів вологи і мінеральних елементів.

Найбільш несприятливі складаються умови в ґрунтах з близьким заляганням щільних порід, в яких розвиток кореневої системи неможливий (вапняки, мергель, граніти, глинисті сланці та третинні глини з високою щільністю).

Потужність кореневмісного шару оцінюють з урахуванням кліматичних, геоморфологічних умов, а також з врахуванням вимог рослин.

На ґрунтах з елювіально-ілювіально-диференційованим профілем головне завдання — перебороти значущість ілювіальних шарів. Чим більше виявлене ілювіальне, тим більш значущим є застосування меліоративних заходів, створення достатньо потужного орного шару. Оптимальна глибина орного шару неоднакова для різних культур.

Створення глибокого орного шару за допомогою ярусних та інших меліоративних обробітків суттєво покращує їх водно-фізичні властивості. Цим в подальшому складаються сприятливі передумови для мінімізації їх обробітку.

Органічна речовина ґрунту

Вміст і запаси органічної речовини в ґрунтах традиційно є основним критерієм оцінки родючості ґрунту. Органічна речовина загалом і окремі її групи різнобічно впливають на агрономічні властивості і режими ґрунту. Циклічні процеси синтезу і трансформації органічної речовини в агроекосистемі лежать в основі біогеохімічного кругообігу усіх біофільних елементів. У свою чергу, ці процеси виконують важливу роль у відтворенні властивостей ґрунту, що є основою його родючості.

Органічна речовина ґрунту значною мірою визначає його поживний режим, впливаючи безпосередньо на нього як джерело елементів живлення, і бічне, обумовлене дією різних груп органічних речовин на фізико-хімічні і водно-фізичні властивості ґрунтів. На ґрунтах, збагачених органічною речовиною, помітно зменшуються втрати елементів мінерального живлення добрив.

Органічна речовина значною мірою визначає ємність поглинання катіонів, обумовлену карбоксильними групами, а при лужній реакції середовища — додатково спиртовими і фенольними групами. Велике значення має комплексноутворююча здатність органічної речовини. З цим пов'язане утворення агрономічно цінної структури ґрунту, збільшення вологоємності. Відомий стимулюючий вплив гумусових речовин на ріст і розвиток рослин.

Гумусний стан ґрунтів характеризують вмістом гумусу в орному шарі, запасами в шарі 0-100 см, відношенням С : N1, тобто збагачення азотом, та відношенням вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, відповідно до якого визначають тип гумусу (табл. 4).

На різних етапах розвитку землеробства зв'язок між вмістом гумусу в ґрунті і врожайністю рослин має різний характер. Традиційне уявлення про зв'язок гумусу з урожайністю склалося за відносно низького рівня інтенсифікації землеробства, та умов помірного застосування добрив, коли гумус у ґрунті був єдиним або основним джерелом елементів мінерального живлення рослин.

Зі зростанням рівня інтенсифікації землеробства цей зв'язок помітно ускладнюється. За умов оптимального забезпечення вологою, мінеральними елементами живлення, сприятливого співвідношення механічних елементів і глинистих мінералів зв'язок часто не проявляється або слабо виявлений. У посушливих умовах залежність продуктивності ґрунтів від їх гумусового стану проявляється помітніше в зв'язку з тим, що із збільшенням умісту гумусу зростає вологоємність ґрунтів і відповідно збільшуються запаси продуктивної вологи, зменшується випарування, так як покращується водний режим.

Таблиця 4. ПОКАЗНИКИ ГУМУСОВОГО СТАНУ ҐРУНТУ

За високого рівня інтенсифікації землеробства вплив органічної речовини ґрунту на врожайність проявляється через складні системні взаємодії, що обумовлюють активну природну здатність ґрунту порівняно до наростаючої хімізації. У зв'язку з цим поряд з фізико-хімічними питаннями на перший план виходять екологічні, особливо для подолання великого пестицидного навантаження. Дуже важливі також енергетичний і економічний аспекти проблеми. За інтенсивного землеробства умови для скорочення витрат механічної енергії на обробіток ґрунту значною мірою визначаються гумусовим станом. Ґрунт вирізняється сприятливими властивостями не лише тому, що має високий вміст гумусу, а й тому, що йому сприяє сукупність сприятливих природних факторів, які визначають його родючість відповідно до утворення і нагромадження гумусу.

Зміни форм господарювання і власності на землю, що стали основним змістом перетворень в аграрному секторі України в останні роки, на жаль негативно відзначились на родючості ґрунтів. Вони втратили значну частину гумусу, найродючіші у світі чорноземи перетворились у ґрунти із середнім рівнем родючості.

Співставлений гумусованості за часів Докучаєва (1882 р.) з сучасним станом свідчить, що відносні втрати гумусу за цей час, майже 120-річний період, досягли 22% — в лісостеповій, 19,5 — в степовій, біля 19% — в поліській зонах України.

За результатами агрономічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення упродовж останніх 20 років уміст гумусу в Україні зменшився на 0,5% в абсолютних одиницях. Це стало наслідком стрімкого зменшення обсягу застосування органічних добрив, а зростання врожаю відбувалося в основному за рахунок потенційної родючості ґрунту.

За даними Держкомстату України у 2008 році норма внесення органічних добрив становила менше 0,6 т/га, тоді як у кінці 80-х років минулого сторіччя — 8,6 т/га.

Зменшення середньозваженого показника вмісту гумусу, відносно, впливає на зміни у перерозподілі площ за його забезпеченням.