Підтримання високого професійного рівня адвокатів

Дуже болюче питання. Болюче, бо, за моїми особистими спостереженнями, які відображено у численних журнальних, газетних та електронних публікаціях, радіотелевізійних матеріалах, загальний якісний і моральний рівень пересічного адвоката суттєво знизився.

Чому пересічного і чому майже? На певних рівнях приватного бізнесу і в містах високої концентрації політичних та економічних процесів сформувався прошарок юристів, що обслуговують великий капітал і політичні процеси, серед яких можна розгледіти більш або менш помітні фігури на правовому горизонті і які за ознакою частоти появи на телевізійних шоу автоматично зараховуються до еліти. Ми не можемо виключати, що серед цієї публіки вже з'явилися чи з'являться професіонали справді високого класу, але в масштабі країни це дуже тоненька плівка відсторонених від повсякденної масової практики, спеціалістів у вузькій спеціалізації. Кожен з них навряд чи витримав би робочий день юриста з районної консультації.

З іншого боку, величезна армія юристів, випущених на світ божий з державними дипломами. Заради істини зауважимо, що випускники престижних ВНЗ не дуже вирізняються на тлі цієї армії юристів. Слід висловити "подяку" Міністерству освіти і науки, яке поставило на конвеєр акредитування і видачу ліцензій на право випуску юристів в селищних та районних "забігайлівках", не кажучи вже про міста.

Перед новими органами адвокатського самоврядування сьогодні на весь зріст постає завдання - скоротити до мінімуму розрив у теоретичних знаннях і адаптувати адвокатів - практиків до потреб і викликів, висунутих часом, суспільством, державою.

Завдання не з простих, але тільки через його вирішення можна досягти поваги з боку суддів, передусім присяжних, українського суспільства і держави до українського адвокатського корпусу, який завжди в усіх розвинених країнах посідає почесне місце юридичної еліти.

Таке завдання під силу лише системній освітній структурі із залученням до роботи кращих сил як з освітянської сфери, так і з найбільш, кваліфікованих досвідчених адвокатів і представників правоохоронних і суміжних професій.

Завдання важке, але легких шляхів не буває, а дорогу долає той, хто іде. Початок цій роботі має покласти Рада адвокатів України з повного перегляду Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженого Рішенням ВККА при Кабінеті Міністрів України від 17 лютого 2012 р. № VI/12-599, яке дискредитує і Кабінет Міністрів, і адвокатський корпус своєю примітивністю і школярським формалізмом. Раніше ми вже досить ретельно аналіз ували цей "історичний" документ.

Створення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури

Створення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури - це виконання низки вимог, декларованих ст. 50 Закону: 1) затвердження положень про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатів та про регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію; 2) проведення регіональних конференцій, на яких будуть встановлені квоти палат і обрані члени КДК; 3) Обрання членами КДК керівників палат і голови КДК.

Після цього Рада адвокатів України забезпечує проведення з'їзду адвокатів, де одним з питань має бути обрання 30 членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів.

Оскільки ВКДКА і регіональні КДК - це юридичні особи з власним бюджетом і особистим банківським рахунком, то голови цих самоврядних структур за підтримки Ради адвокатів України і рад регіонів вирішують питання про постійну дислокацію комісій і організацію їхньої роботи.

Контроль за роботою ВКДКА та регіональними КДК здійснюють з'їзд адвокатів, рада адвокатів України, конференція адвокатів регіону і рада адвокатів регіону.

Після затвердження Радою адвокатів України відповідних положень відбулося перше засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, про що було розміщено повідомлення на сайті НААУ

7 грудня 2012 р. в приміщенні готельного комплексу "Русь" в Києві відбулося перше засідання новообраної Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України.

Члени комісії - представники різних регіонів нашої країни зібралися разом для обговорення важливих питань діяльності комісії. Так, до порядку денного засідання було винесено низку важливих питань, а результатом заходу, окрім іншого, стало затвердження регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Цей документ визначає порядок роботи ВКДКА та проведення засідань Комісії, прийняття рішень з питань, що належать до повноважень ВКДКА, а також питань внутрішньої діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України.

Створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності.

Цей пункт наштовхує на роздуми: що слід розуміти під "сприятливими умовами адвокатської діяльності", створення яких перебуває в компетенції адвокатського самоврядування за Законом. Загальновідомою є істина, що створення сприятливих умов діяльності будь-якого інституціонального утворення - це функція держави. Головним дійством держави в цьому напрямку є прийняття Закону, що закладає основи створення і функціонування цієї інституції в притаманному їй просторі.

Таким кроком української влади і є Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Фундаментальними сприятливими умовами здійснення адвокатської діяльності, закладеними Законом, слід вважати:

• - створення імперативного правового механізму об'єднання під дахом однієї структури (НААУ) юристів, що обрали для себе адвокатську професію;
• - надання інституту адвокатури справжньої (поки що теоретично) а не декларативної незалежності у вирішенні внутрішніх питань і в самостійному формуванні усіх самоврядних органів;
• - підвищення ролі адвоката та реальне посилення його правових можливостей у діяльності щодо захисту прав людини у кримінальному процесі;
• - розширення соціально-професійних гарантій адвоката у кримінальному процесі;
• - сприяння створенню рівних правових можливостей сторін у судовому процесі;
• - піднесення на принципово вищий рівень статусу адвокатського запиту і реакції на нього посадових осіб-виконавців (ст. 24 Закону).

Це головні досягнення Закону, які важко оспорювати.

Щодо створення сприятливих умов адвокатської діяльності силами власного самоврядування, перед яким Закон ставить таке завдання, то, на жаль, вони будуть нівелюватися складнощами українського законодавства та інертністю зіпсованого чиновницького менталітету.

У цьому сенсі особисто автора турбує ситуація, створена непродуманими і недосконалими положеннями Закону "Про безоплатну правову допомогу" (про що вже йшлося раніше).

Одним із головних завдань, що стоять перед самоврядною організацією, залишається якісне підвищення правової допомоги у захисті прав громадян, До компетенції самоврядування (в особі його керівних органів), безумовно, закон відносить і гігантську роботу зі створення дієвої і ефективної системи підвищення професійної кваліфікації та етико-культурного виховання адвокатів.

Про правовідносини адвокатів із судами і правоохоронними органами потурбувалися творці Кримінально-процесуального кодексу, чим, власне, і визначили появу аналогічних положень у Законі.

Забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Завдання забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність зобов'язує самоврядувальні органи по-новому планувати і розбудовувати роботу з висвітлення діяльності адвокатури і налагодження зворотного зв'язку зі споживачами адвокатських послуг.

Сьогодні немає жодного адвокатського друкованого органу, який би друкував на своїх сторінках відгуки про роботу адвокатів і власну оцінку її якості "від народу". Така сторінка журналу, газети -"голос народу" - набагато більше дисциплінувала б адвокатів через небажання потрапити в "герої" публікацій, ніж десятки скарг в КДК.