< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Простий "директ-костинг"

"Директ-костинг" часто називають методом неповної собівартості, в основі покладено чіткий розподіл витрат на змінні і постійні. При цьому постійні витрати вважаються витратами періоду і не розподіляються між виробами, а прямо відносяться на результат. Метод "директ-костинг" має два варіанти:

  • - простий "директ-костинг;
  • - розвинутий "директ-костинг".

Простий "директ-костинг" заснований на використанні в обліку даних тільки про змінні (операційні) витрати.

В управлінському обліку використовуються два варіанти простого "директ-костингу": американська модель і французька модель.

Американська модель "директ-костингу" передбачає наступні етапи визначення чистого результату:

  • - обсяг реалізації;
  • - мінус змінна виробнича собівартість проданих виробів;
  • - виробнича маржа;
  • - мінус змінні витрати на реалізацію;
  • - торгівельна маржа;
  • - мінус постійні витрати;
  • - результат - нетто (чистий).

Французька модель "директ-костингу" базується на наступних принципах розрахунку результату:

  • - обсяг реалізації;
  • - мінус змінна собівартості продукції;
  • - маржинальний дохід;
  • - мінус постійні витрати періоду;
  • - результат (прибуток або збиток).

Звіти про фінансові результати, що складаються на основі маржинального доходу, багатоступеневі, мають не менше двох розділів (французька модель):

  • - верхній розділ показує маржинальний дохід;
  • - нижній - чистий дохід.

Простий "директ-костинг" базується на наступних принципах:

  • - витрати поділяються за елементами на постійні і змінні;
  • - собівартість вироблених і реалізованих виробів обчислюється тільки на основі розподілу змінних (операційних) витрат;
  • - порівняння отриманої таким чином змінної собівартості з ціною реалізації для визначення різниці, що називається маржею зі змінних витрат;
  • - відшкодування постійних витрат за рахунок різної маржі зі змінної собівартості для визначення результату діяльності та рентабельності підприємства.

Розвинутий "директ-костинг"

Відмінність розвинутого "директ-костингу" від простого в тому, що модель "витрати-випуск" стала діяти не тільки в центрах відповідальності на самому підприємстві, а й за його межами, що викликало необхідність визначення фінансових результатів (маржа, нмаржа) за сегментами діяльності, тобто в маркетинговому аспекті.

Розвинутий "директ-костинг" - за якого в собівартість по ряд із змінними витратами включаються і прямі постійні витрати з виробництва та реалізації продукції.

Впровадження розвинутого "директ-костинг" призвело до відображення в обліку декількох видів маржі і полумаржі, оскільки в ньому використовували пірамідальну систему обліку загального (сукупного) результату діяльності. В основі пірамідальної системи лежить ієрархія сегментів, які розташовані послідовно за наростаючою. Така система може бути побудована за виробничою, реалізаційною або іншими ознаками.

Основні новації розвинутого "директ-костингу": - поява категорії специфічних прямих постійних витрат і системи напівмаржі і регулювання на цій основі обсягів виробництва та реалізації, собівартості, цін;

  • - обчислення результатів (маржі) за зовнішніми сегментами (що знаходиться за межами підприємства), тобто використання маркетингових принципів у системі управлінського обліку;
  • - пірамідна (ступінчаста) система калькулювання на базі даних про змінні витрати і специфічні прямі постійні витрати.

Використання різних методів обліку витрат впливає не тільки на величину собівартості продукції, а й на форму звіту про прибутки і збитки.

Розвинутий "директ-костинг"

У Звіті про прибутки і збитки при методі обліку змінних витрат розраховується маржинальний прибуток як різниця між виручкою від реалізації продукції і всіма змінними витратами, включаючи змінну частину комерційних, загальних і адміністративних витрат.

У Звіті про прибутки і збитки при методі обліку повних витрат розраховується валовий прибуток як різниця між виручкою від реалізації продукції і виробничою собівартістю реалізації продукції.

На основі двох концепцій - маржинальний прибуток і системи обліку змінних витрат - розробляється нова форма звіту про прибутки і збитки. Ця нова форма звіту підкреслює характер поведінки витрат і вклад конкретного продукту в прибуток. Затрати не поділяються на виробничі та невиробничі. Замість цього увага фокусується на розподілі змінних і постійних витрат.

Формат Звіту про прибутки і збитки при калькулюванні змінних витрат:

  • - реалізація продукції;
  • - мінус змінні витрати (змінна частина собівартості продукції, змінні витрати на збут та адміністративні витрати);
  • - маржинальний прибуток;
  • - мінус постійні витрати (постійні накладні витрати і постійні витрати на збут та адміністративні витрати);
  • - чистий прибуток.

Калькулювання змінних витрат: звітність за сегментами та оцінка діяльності

Звітність за сегментами

Сегментні звіти, складені на основі калькулювання змінних витрат, дають змогу підготувати кращі оцінки та рішення, ніж звіти, підготовлені на основі калькулювання повних витрат.

Звітування про внески до прибутку різних видів діяльності або окремих підрозділів організації називається звітністю за сегментами (сегментним звітуванням).

Щоб зробити оцінку багатьох різних видів діяльності в компанії, менеджеру потрібно більше, ніж підсумкова інформація, яка з'являється у звіті про прибуток компанії. Наприклад, у компанії з кількома відділеннями, які діють на різних ринках, менеджер без сумніву захоче знати, наскільки прибутковим було кожне відділення. Це знання може призвести до створення набагато більшого загального прибутку через ліквідацію неприбуткових відділень, приділення особливої уваги проблемним підрозділам, розподілу додаткових коштів між більш прибутковими відділеннями тощо. Проте звіти про прибуток відділень - це ще не вся інформація, яку повинна надавати ґрунтовна система управлінського обліку. Менеджерам для належного виконання своїх обов'язків потрібна детальніша сегментація. Відділення складаються з різних підприємств. Підприємства виробляють продукцію. Інформація стосовно прибутковості продукції є вирішальною. Деякі продукти можуть бути прибутковими, а деякі ні. Аналогічно інформація про прибутки територій збуту, спеціальних проектів, окремих торгових агентів теж є дуже важливою.

Сегмент - це будь-який прибутковий підрозділ всередині організації.

Звіт сегмента може забезпечити цінну інформацію про витрати, які контролюються його менеджером. Контрольовані витрати -- це такі витрати, на рівень яких може впливати менеджер. Менеджер, що не несе відповідальності за даний тип витрат, не повинен бути підзвітним за ці витрати. Якщо неконтрольовані витрати включаються до звіту сегмента, вони мають бути відокремлені від контрольованих витрат.

Планування та контроль

Фінансове планування вимагає від менеджерів оцінювати майбутній продаж, майбутні рівні виробництва, майбутні витрати тощо. Прогнози продажу обумовлюють виробничі плани, які, в свою чергу, визначають рівень витратної сировини і матеріалів, пряму працю і обсяг виробничих накладних витрат. Оскільки прогнози продажу не є певними, менеджмент може забажати подивитись на різні рівні продажу, щоб оцінити діапазон можливостей, які постануть перед фірмою. Знання поведінки витрат є обов'язковим для досягнення позитивних результатів. Постійні витрати не залежать від змін обсягу виробництва, отже відмінність між постійними і змінними витратами є суттєвою для того, щоб зробити точну оцінку витрат за різних можливих обсягів продажу і виробництва.

Оскільки менеджмент вибрав один очікуваний рівень продажу і виробництва на наступний рік, можуть бути визначені і витрати, які відповідають цьому рівню. Таким чином, фінансовий план складається з очікуваних рівнів діяльності і пов'язаних з ними очікуваних витрат. Цей план може бути використаний для моніторингу фактичного виконання, як воно відбувається.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >