Морське страхування

Історичні передумови та економічний розвиток морського страхування

Витоки страхування беруть саме з розвитку морського страхування. Починаючи з середини XIV ст. морське страхування активно поширювалось в містах Північної та Центральної Італії, які були в той час основними центрами морської торгівлі (Флоренція. Генуя). Саме у Генуї був виданий перший поліс морського страхування, датований 1347 р. Необхідність у страхуванні з'явилася з розвитком торговельних операцій в епоху середньовіччя.

Перший англійський закон щодо морського страхування прийнято у 1601 р. У Франції в 1681 році зроблено першу спробу кодифікувати норми морського страхування. У 1847 році в Гамбурзі (Німеччина) було розроблено і надруковано перші правила морською страхування, які покладено в основу глави про морське страхування Німецького торговельного положення 1897 р. Згодом діючи правила було доповнено та перероблено, і починаючи з 1919 р. їх і нині застосовують в Німеччині.

Мореплавство в усі часи було й залишається одним з найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Морські судна та вантажі, які ними перевозяться, складають значні матеріальні цінності, їх загибель або пошкодження завдають власнику великих збитків.

Потреба у страховому захисті особливо відчутна при здійсненні морської торгівлі. Небезпека мореплавства (стихія на морі, піратські набіги, хвороби й епідемії) вимагає пошуку дієвих механізмів захисту майнових інтересів моряків та членів їхніх родин.

Значна кількість вантажопотоку між країнами здійснюється за допомогою морського транспорту. Правовими засадами міжнародній діяльності щодо урегулювання майнових претензій між зацікавленими особами є Закон про морське страхування (Marine Insurance Act) 1906 p., Англія. У даному Законі йдеться про те, що "договір морського страхування - це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, яких він зазнав під час морського плавання".

Об'єктом морського страхування може бути будь-який майновий інтерес, пов'язаний з торговельним мореплавством, а саме: судно, вантаж, фрахт, прибуток очікуваний від вантажу, заробітна плата та інші види винагороди капітана, інших осіб, які належать до суднового екіпажу, а також ризик прийнятий на себе страховиком (перестрахування).

Суб'єктами морського страхування є юридичні та фізичні особи, професійна діяльність яких пов'язана з морськими перевезеннями.

У теорії та практиці міжнародного морського страхування виділяються такі основні види страхових послуг:

- страхування КАСКО суден на термін (Hull and Machinery) - вид морського страхування, який передбачає захист майнових інтересів фізичної чи юридичної особи, яка виступає власником чи експлуатантом судна унаслідок його ушкодження, знищення й пропажі безвісти.
- страхування КАСКО суден на період будівництва (будівельні ризики - Builders' Risks) - страхове покриття поширюється на корпус та устаткування судна, а на початок будівництва - їх складові. Особливістю даного виду страхування полягає в тому, що ризики зростають у відповідності до рівня готовності судна до експлуатації. Для страховика важливо знати терміни формування вартості судна у часовому вимірі. Так, за перші 3 місяці будівництва збирається 20% остаточно вартості, причому йдеться про деталі корпуса, у наступні 5 місяців-40% вартості корпуса, а ще 30%. припадає на двигуни, які збираються на верфі тощо. Страхові премії розраховуються від кінцевої конкретної ціни й залежать від тривалості будівництва, типу судна та досвіду суднобудівного заводу. За умовами договору на страхування приймається широке коло ризиків, тобто все, що може відбутися із судном, у т.ч., й не з вини виробника. У разі страхування відповідальності перед третіми особами не покриваються збитків від землетрусів і вивержень вулканів, які охоплюються звичайним страхуванням;
- страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikes) - страховий захист надається від ушкодження чи загибелі судна, чи інших збитків, спричинених воєнними діями, страйками, громадськими повстаннями тощо. Особливість укладання договору страхування полягає в тому, що страхова премія за страхову послугу відносно невелика, а покриває плавання суден у всіх "спокійних" районах Земної кулі, де небезпека виникнення збитків невелика. У разі, якщо судно відправляється в одну з "гарячих точок", список яких постійно переглядається, необхідно заздалегідь (але не раніше, ніж за тиждень) сповістити про це страховиків і погодити розмір додаткової премії. У деяких випадках вона незначна або взагалі відсутня, якщо ситуація в даному районі нормалізується;
- страхування ризику втрати фракту (Loss of Hire) - страхове покриття надається страхувальнику у разі втрати ватажу під час його транспортування морським або річковим транспортом. Втрата фрахту за період рятування, буксирування й ремонту покривається за погодженою до початку страхування середньо денною ставкою з відрахуванням франшизи (у цьому разі - тимчасової). Наприклад, якщо ставка - 7000 $ за день, а ремонт тривав 25 днів, франшиза - 10 днів, то відшкодування обчислюється так:
- 7000 (25-10)= 105000 $.
- страхування особливих майнових інтересів (Increased Value) - за даним видом страхування покривається лише ризик повної загибелі судна. Така страхова послуга надається з метою економії коштів страхувальників. Розглянемо конкретний приклад: вартість судна становить 12000000 $, ставка премії зі страхування на повних умовах - 0,85%, тобто 102000 $ на рік, а часткова аварія (ламання машин, посадка на мілину й рятування) як правило не перевищує 3/4 вартості судна. Страхова премія лише від повної загибелі - 0,1 %. Представлена страхова послуга дозволяє застрахувати 3/4 вартості судна на повних умовах, а 1/4 - лише від повної загибелі. За таких умов страхування страхова премія буде становити: 9000000 0,085 + 3000000 0,01 =795000 $. тобто для страхувальника досягнута економія в сумі 22500 $. Такий підхід в певній мірі суперечить фінансовим інтересам страховиків. Але з метою реалізації якомога більшої кількості страхових полюсів деякі страховики йдуть на компроміс. Так, на англійському та норвезькому страхових ринках пропонують судновласникам укладати договори страхування особливих майнових інтересів в певних межах. Частина вартості, яка страхується на умовах "від повної загибелі" має не перевищувати 25 % частини вартості, за повним каско. У практиці страхування випускається два поліси: страхування каско (Hull Machinery) і страхування особливих майнових інтересів (Increased Value, або Disbursements). Страховик укладає такі договори лише стосовно суден, вік яких не перевищує 15 років і при цьому він має бути впевнений, що страхова сума за полісом каско незнижена порівняно зі страховою вартістю;
o страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities) - надається страхове покриття на ту частку вартості судна, яка не була застрахована. Наприклад, договір міг бути укладений, коли сума відповідала вартості, але за певний період часу ринкова вартість судна підвищилась і це відповідно зумовило необхідність перегляду страхової суми та страхової премії. За результатами настання страхової події страховики каско відшкодують витрати відповідно до взятих зобов'язань. Але сума виплат буде неповною. Різницю між початковою та підвищеною страховою вартістю відшкодовують за договором додаткової відповідальності;
o страхування контейнерів (Insurance of Containers) - здійснюється за окремим договором. На страхування приймаються лише фізичні збитки. Випадки непояснювального зникнення контейнерів страхуванням не покриваються;
o страхування відповідальності судновласників (Ship-owners' Liability) - надається страхове покриття власникам та іншим експлуатантам суден щодо їх відповідальності перед третіми особами. При укладанні договору страхування судновласник передає за певну плату (страхову премію) страховику ризики, які пов'язані: з життям; здоров'ям та працездатністю команди; пасажирів; лоцманів, вантажників та ін.; з майновими інтересами третіх осіб; з небезпекою забруднення навколишнього природного середовища;
o страхування відповідальності фрахтувальників (Charterers' Liability) - надається страхове покриття фрахтувальникам на час перевезення пасажирів, а також транспортування вантажів морським простором. Фрахтувальник страхує свою відповідальність перед третіми особами на випадок: а) заподіяння шкоди життю та здоров'ю пасажирів судна, у т.ч. і команді судна; б) знищення, втрати або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Крім вищеназваних видів страхових послуг, необхідно виділити також додаткові. До них належать: страхування рибальських суден; страхування яхт; страхування на час плавання в межах невеликої акваторії; страхування на рейс; страхування майнових інтересів кредиторів; страхування відповідальності судових агентів та страхування відповідальності судових брокерів.

Базовим національним нормативним документом є Кодекс торговельного мореплавства України (1995 p.), що у частині VII "Морське страхування" міститься стаття 239, в якій зазначається, що "за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію у разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір".

У відповідності до Закону України "Про страхування" (2001 р.) морське страхування може здійснюватись як в обов'язковій, так і у добровільній формах. Ст. 7 п: 8,10,26 щодо Закону визначено види морського страхування, які мають проводитися в обов'язковій формі:62

o страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
o страхування засобів водного транспорту;
o страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Інші види страхових послуг у сфері морського страхування можуть надаватися у добровільній формі, зокрема страхування вантажів та багажу, що передбачено ст. 6 Закону України "Про страхування"3 (2001 р.).

З метою координації діяльності страховиків у сфері морського страхування в Україні функціонує Морське страхове бюро, яке розглядається як об'єднання страховиків, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення морського страхування. Дане об'єднання діє на підставі Положення про Морське страхове бюро, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 561 "Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро й Морського страхового бюро України".

На страховому ринку України найбільш поширеними видами морського страхування є:

o добровільне страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту;
o страхування вантажів;
o страхування відповідальності судновласників. Враховуючи високий рівень ризикогенності експлуатації майже

усіх видів транспортних засобів, що використовуються на воді, а також небезпекою транспортування вантажів постає необхідність у розкритті механізму страхування ризиків, пов'язаних з водним транспортом.