< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Норми адміністративного права. Адміністративно-правові відносини

Адміністративно-правова норма - це формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене та охоронюване державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових норм:

  • 1) в них закріплюються приписи щодо адміністрування, державного контролю, нагляду, внутрішньо-організаційної діяльності;
  • 2) метод впливу норм на суспільні відносини має, переважно, імперативний характер;
  • 3) виконання приписів норм гарантується державою за допомогою системи засобів організаційно-роз'яснювального та суспільно-примусового характеру;
  • 4) системність норм адміністративного права.

Мета адміністративно-правових норм:

  • 1) організація й регулювання відносин у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку;
  • 2) інформаційна;
  • 3) охорона (забезпечення законності й дисципліни у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку);
  • 4) заохочувальна (стимулювання учасників відносин до участі, активізації ролі, самостійності);
  • 5) соціально-моральна (формування правосвідомості, ставлення до громадського порядку, безпеки тощо).

Адміністративно-правові норми виконують функції: організація та регулювання публічно-сервісних, деліктних, процесуальних відносин, а також відносин щодо здійснення публічного адміністрування, забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у відносинах із державою; сприяння функції організації та регулювання публічно-сервісних відносин та відносин, що виникають в процесі здійснення публічного адміністрування (норми-дефініції, норми-презумпції); регулятор суспільних відносин не тільки у сфері публічного адміністрування, айв інших сферах.

Види адміністративно-правових норм:

  • 1) за спрямованістю змісту:
    • - ті, що закріплюють порядок створення і правовий режим суб'єктів правовідносин;
    • - ті, що визначають форми і методи діяльності суб'єкту адміністрування;
    • - ті, що встановлюють порядок проходження публічної служби;
    • - ті, що визначають способи і порядок забезпечення законності діяльності суб'єктів публічної адміністрації;
    • - ті, що регулюють засади адміністративно-правового регулювання окремими галузями народного господарства;
    • - ті, що визначають права, обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування;

ті, що визначають підстави притягнення до адміністративної відповідальності та процедурні питання її реалізації;

  • 2) за функціональним призначенням:
    • - регулятивні - регулюють діяльність учасників адміністративно-правових відносин з метою досягнення суспільно-корисної мети в сфері публічного адміністрування;
    • - правоохоронні - визначають загальнообов'язкові приписи, спрямовані на захист прав та свобод людини та охорону існуючого правопорядку у сфері публічного адміністрування;
  • 3) за формою припису:
    • - зобов'язуючі (приписні) - зобов'язують здійснити певні

дії;

  • - заборонні - забороняють вчиняти ті чи інші дії;
  • - дозвільні (управомочні, повноважні, диспозитивні) - управомочують діяти в рамках вимог норми, вчиняти активні дії;
  • - стимулюючі (заохочувальні) - забезпечують вплив на поведінку учасників правовідносин за допомогою засобів морального та матеріального характеру;
  • - рекомендаційні - надають учасникам правовідносин можливість пошуку най оптимальнішого варіанту поведінки;
  • 4) за адресатами:
    • - для органів виконавчої влади;
    • - для інших державних органів;
    • - для державних службовців;
    • - для державних підприємств, установ, організацій;
    • - для недержавних підприємств, установ, організацій;
    • - для громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства; або ж:
    • - для приватних осіб;
    • - для публічних осіб (суб'єктів публічної адміністрації);
  • 5) за змістом:
    • - матеріальні - закріплюють права та обов'язки у сфері публічного адміністрування;
    • - процесуальні - закріплюють порядок здійснення юрисдикційних процедур (притягнення до дисциплінарної відповідальності, до адміністративної відповідальності тощо) та позитивно спрямованих процедур (реєстрація, ліцензування тощо) в сфері публічного адміністрування;
  • 6) за межами дії:
    • - у просторі - передбачають територію, на яку поширюється їх юридична сила (на всю територію України, на адміністративно-територіальну одиницю, на окрему режимну зону тощо);
    • - у часі (тимчасові, безстрокові);
    • - за колом осіб (поширюються на всіх громадян або на окремі групи осіб - іноземців, неповнолітніх, військовослужбовців тощо);
  • 7) за ступенем загальності:
    • - загальні - поширюються на всі сфери публічного адміністрування;
    • - міжгалузеві - регулюють адміністративно-правові відносини у межах конкретно визначеної сфери публічного адміністрування;
    • - місцеві (локальні) - містяться в актах суб'єктів публічного адміністрування місцевого рівня (місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);
  • 8) за повнотою викладення змісту:
    • - визначені - мають повно викладене правило поведінки (абсолютно визначені, відносно визначені);
    • - відсильні - викладають правило поведінки частково та відсилають до іншої норми правового акту;
    • - бланкетні - частина норми міститься в іншому акті, який приймається іншим вповноваженим суб'єктом;
  • 9) за юридичною силою нормативних актів, у яких норми зафіксовані:
    • - містяться у законах;
    • - містяться в указах, розпорядженнях;
    • - містяться в постановах;
    • - містяться в рішеннях;
    • - містяться в наказах;
    • - містяться в інструкціях тощо.

Більшість адміністративно-правових норм мають імперативний характер, який дістає вияв у:

  • - прямих приписах, які зобов'язують суб'єкта діяти тільки певним чином без можливості вибору варіанта поведінки;
  • - обов'язковій державній реєстрації в органах виконавчої влади;
  • - наданні суб'єкту права вибору варіанта поведінки, проте не порушуючи встановлених нормою меж поведінки. Проте останнім часом зростає частка і норм диспозитивного характеру.

Практичне використання правил поведінки, які містяться в адміністративно-правових нормах, означає їх реалізацію. Реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у таких формах:

  • 1) виконання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов'язків (одержання паспорта, сплата податків, подання декларації);
  • 2) використання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав (подання скарги, заяви);
  • 3) додержання - пасивна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання вимог норм права;
  • 4) застосування - діяльність органів держави щодо вирішення адміністративних справ і видання індивідуальних юридичних актів, які грунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм.

Структура адміністративно-правової норми - це її внутрішня побудова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми.

Адміністративно-правові норми складаються із гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза - частина норми, яка вказує на фактичні умови, за наявності яких норма застосовується. Гіпотезу можна назвати юридичним фактом (наприклад, досягнувши 16-річного віку, громадянин зобов'язаний отримати паспорт; особи чоловічої статі, досягнувши 18-річного віку, зобов'язані з'явитися на призовну дільницю тощо).

Диспозиція - частина норми, в якій сформульовано власне правило поведінки (обов'язок отримати паспорт, подати до податкової служби декларацію про доходи).

Санкція - частина норми, в якій зазначається захід впливу з боку держави у випадку порушення правил, передбачених нормою.

Проте класична структура норми зустрічається досить рідко. Як правило, зустрічається двочленна структура норми (гіпотеза і диспозиція), а санкція передбачається в інших нормах (як правило, у КпАП).

Адміністративно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, суб'єкти яких наділені правами і обов'язками у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових відносин:

  • 1) вони виникають у сфері виконавчої, тобто владно-організаційної діяльності;
  • 2) ці відносини виникають у зв'язку з діяльністю органів публічної адміністрації;
  • 3) для них притаманною є наявність обов'язкового суб'єкта - органа публічної адміністрації;
  • 4) цей обов'язковий суб'єкт діє завжди владно, отже, відносини є публічно-владними;
  • 5) відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої із сторін, при цьому згода іншої сторони не є обов'язковою;
  • 6) відносини між учасниками відносин розглядаються, як правило, у позасудовому порядку;
  • 7) у випадку порушення однією із сторін вимог адміністративно-правових норм вона відповідає перед державою в особі її органів (як правило, органів виконавчої влади).

Види адміністративно-правових відносин:

  • 1) залежно від функцій, які виконуються:
    • - регулятивні;
    • - правоохоронні;
  • 2) за адміністративно-правовим статусом суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах:
    • - між вищестоящими і нижчестоящими суб'єктами (вертикальні);
    • -- між непідпорядкованими суб'єктами адміністрування (горизонтальні);
    • - між органами публічної адміністрації і підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
    • - між органами публічної адміністрації і непідпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
    • - між органами публічної адміністрації і органами місцевого самоврядування;
    • - між органами публічної адміністрації і об'єднаннями громадян;
    • - між органами публічної адміністрації і громадянами;
  • 3) залежно від галузевої залежності:
    • - матеріальні;
    • - процесуальні;
  • 4) за змістом:
    • - у сфері загального адміністрування;
    • - у сфері галузевого адміністрування;
    • - у сфері міжгалузевого адміністрування;
  • 5) за галузевою діяльністю:
    • - у галузі економіки;
    • - у адміністративно-політичній галузі;
    • - у соціально-культурній галузі;
  • 6) за спрямованістю:
    • - зовнішні;
    • - внутрішні;
  • 7) за механізмом захисту:
    • - що захищаються у судовому порядку;
    • - що захищаються в адміністративному порядку;
  • 8) за способом регулювання:
    • - функціональні;
    • - територіальні;
  • 9) за майновою належністю:
    • - майнові;
    • - немайнові;
  • 10) за характером взаємодії суб'єктів відносин:
    • - субординації;
    • - координації (диспозитивні) тощо.

Для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин потрібна наявність юридичних фактів. При цьому юридичні факти як підстава виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин поділяються на такі:

  • 1) за наслідками, що настали:
    • - правоутворювальні - спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин (подання скарги, укладення адміністративного договору тощо);

правозмінювальні - спричиняють зміну вже існуючих адміністративно правових відносин (зміна адміністративного стягнення, переведення державного службовця на іншу посаду тощо);

  • - правоприпринювальні - спричиняють припинення адміністративно-правових відносин (виконання адміністративного стягнення, проведення реєстрації, отримання дозволу тощо);
  • 2) за наявністю або відсутністю зв'язку факту з волею суб'єкта:
    • - діяння - це вольова поведінка суб'єкта правовідносин (дія або бездіяльність); за своїм характером діяння може бути правомірним, тобто відповідати нормам адміністративного права (видання актів суб'єктами публічної адміністрації, подання звернення громадянами, призначення перевірок тощо) та неправомірним - порушення норм адміністративного права (ухилення від державної реєстрації, порушення правил дорожнього руху, бездіяльність посадових осіб органів публічної адміністрації тощо);
    • - подія - явище, яке спричиняє виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин, але не залежить від волі суб'єктів таких правовідносин (наприклад, смерть особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, припиняє відповідні деліктні відносини).

Адміністративно-правові відносини традиційно включають суб'єктів, об'єкти та зміст.

Суб'єкт адміністративно-правових відносин - учасник адміністративно-правових відносин, який має конкретні права та обов'язки у сфері публічного адміністрування. Обов'язковим учасником адміністративно-правових відносин завжди є суб'єкт, наділений владними повноваженнями (органи публічної адміністрації, посадові особи органів публічної адміністрації, державні організації, наділені державно-владним и повноваженнями, тощо). Традиційно всіх суб'єктів адміністративно-правових відносин поділяють на:

  • - індивідуальних - фізичні особи, наділені різним адміністративно-правовим статусом (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, посадові особи, неповнолітні тощо)
  • - колективних - юридичні особи, наділені адміністративно-правовим статусом (об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, суб'єкти публічної адміністрації).

Об'єкт адміністративно-правових відносин - те, заради чого виникають правовідносини, це - матеріальні, духовні та інші соціальні цінності. Сучасний стан розвитку науки адміністративного права свідчить про те, що об'єктами адміністративно-правових відносин є:

  • - поведінка учасників управлінських відносин (дії, утримання від дій);
  • - окремі майнові та немайнові об'єкти (матеріальні речі, інформація, об'єкти творчості тощо).

Зміст адміністративно-правових відносин - сукупність юридичних прав (міра дозволеної поведінки, що визначається державою) та обов'язків (міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою) суб'єктів правовідносин.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >