< Попер   ЗМІСТ   Наст >

У чому необхідність техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів фінансування капітального будівництва?

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) призначено для виявлення доцільності інвестиційного проекту.

Реалізація інвестиційних проектів, як правило, пов'язана зі значними за обсягами і термінами інвестиціями. Вибір напрямів їх вкладення досить складний і проходить у декілька етапів :

  • 1) виявлення можливостей — ТЕО полягає в описі ідеї проекту і базується на аналогіях — дається експрес-оцінка;
  • 2) попередній вибір — робляться приблизні розрахунки узагальнюючих показників із точністю 20%;
  • 3) проектування — розробляється повне ТЕО за всіма показниками з точністю 10%. Витрати на проектування можуть досягати 2-3% від вартості інвестиційного проекту;
  • 4) оцінка і прийняття рішення — узагальнюються основні результати повного ТЕО, аналізуються інтереси всіх партнерів по реалізації проекту і альтернативні варіанти проекту.

На практиці не завжди виконуються всі етапи чи стадії передінвестиційних досліджень. Остаточне рішення про доцільність інвестиційного проекту може бути прийнято на будь-якій стадії. По закінченні кожного етапу робиться певний висновок:

  • а) виявляється реальність здійснення проекту і його рентабельність;
  • б) робляться висновки про те, що:
    • — інвестування настільки перспективно, що подальші стадії ТЕО недоцільні;
    • — проект нежиттєздатний;
    • — проект розумний і необхідно провести детальний аналіз інформації і наступні етапи ТЕО;
  • в) виявляється недостатня рентабельність проекту і він відхиляється, або складається пояснювальна записка за підсумками ТЕО;
  • г) підсумовуються, відзначаються основні недоліки проекту, проводиться оцінка ймовірності його здійснення та ефективності.

ТЕО інвестиційного проекту може складатися з декількох розділів, містять певну інформацію.

Розділ 1 — "Загальні вихідні дані та умови", в ньому представлена ідея проекту, географія його розташування, галузева спрямованість.

Розділ 2 — "Ринок і потужність підприємства" — оцінюються попит і пропозиції на даний вид продукції, робіт, послуг (в основні фонди по виробництву якого вкладаються капіталовкладення). Дається прогноз збуту, витрат на маркетинг, складається приблизна виробнича програми за обсягами та номенклатурою продукції.

У третьому розділі — "Матеріальні фактори виробництва" — проводяться розрахунки потреби у всіх матеріально-технічних ресурсах, намічаються потенційні постачальники. Робиться розрахунок річних матеріальних витрат.

У четвертому розділі — "Місце знаходження підприємства" проводиться відбір району і конкретної ділянки забудови, обґрунтовуються містобудівельні рішення, розраховується вартість земельної ділянки або орендної плати за різними варіантами розміщення.

Розділ 5 — "Проектно-конструктивна документація" — містить інформацію про технології виробництва, обладнання, необхідні НДДКР. Розробляються і вибираються найкращі варіанти генерального плану будівництва, технічних, архітектурно-планувальних та будівельних рішень, організації будівельного виробництва. Робиться розрахунок вартості будівельно-монтажних робіт, обладнання, повних капіталовкладень по всіх варіантах.

У розділі 6 — "Організація підприємства та накладні витрати" — формується організаційна структура будується (у декількох варіантах), розраховуються кошториси накладних (непрямих загальновиробничих і управлінських) витрат по кожному варіанту.

Розділ 7 — "Трудові ресурси" містить відомості про потреби в трудових ресурсах за спеціальностями і категоріями працівників (робітники, інженерно-технічні працівники, керуючий персонал, службовці), розрахунки щорічних витрат на трудові ресурси (оплату праці та соціальні потреби).

У восьмому розділі — "Планування термінів здійснення проекту" наводиться приблизний графік здійснення проекту — вказуються терміни будівництва, монтажу і пусконаладки обладнання, дається розподіл капіталовкладень за роками відповідно до графіка.

Завершальний дев'ятий розділ — "Фінансово-економічна оцінка проекту" складається з наступних частин:

  • • загальні інвестиції;
  • • фінансування проекту;
  • • виробничі (експлуатаційні) витрати (поточні);
  • • таблиця грошових потоків (приплив, відплив за роками та стадіями інвестиційного проекту);
  • • фінансово-економічні показники проекту (виручка) прибуток, собівартість виробництва і реалізації, прибуток оподатковувана, податки, чистий прибуток, дивіденди, коефіцієнти рентабельності до виручки — рентабельність продажів);
  • • народногосподарська ефективність проекту (як проект враховує інтереси території, народного господарства, держави).

Фінансово-економічні показники для інвестицій у спільні підприємства розраховуються роздільно в гривнях і у відповідній валюті.

За даними розділами виконуються попереднє і повне техніко-економічне обґрунтування (етапи 2 і 3 ТЕО).

До складу дев'яти розділів входить група показників, що характеризують ефективність інвестицій. Показники ефективності інвестиційних проектів. В умовах ринку з його нестабільністю, нестійкістю показники ефективності повинні враховувати динамічність параметрів інвестиційних проектів.

За будь-якого проекту можуть відбуватися певні зміни:

  • • зміна обсягів виробництва на виробничих потужностях (через зміни попиту на надані ними послуги, що випускається продукцію);
  • • коливання цін на ресурси та продукцію по споруджуваним потужностям (основних фондів);
  • • зниження витрат на введеному об'єкті при нарощуванні обсягів виробництва;
  • • розвиток науково-технічного прогресу і впровадження науково-технічних досягнень;
  • • зміна фінансових джерел для необхідних інвестицій (тобто зміна складу і розміру фінансування капіталовкладень у ході реалізації проекту).

Усі ці зміни необхідно передбачити і ввести в техніко-економічні розрахунки — спрогнозувати за досить тривалий період часу.

Крім того, в умовах ринку виникає певне протиріччя між окремими підприємцями (підприємствами та організаціями) та економікою в масштабах держави. Тобто проект капіталовкладень може бути вигідний підприємству і невигідний державі (найчастіше навпаки).

Виходячи з цього, оцінювати ефективність проектів капітальних вкладень, що фінансуються за рахунок різних джерел, в умовах ринку потрібно з різних позицій:

  • — за рахунок власних коштів підприємств та організацій — виходячи з їх інтересів;
  • — за рахунок централізованих джерел (у рамках держзамовлення) — з народногосподарських позицій.

Міжнародна практика обґрунтування проектів використовує кілька узагальнюючих показників, за якими можна оцінювати доцільність вкладення засобів:

  • 1) чиста поточна вартість (різниця сукупного доходу за період реалізації проекту та всіх видів витрат за цей же період з урахуванням фактора часу);
  • 2) рентабельність — відношення прибутку до капітальних вкладень для кожного року реалізації проекту;
  • 3) внутрішній коефіцієнт ефективності (мінімальна норма прибутку) — граничне значення рентабельності, при якому чиста поточна вартість за економічний термін життя інвестицій (будівництво та період виробництва продукції) дорівнює нулю. Цей внутрішній коефіцієнт повинен бути не менше трогового значення — тоді проект ефективний. Звідси випливає, що в якості орієнтира, тобто як граничне значення, можна використовувати рівень дохідності цінних паперів або ставки за довгостроковими кредитами.

Альтернативою вкладень в основний капітал (прямих інвестицій) можна вважати вкладення в цінні папери (одержання дивідендів) або банківські операції (отримання відсотків за депозитами). У зарубіжній практиці при визначенні мінімальної норми прибутку враховують ризикованість інвестицій: чим вище ризик втрати капіталу, тим більше повинен бути внутрішній коефіцієнт ефективності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >