< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особистісний компонент

Методологічна рефлексія пов'язана з умінням аналізувати власну наукову діяльність. Вона характеризує перехід мислення від рецептурно-шаблонного підходу до конструктивно-діяльнісного, що забезпечує методологічне і теоретичне осмислення педагогічної науки і практики, спрямованість на особистісно орієнтовану освіту. Методологічна рефлексія сприяє критичному осмисленню та творчому застосуванню певних концепцій, форм і методів пізнання. Важливу роль при цьому відіграє ідейна спрямованість викладача, який стає носієм наукового світогляду, національної ідеї, характеризується високими моральними якостями, толерантністю, глибокою переконаністю та ідейністю, громадською активністю. Методологічна рефлексія викладача відображає певний рівень розвитку професійно-педагогічної спрямованості, для якої характерна достатньо усвідомлена та емоційно виражена орієнтація особистості на педагогічну діяльність. Ця риса забезпечує розвиток педагогічних здібностей, зокрема перцептивних та конструктивних, що впливають на досягнення педагогічної майстерності. Ще одним аспектом методологічної рефлексії є пізнавальна спрямованість, що характеризується систематичним потягом до нових знань, форм та методів викладання, бажанням розширювати і поглиблювати свої знання про довкілля (не тільки за своєю спеціальністю) і викликати у своїх студентів жадобу пізнання. Така пізнавальна спрямованість має великий вплив. Студенти бачать у своєму педагогові ерудовану, високо освічену людину, що викликає у молоді повагу, а також бажання наслідувати викладача.

Швидкість реакції на поведінку аудиторії й окремих студентів. Ця ознака, безумовно, пов'язана з таким емоційним станом, як самовладання у різних педагогічних ситуаціях. Основою цієї швидкості є рухливість нервової системи, яка виявляється у здатності нервової системи до швидкої зміни двох протилежних процесів - збудження і гальмування. Ідеться про індивідуально-психологічні якості, деякі властивості нервової системи: рухливість нервових процесів, силу і врівноваженість. Ця остання властивість лежить в основі самовладання, яке необхідне викладачеві. Рухливість нервових процесів дає можливість швидко орієнтуватися у складній ситуації, забезпечує гнучкість мислення, швидкість проходження розумових операцій, швидкість і точність реакції викладача на поведінку студента, швидкість переходу від процесу збудження до процесу гальмування; дає можливість регулювати динамічність виявлення властивостей нервової системи у контактах зі студентами та колегами. Швидкість реакції на поведінку аудиторії й окремих студентів, як бачимо, тісно пов'язана з перцептивними здібностями, а особливо з педагогічною спостережливістю і мисленням.

Нормальна втомлюваність. В умовах емоційно-напруженої діяльності, якою є педагогічна діяльність, для забезпечення професійної усталеності необхідна усталеність фізична, або фізіологічна, яка є безпосередньою основою, що забезпечує моральну, емоційно-вольову та психічну усталеність. Виявляється ця усталеність у працездатності людини, тобто здатності особистості виконувати педагогічну діяльність відповідно до вимог, що ставляться до цієї професії. Коли йдеться про фізичну працездатність, то це поняття може бути ототожнене з фізичною усталеністю, при цьому насамперед мається на увазі стан нервово-м'язових систем і рівнів їх функціонування.

Підвищена стомлюваність залежить не тільки від фізичної усталеності, а може бути пов'язана і з іншими аспектами професійної усталеності: емоційною напруженістю, недостатньо глибокими знаннями та вміннями, порушенням уваги, пам'яті тощо.

Для нормальної втомлюваності характерне повне відновлення сил після короткочасного відпочинку, така стомлюваність викликає навіть приємні емоції від усвідомлення успішності виконаної роботи.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >