< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних відносин між підприємствами

Крупні підприємства мають суттєві переваги над дрібними за розмірами в сенсі використання засобів праці, трудових ресурсів, поглиблення спеціалізації виробництва, запровадження ресурсо- та енергоощадних технологій і под. Тому елементом об'єктивної основи виникнення міжгосподарської кооперації є економічний закон переваги крупнішого виробництва над дрібним.

Міжгосподарська кооперація передбачає об'єднання частини фінансових, матеріальних, трудових й інших ресурсів підприємств або їх виробничої діяльності на основі внутрігалузевої спеціалізації під єдиним організаційним керівництвом.

Високий попит на продукцію можуть задовольнити крупніші підприємства, котрі працюють, зазвичай, за замкнутим циклом, де практично зосереджуються всі технологічні операції - від одержання генетичного матеріалу до реалізації продукції. Наприклад, високою є потреба в розвитку і вдосконаленні відносин, а ще більше - поєднання виробництва і переробки винограду в одному об'єднанні, що зумовлено специфічними якостями винограду як сировини. Швидкопсувні ягоди вимагають термінової переробки.

Виникнення міжгосподарських підприємств зумовлює розвиток науково-технічного прогресу і використання високопродуктивних машин і механізмів, висококваліфікованих кадрів, зміни технологічного процесу та ін. Це неможливо втілити в умовах невеликих господарств.

Поширення набуло міжгосподарське кооперування щодо відтворення маточного поголів'я тварин у свинарстві та вівчарстві, у сфері виробництва і переробки продуктів тваринництва, в організації виробничо-технічного обслуговування підприємств і под.

Розвиток міжгосподарської кооперації - процес тривалий і передбачає перебудову практично всього сільськогосподарського виробництва. Цей процес не може бути відокремленим і форсованим у відриві від інших форм і напрямів суспільного поділу праці в сільському господарстві. Він повинен обов'язково органічно пов'язуватися зі зональною та міжзональною спеціалізацією виробництва. Міжгосподарська кооперація не відкидає розвитку предметної й технологічної спеціалізації. Однак вона не може бути відокремленою від комплексного розвитку відповідного регіону та розвитку його промислових підприємств і повинна мати поетапний перехід від простих форм до складніших, від порівняно простих за розмірами формувань до крупніших і удосконаленіших.

Утворені на засадах приватної власності нові організаційні форми в процесі діяльності мають низку істотних економічних переваг порівняно з колективними господарствами. Проте невисокий рівень спеціалізації та концентрації в них і стан економічних взаємозв'язків з іншими суб'єктами господарювання потребує формування цілісних організаційно-виробничих структур на основі міжгосподарської кооперації.

Міжгосподарська кооперація - це спільна діяльність групи господарств, що об'єдналися незалежно від їх організаційно-правового статусу.

Мета такого об'єднання - раціональніше використання землі, трудових ресурсів і матеріально - технічних засобів для

швидкого та систематичного зростання сільськогосподарського виробництва з мінімумом затрат на одиницю продукції. Це можуть бути товариства, фермерські господарства, приватні підприємства, агрофірми, кооперативи, їх об'єднання або асоціація, що повною мірою відповідає сучасному етапові розвитку національної економіки і формує принципово нову організаційну структуру її аграрного сектору.

Міжгосподарське кооперування в сучасних умовах як сукупність виробничо-структурних ланок, пов'язаних між собою певними економічними відносинами, в основу котрих покладено конкретні форми поділу праці, має відбуватися на повному або частковому поєднанні й використанні виробничих ресурсів і спільному їх функціонуванні на основі госпрозрахункових принципів і спеціально розробленого й встановленого для нього механізму господарювання.

Такі форми міжгосподарської кооперації доцільно організовувати за територіальною ознакою, що мала б охопити господарства одного адміністративного району. Найдоцільнішими напрямами міжгосподарської кооперації по горизонталі можуть бути:

  • - відокремлення й переведення на промислову основу насінництва зернових, кормових культур, картоплі, технічних та інших сільськогосподарських культур;
  • - організація вирощування саджанців і розсади в окремих господарствах для тепличних комбінатів та великих промислових садів;
  • - спільне використання меліоративних земель;
  • - об'єднання зусиль для спільної організації виробництва овочів, плодів, технічних і кормових культур, а також садів-ного матеріалу на основі прогресивної технології;
  • - організація міжгосподарської кооперації у тваринництві на основі постадійної спеціалізації, за якої кожне з господарств-учасників виконує окрему фазу виробничого процесу, спеціалізуючись на ній і виступаючи окремою частиною єдиного ланцюга відтворювального процесу в межах міжгосподарського формування (кооперативу чи об'єднання), яке, за умови введення до нього переробного підприємства, може мати характер вертикальної кооперації або навіть інтегральної структури.

Вертикальна кооперація - це співпраця сільськогосподарських і промислових підприємств, які за основу поділу праці беруть участь у різних технологічних процесах, здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції, її зберігання, переробку, виготовлення кінцевого продукту та його реалізацію споживачам на певних умовах і рівні розвитку економічних відносин.

Найпростішою формою вертикальної інтеграції може бути співпраця аграрних підприємств з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську продукцію. У випадку створення за ініціативою окремих аграрних підприємств діяльність останніх мала б підсобний характер. Залежно від стану та перспективи розвитку сировинної бази різних галузей землеробства й тваринництва аграрні підприємства можуть здійснювати будівництво цехів і заводів для промислової переробки продукції з метою повнішого її використання, зниження втрат і затрат при транспортуванні, що в кінцевому підсумку забезпечить підвищення ефективності виробництва. Міжгосподарська кооперація дає змогу використати на цю мету засоби самих аграрних підприємств, призначення яких набуває якісно нової форми. Учасники кооперації - аграрні підприємства, виділяючи частину своїх капітальних вкладень, створюють підприємства, що переробляють сировину і виготовляють продукт готовий до вживання. Цим самим вони беруть безпосередню участь на всіх етапах створення кінцевого продукту.

З огляду на складний економічно-фінансовий стан багатьох аграрних підприємств, відсутність коштів на капітальні вкладення, слабке забезпечення матеріально-технічними засобами робить їх неспроможними організовувати будівництво цехів з переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно створювати міжгосподарські підприємства (за своєю сутністю - кооперативи) з використанням наявних організаційно-виробничих структур переробних підприємств. Переробне підприємство мало б виступити підприємством-інтегратором, створювати навколо себе організаційно-виробничу структуру з виробництва сільськогосподарської продукції й переробки (рис. 22.9).

Міжгосподарське підприємство такого типу може формуватися як за галузевою, так і за територіальною ознакою. Наприклад, цукровий завод може виступати як інтегратор, об'єднавши навколо себе аграрні підприємства декількох районів, у тому числі

Можливі варіанти інтеграційних процесів

Рис. 22.9. Можливі варіанти інтеграційних процесів

На сучасному етапі створення міжгосподарських підприємств виникає потреба не лише в інтеграторі - переробному підприємстві для розвитку вертикальної кооперації, а й у підприємстві-інтеграторі горизонтальної кооперації. Наприклад, у тваринництві існує необхідність створення господарства-інтегратора з племінної справи або господарства-інтегратора з відгодівлі тварин до забійних кондицій.

Особливість розвитку вертикальної кооперації полягає в тому, що вона забезпечує розширення функцій сільськогосподарських підприємств на всіх етапах виробництва і переробки продукції, створення готового продукту та його реалізації. Організація міжгосподарських підприємств з переробки продукції розширює сферу праці сільського населення, а переробка сировини стає складовою єдиного індустріального процесу виробництва товарів масового споживання. Чим менше ланок на шляху продукту від поля до споживача, тим менше втрат у кількості й якості продукції, менші витрати та вища ефективність виробництва. Значущість цієї форми кооперації полягає в тому, що виготовлення продукту, готового до вживання, здійснюється тут в єдиному технологічному процесі й підпорядковане спільним інтересам.

Господарства, котрі кооперуються, зберігають юридичну й економічну самостійність Однією з основних пеоеваг міжгосподарської кооперації є те, що вона дає змогу об'єднати всі підприємства, незалежно від розміру і рівня їх економічного розвитку, в єдиний технологічний ланцюг на засадах спеціалізації та концентрації, організувати його з урахуванням досягнень науки і техніки. Це сприяє вирівнюванню економічних умов господарювання.

Міжгосподарські підприємства здійснюють діяльність відповідно до укладених з господарствами-учасниками договорів. Договори виступають як єдиний нормативний акт регулювання взаємовідносин за кооперування господарств на основі купівлі-продажу. Сталість розвитку інтегрованого виробництва значною мірою залежить від тривалості укладення договорів господарствами-учасниками з міжгосподарськими формуваннями. Найкраще, коли договори укладають господарства-учасники відповідно до власних потреб на декілька років з обов'язковим поновленням угод про виробничо-господарську діяльність щорічно. Кожне господарство-учасник має власний баланс і є самостійною юридичною одиницею. Взаємовідносини учасників кооперації регулюються Статутом й іншими законодавчими актами України.

Міжгосподарська інтеграція - явище складніше, ніж кооперація. Кооперація має форму економічних відносин, за яких партнери вступають у тісні економічні зв'язки, зберігаючи юридичну та господарську самостійність, а інтеграція передбачає виробничі відносини, згідно з котрими господарства та підприємства значною мірою втрачають свою економічну, а часто й юридичну самостійність. Інтегрована система функціонує під єдиним організаційним виробництвом, і ті підприємства, які були самостійними, стають підрозділами нового і функціонують на засадах внутрігосподарського розрахунку.

Отже, кооперація - це об'єднання підприємств для спільної діяльності, а інтеграція - це їх злиття в єдину господарюючу структуру.

Відповідно до економічних, галузевих і територіальних потреб у сфері основного виробництва, міжгосподарська кооперація мала б розвиватися на перспективу за такими напрямами:

  • - виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва на основі завершеного циклу або його кінцевої сталії;
  • - виробництва та промислового приготування кормів;
  • - організації проміжних фаз виробництва в окремих галузях;
  • - виробничого обслуговування аграрних підприємств;
  • - переробки сільськогосподарської продукції;
  • - надання послуг невиробничого характеру.

Участь усіх підприємств у створенні міжгосподарських структур добровільна. Це означає, що підприємства самі вирішують, з ким, з якою метою, на яких умовах вони об'єднуються. Вони також визначають виробничо-господарську спрямованість створеної ними структури; за власною ініціативою підприємства приймають рішення про вступ і вихід з об'єднання.

Основними принципами і засадами міжгосподарської кооперації мають стати:

  • - добровільність у спільній співпраці різних підприємств;
  • - збереження господарської самостійності підприємств і організацій, що кооперуються;
  • - обґрунтований науковий підхід до вибору організаційних форм, напрямів і послідовності проведення робіт із спеціалізації та концентрації з урахуванням виробничої структури й економіки господарств, особливостей галузей і набутого досвіду;
  • - демократичний централізм в організації управління виробничою діяльністю об'єднання;
  • - матеріальна зацікавленість господарств, організацій у розвитку та підвищенні ефективності суспільного виробництва як об'єднання загалом, так і кожного підприємства зокрема;
  • - досягнення головної мети спеціалізації та концентрації - значного збільшення виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення її якості, зростання продуктивності праці, зниження затрат.

Міжгосподарську кооперацію доцільно розглядати як систему економічних відносин і форму взаємодії таких чинників: концентрація, спеціалізація, комбінування тощо. Ця виробнича система постійно перебуває в русі й у розвитку, сприяє підвищенню ефективності використання агроресурсного потенціалу, збільшенню виробництва та поліпшенню якості сільськогосподарської продукції, зниженню собівартості й зростанню ефективності виробництва.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >