< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Валютні ринки і валютні операції

Важливою частиною міжнародної валютної системи є валютний ринок, без якого валютні відносини втрачають свій реальний економічний зміст.

Валютні ринки - це економічні (в т.ч. виробничі та організаційні) відносини з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів тощо) в іноземній валюті в офіційно визначених центрах.

Валютні ринки (фондові і валютні біржі) організовують купівлю-продаж валют, концентруючи у просторі та часі попит і пропозицію на валюти різних країн. У сучасному розумінні валютні ринки сформувалися в XIX ст. Структурно вони являють собою сукупність транснаціональних банків, брокерських фірм і корпорацій. До провідних валютних ринків належать валютні (фондові) біржі у Лондоні, Парижі, Цюріху, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, зростає роль валютних ринків Токіо, Сінгапуру, Гонконгу, Бахрейну. Обсяги валютних операцій кожного з цих ринків інколи перевищують 100 млн дол. на день. їх суб’єкти - крупні транснаціональні банки та компанії, спеціалізовані брокерські фірми. Операції здійснюються за допомогою кореспондентських зв’язків між банками та їх клієнтами. Зв’язок між валютними ринками різних країн здійснюється через систему телексів і телефонів.

Валютні ринки забезпечують виконання таких функцій: своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; страхування валютних ризиків; здійснення диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держави; регулювання валютних курсів; забезпечення отримання спекулятивного прибутку завдяки різниці в курсах валют, регулювання національної економіки. Значна питома вага валютних ринків у міжнародних розрахунках зовнішньої торгівлі товарами та послугами, туризмі, русі капіталів тощо. Але за обсягом на першому місці - спекулятивні валютні операції, в умовах "плаваючих" валютних курсів вони інколи змінюються на 3-5 % щоденно.

У практиці функціонування валютного ринку застосовуються дві групи валютних операцій:

  • 1) операції з негайною поставкою валюти або "спот" (англ spot - місце), коли обмін валюти відбувається в момент укладання угоди, а іноземна валюта постачається протягом 48 годин;
  • 2) термінові угоди з іноземною валютою або "форвард" (англ. - forward - вперед) - це угода, коли сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений термін після укладання угоди за курсом, зафіксованим у момент здійснення операції, тобто платежі здійснюються через певний час (від тижня до 5 років).

Валютний "форвард"-курс відрізняється від валютного "спот"-курсу. Різниця між "спот"-курсом і "форвад"-курсом визначається як знижка або дизажіо (іт. disaggio - утруднення) з курсу "спот", за умови, коли курс "форвард" нижчий, а якщо він вищий - це премія або ажіо (лат. аggio - перевищення).

їх співвідношення утворює так званий аутрайт (англ. outright - повний), при обчисленні якого діють такі правила:

  • - якщо різниця між курсами "спот" і "форвард", що визначається за курсом покупців, менше за відповідну різницю, що обчислюється за курсом продавців, вона додається до курсу "спот";
  • - якщо ж ця різниця більша, то "форвард"-курс визначається через додавання премії (ажіо) до "спот"-курсу чи віднімання від нього знижки (дизажіо).

Виникнення такого явища як форвардні валютні курси пов’язані з процесом валютного арбітражу. Учасники валютного ринку здійснюють операції або в чисто спекулятивних цілях, або в цілях страхування валютних ринків - хеджування, причому мета хеджирів (англ. hedger - хто страхує ризик) і спекулянтів прямо протилежні. При хеджуванні учасники угод мають можливість застрахуватися від можливих втрат від зміни курсу валют протягом строку угоди.

Різновидом термінових біржових операцій є ф’ючерсні (англ. - futures -товари, які купляються завчасно, з випередженням) операції, які відрізняються від "форвардних". Якщо за ф’ючерсними угодами відбувається безперервний потік платежів, то за "форвардними" оплата не здійснюється до настання дати контракту, зазначеної в угоді.

Однією з функціональних форм термінових угод є опціонні операції (угоди) (нім. - option - вибір) - надання суб’єктам валютного ринку права купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Операції купівлі іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним її продажем на інших ринках дістала назву валютний арбітраж.

Операції на фондових біржах здійснюють брокери (посередники) і дилери (спеціалісти, ділки).

Брокери - члени біржі, що надають послуги з посередництва у купівлі-продажу цінних паперів. Брокери лише "зводять" покупця і продавця акцій, які до початку торгів надають брокерам свої замовлення. Завдання брокера полягає в тому, щоб через співставлення попиту і пропозиції задовольнити максимальну кількість замовлень.

Курс акцій, при якому задовольняється найбільше замовлень, оголошується брокером як єдиний курс при відкритті торгів, потім він змінюється, поки не сформується єдиний курс при закритті торгів. Маневруючи в лабіринті даних, брокер повинен володіти мистецтвом укладати якомога більше угод. Він зацікавлений у цьому особисто, адже за кожну угоду брокер одержує комісійні або бро-керідж (цей дохід має ще й назву куртаж), які розраховуються у проміле (тисячних долях). Дохід брокера включає також платежі клієнтів за інші послуги (реклама, надання кредитів).

Певні відрахування від суми угод здійснюються і на користь біржі, що складає її прибуток.

Дилери (на Лондонській фондовій біржі їх називають "джобберами") - особи або фірми, що здійснюють операції на біржі, на відміну від брокерів, за власний рахунок. Якщо брокер одержує лише комісійні, то дилер привласнює дохід у вигляді різниці цін, за якими він перепродує цінні папери.

Саме дилери укладають спекулятивні угоди, одержуючи спекулятивний прибуток. Він утворюється за рахунок різниці між курсами (цінами) акцій в момент укладання і в момент виконання (оплати) угоди. Спекуляція на біржі - справа азартна, її називають "грою на біржі", а "біржових гравців" - "биками" і "ведмедями".

"Ведмеді" спекулюють на падінні курсу цінних паперів (справжні "ведмеді" завжди завдають удар зверху вниз), а "бики" - на його зростанні, "бик" завжди намагається завдати удару рогами знизу вверх).

Граючи на пониження курсу, "ведмеді" укладають термінову (строкову) угоду з контрагентами, якими можуть бути і "бики". Скажімо, на продаж акцій за певним курсом, який і фіксує дана угода, як і термін її виконання. На момент укладання угоди "ведмеді" не мають акцій, які вони хочуть продати, їх ще потрібно купити. Розрахунок робиться на те, що в момент виконання угоди курс акцій знизиться у порівнянні з тим, який зафіксований в угоді. Якщо цей розрахунок справджується, "ведмідь" купує акції у її власника за зниженим курсом, а потім продає партнеру по угоді за фіксованим курсом, що й приносить його спекулятивний дохід.

Курси іноземних валют встановлюються на валютних біржах шляхом котирування валют (фр. - coter - публічна пропозиція) - встановлення курсу цінних паперів, іноземних валют і цін товарів на біржах, яке є основною операцією на валютному ринку. Розрізняють пряме і обернене валютне котирування. Пряме - це коли вітчизняна валюта оцінюється через іноземні. Обернене котирування - коли іноземні валюти оцінюються у вітчизняній. Обернене котирування здійснюється лише на Лондонській валютній біржі відносно англійського фунта стерлінгів та в окремих випадках у США. В усіх інших країнах використовують методи прямого валютного котирування. Отже, валютний курс - це ціна грошової одиниці певної країни, виражена в іншій національній валюті.

Існують поняття фіксований валютний курс і ринковий. Фіксовані валютні курси були пріоритетами до 1976 року, коли вони визначалися на основі золотого паритету на договірних засадах. Нині небагато країн фіксують курси своїх валют відносно стійких (твердих) валют чи SDR (СДР). Вирішальну роль в сучасних умовах відіграють гнучкі валютні курси, які коливаючись під попитом і пропозицією, є плаваючими і мінливими.

"Плаваючі" курси характерні для стабільних валют - долар США, японської ієни, англійського фунта стерлінгів тощо. Вони формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції, а межі їх зміни визначаються за взаємною згодою країн.

Валюти, які "прив’язані" до провідних валют безпосередньо чи через "валютні кошики", мають курс, що коливається стосовно цієї основи. За статистикою МВФ, сьогодні біля 40 країн фіксують курси своїх валют відносно долара США.

Більшість валют функціонує у режимі змішаних систем, тобто фіксуються з допустимими відхиленнями курсу (у межах так званого "валютного коридору") стосовно твердої валюти, перебуваючи водночас у "вільному плаванні" відносно інших валют.

Для регулювання валютного курсу в Україні з 1997 року впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види операцій (торгових і неторгових) з іноземними країнами. Верхня межа "валютного коридору" української гривні з серпня 1998 року була встановлена на рівні 3,5 грн до 1 дол. Фінансова криза спричинила падіння української гривні, і, як наслідок, у кінці вересня того ж року курс долара перетнув межу 4 грн. В 2004 році курс гривні встановився на рівні 5,35 грн до 1 дол. США.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >