< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Система публічних органів КНР

Згідно з чинною Конституцією КНР до основних форм діяльності держави належить здійснення державної влади, державного управління, судової роботи, нагляду за законністю. Відповідно до цього в КНР державні органи поділяються на чотири основні види - державна влада, управління, суд, прокуратура. Вони складають єдину систему органів держави, що в Конституції визначається терміном "державна структура". У главі III Основного закону, яка установлює принципи організації та форми діяльності органів держави, є також статті про органи самоврядування в районах національної автономії Китаю, які, однак, організацією та порядком діяльності не відрізняються від місцевих державних органів у звичайних адміністративних одиницях країни.

Основу всієї системи державних органів у КНР складають представницькі органи державної влади - Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) і місцеві збори народних представників (ЗНП). Крім ВЗНП та ЗНП різних ступенів, до органів державної влади в КНР належать також утворені ними та підзвітні їм Постійні комітети (ПК), що в період між сесіями зборів виконують усі їхні функції. Особливість формування представницьких органів державної влади в тому, що відповідно до діючого Закону КН Р про вибори до ВЗНП та місцевих ЗНП різних ступенів (у редакції 1986 р.), безпосередньо населенням на загальних рівних і прямих виборах таємним голосуванням обираються тільки органи державної влади, що утворюються в адміністративно-територіальних одиницях нижчого (волості, національні волості та селища) та повітового рівнів. Решта ЗНП, а також ВЗНП обираються відповідними нижчестоящими органами державної влади. Прерогативою представницьких органів є їхня правомочність видавати закони та інші нормативні акти. У КНР це право належить також і вищому колегіальному органу державної влади Постійному комітету ВЗНП.

Нарівні з ПК ВЗНП частину повноважень глави держави в КНР здійснює Голова КНР. За своїм теперішнім статусом, він виконує в основному представницькі функції і у внутрішньополітичній діяльності, не має державно-адміністративних повноважень. Проте формально, юридично даний пост є одним з інститутів державної влади. До органів державного управління належать: центральний уряд (Державна рада), міністерства, державні комітети та інші центральні відомства, а також місцеві народні уряди різних ступенів, делеговані ними органи, департаменти, відділи, канцелярії, комісії. Специфікою КНР є органічне включення до його державної структури вищого органу - Центральної воєнної ради (ЦВР), яка за Конституцією (ст. 93) "керує всіма Збройними силами держави". Голова ВР обирається Всекитайськими зборами народних представників. Водночас він є головою Воєнної ради ЦК КПК. Правовий статус усіх державних органів регулюється Конституцією країни. Система місцевих органів влади і управління будується відповідно до територіального поділу. В КНР прийнято триступеневу систему адміністративно-територіального поділу: верхню ланку складають провінції, автономні райони та міста центрального підпорядкування; середню - автономні округи, повіти, автономні повіти та міста; а нижчу - волості, національні волості, селища, міські райони. Правовий статус місцевих органів влади регулюється статтями 95-121 Конституції КНР за Законом про організації місцевих зборів народних представників і місцевих народних урядів від 10 грудня 1982 р.

Органи суду і прокуратури в КНР

У Китаї існують загальні та спеціальні суди. Загальні - це Верховний народний суд і місцеві народні суди трьох ступенів - вищий, середній і нижчий. Спеціальні суди - це військові суди, але можуть утворюватись й інші спеціальні суди, що було не рідкістю у часи "культурної революції". На практиці, однак, згідно з традиціями населення не часто звертається до суду, віддаючи перевагу недержавним, неформальним методам розв'язання спорів. Судові органи виконують головним чином каральну функцію, а також покликані брати участь у перевихованні осіб, що скоїли злочини і проступки. Верховний народний суд формується вищими органами державної влади: голову суду обирає ВЗНП, членів - Постійний комітет ВЗНП. Верховний народний суд здійснює судовий нагляд за діяльністю загальних і спеціальних судів. Справи першої інстанції він практично не розглядає. Як і інші суди, він не користується незалежністю як особливої ланки державної влади: він несе відповідальність перед ВЗНП і його Постійним комітетом, що можуть у будь-який час змінити його склад. Нижча ланка місцевих народних судів формується громадянами шляхом виборів, інші місцеві суди обираються місцевими органами державної влади. Судді місцевих судів, як і судді Верховного народного суду, також не користуються незмінністю й незалежністю: вони несуть відповідальність перед місцевими представницькими органами та їхніми постійними комітетами.

Спеціальних адміністративних судів у Китаї немає, але в загальних судах є палати (колегії) з адміністративних справ. Вони приймають скарги про порушення адміністративних прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. У селах такі скарги розглядають комітети сільського населення (органи громадського самоврядування), рішення яких можна оскаржити в суді. 1993 р. створені також арбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними, їх можна оскаржити в народному (державному) суді. Конституція закріплює деякі загальновизнані принципи правосуддя, в тому числі право обвинуваченого на захист, рівність громадян при розгляді справ, право громадян різних національностей використовувати свою рідну мову в судочинстві. Суди розглядають справи, як правило, колегіально, деякі кримінальні справи - за участю народних засідателів, які обираються колективами підприємств, установ і за місцем проживання. Нескладні цивільні й незначні кримінальні справи можуть бути розглянуті одноособово суддею.

Прокурори здійснюють нагляд за законністю, підтримують обвинувачення у суді, беруть участь у розгляді деяких цивільних справ, якщо це викликано інтересами держави; ведуть розслідування більш складних кримінальних справ, за які призначаються суворі міри покарання (слідчі дії в цих випадках проводять слідчі при прокуратурах). Вищий орган прокуратури - Верховна народна прокуратура на чолі з генеральним прокурором. На місцях створюються місцеві народні прокуратури, в армії - військові прокуратури. Є також транспортні й інші прокуратури. Місцеві прокуратури можуть створювати свої відділення в лісових районах, у районах гірничодобувної промисловості й інших місцях. Прокуратура будується на строгій централізації, вона організаційно відділена від судів. Законодавство про прокуратуру вимагає від неї підтримувати тісний зв'язок з масами, вміти розрізняти і правильно розв'язувати, з одного боку, протиріччя між народом і його ворогами, а з іншого - протиріччя серед народу. Генеральний прокурор призначається ВЗНП, члени Верховної народної прокуратури - Постійним Комітетом ВЗНП, місцеві прокурори - генеральним і вищестоящими прокурорами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >