< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Використання в експерименті об'єднаного методу подібності й відмінності

Загальне правило цього методу формулюється так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища подібні в тому, що в них присутня одна й та сама спільна обставина, а два і більше випадків невиникнення явища подібні в тому, що в них відсутня та сама обставина, то можна з певним ступенем імовірності зробити висновок, що ця обставина, якою відрізняються два ряди випадків, є причина або частина причини досліджуваного явища.

Застосування цього методу в педагогічному дослідженні можна пояснити так. Нехай в 20-25 школах кожний учитель веде викладання в одному класі за новим методом (експериментальний клас), а в другому, паралельному, в усіх моментах так само, але не застосовує цього методу (контрольний клас). Утворюється дві сукупності учнів по 700 - 1000 чоловік у кожній.

Можна сказати, що ці сукупності в основному однакові. Досягається зрівняність умов, за винятком однієї обставини. В разі необхідності можна перемістити частину класів з однієї групи в іншу (з експериментальних у контрольні й навпаки), щоб досягти однорідності сукупностей учнів. Якщо в першій сукупності класів виникає певний характер засвоєння знань, а в другій не виникає, то можна розглядати це як наслідок наявності нового методу в першій сукупності класів і відсутності його - в другій. У розглядуваному випадку відмінність учнів, учителів та їхньої роботи в окремих експериментальних і контрольних класах нівелюється, якщо викладання і засвоєння в усіх експериментальних класах порівняти з викладанням та засвоєнням в усіх контрольних класах.

Експерименти з використанням методу супровідних змін

Загальне правило цього методу формулюється так: якщо щоразу за певними змінами одного явища йдуть певні зміни іншого явища, то перше явище є причина, або частина причини, або необхідна умова другого явища. До цього треба додати, що, як правило, в експериментах, побудованих за даним методом, досліджуване явище змінюють спочатку в одному напрямі, фіксуючи той вплив, що справляється цим на інше явище, після чого перше явище повертають у початковий стан. Якщо виявиться, що й друге явище внаслідок цього повертається у вихідний стан, робиться висновок про існування між цими явищами причинно-наслідкових зв'язків. За методом супровідних змін проводиться чимало досліджень у галузі гігієни праці, учбової та спортивної діяльності. Так, в одному дослідженні, спрямованому на визначення оптимального рівня освітленості під час виконання механоскладальних робіт, дослідники спочатку планомірно, день у день, підвищували рівень освітленості, фіксуючи при цьому підвищення виробітку. Коли він досягнув свого піка, освітленість так само планомірно почали знижувати. Це супроводилося знов-таки змінами в рівні виробітку, але вже у бік зниження.

Такі дослідження проводяться на одних і тих самих випробуваних, без використання контрольної групи (тобто за методом "однієї групи").

Якщо ж контрольна група і використовується в таких ситуаціях, то зовсім не з тією метою, з якою вона застосовується, коли експеримент будується за методом відмінності.

Звертаючись до використання методу супровідних змін у педагогічних дослідженнях, можна навести таку ілюстрацію. На першому етапі дослідження вчитель на уроках трудового навчання користується звичайними інструкційними картами, в яких регламентується увесь трудовий процес. Ретельно вивчається характер трудового процесу, причому особлива увага звертається на розумову роботу в процесі праці. Потім, на другому етапі дослідження, вчитель пропонує інструкційну карту з неповними даними і спостерігає, як під її впливом змінюється характер праці. Цей дослід можна повторити кілька разів у цьому самому або в інших класах. Якщо кожного разу застосування інструкційних карт з неповними даними супроводиться посиленням активної роботи думки дітей, є підстава зробити висновок, що такі карти є засобом збагачення політехнічного змісту праці школярів.

Окремо слід спинятися на індивідуальності педагога як дійової особи в педагогічному експерименті. Якщо йдеться про оцінку ефективності індивідуального стилю його діяльності, поведінки на уроці, то такий стиль, звичайно, повинен бути предметом відповідних вимірювань, характеристик тощо. Але, крім того, індивідуальний стиль діяльності педагога повинен певним чином ураховуватись і в тих випадках, коли предметом дослідження виступають якісь інші педагогічні фактори, які безпосередньо до цього стилю не належать. Гадаємо, що ця вимога не потребує особливих коментарів: адже будь-який педагогічний фактор уводиться в навчально-виховний процес конкретним педагогом, а отже, так чи інакше заломлюється через його індивідуальність. І будь-який педагогічний прийом спрацьовує лише тоді, коли він не входить у суперечність з індивідуально-психологічними особливостями конкретного педагога, покликаного втілити цей прийом у життя в експериментальному класі. Зокрема, дуже важливо, щоб учитель чи вихователь, які беруть участь в експерименті, поділяли гіпотезу його авторів (якщо вони безпосередньо не входять до їх числа), щиро прагнули сприяти успіхові дослідження, суворо додержуючи при цьому всіх умов його об'єктивності.

Але при всьому цьому постає питання: як співвідноситься фактор індивідуальності педагога з описаним вище логічним методом відмінності? Адже в цій назві мислиться наявність єдиної відмінності. Тимчасом якщо візьмемо дві групи, - експериментальну й контрольну - у яких працюють різні педагоги, то це може означати, що й ситуацію експерименту, крім досліджуваного фактора, вноситься ще одна, причому істотна, відмінність. Чи є тут якийсь вихід?

На це запитання можна відповісти так. В експериментах, де індивідуальність педагога не повинна виступати в ролі досліджуваного фактора, треба добирати експериментальну й контрольну групи так, щоб індивідуальності вчителів, які працюють у цих групах, мали мінімальні відмінності (принаймні належали до одного педагогічного типу).

Основні вимоги до процедури проведення педагогічного експерименту

Хоч би як ретельно було сплановано експеримент, у процесі його реалізації звичайно доводиться розв'язувати багато оперативних питань. У цій справі необхідно дотримуватися певних принципів.

Насамперед перед експериментатором постає питання: чи треба посвячувати в свої задуми учнів, які беруть участь в експерименті? Чи повинні вони знати про справжню мету експерименту? Як справедливо зазначають П.Фресс і Ж.Піаже, у цьому питанні немає загального правила. Все залежить від використовуваних експериментальних факторів. Там, де для їх вимірювання використовуються особистісні тести, призначення експерименту, як правило, приховують від випробуваних. і це зрозуміло. Бо якщо, наприклад, школярі знатимуть, що дослідження спрямоване на формування в них таких позитивних рис характеру, як правдивість, доброта, альтруїзм і т. ін., багато хто з них умисно намагатиметься дістати високі бали, не спиняючись перед імітацією тощо.

Щоб запобігти "соціальній аберації"1 поведінки випробуваних, доводиться часом приписувати дослідженню іншу мету, маскуючи його справжнє призначення. У цьому не треба вбачати якихось порушень етичних принципів, якщо таке маскування не тягне за собою якоїсь шкоди для випробуваних, не зачіпає їхніх особистих інтересів.

Взагалі ж, сама ідея природного експерименту виникла з прагнення звільнити школярів від думки, що вони є випробуваними, що їх використовують як "піддослідних кролів". Не секрет, що такі речі їм явно не до душі.

Ідеальний варіант - коли досліджувана педагогічна новинка вводиться безпосередньо вчителем або вихователем, а вчений-експериментатор або зовсім не з'являється перед учнями, або принаймні залишається десь на задньому плані подій, виконуючи, наприклад, роль консультанта, який прибув до школи на запрошення вчителя. Бажано, щоб протягом усього дослідження слово "експеримент" взагалі жодного разу не вимовлялося.

Учитель, який безпосередньо проводить експеримент, має бути добре підготовлений до своєї ролі. Він повинен уявляти оцінювану педагогічну новинку в якнайкращому вигляді.

Треба, щоб на всіх етапах експерименту він діяв так само впевнено і чітко, як і на звичайних заняттях.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >