Висновок

Отже, підсумовуючи огляд теми моральної діяльності можна констатувати, що багатогранна природа моралі у цьому ракурсі розглядалась, насамперед як характеристика й оцінка людських вчинків, поведінки, активності.

Невід'ємною ознакою функціонування моралі за такого підходу є багатоаспектний характер взаємних впливів моралі та інших форм суспільної свідомості і виявів у практичних формах діяльності. Без такої взаємодії моралі просто немає.

У сфері людської діяльності складаються і певні форми людських відносин, що містять моральні характеристики. Більше того, саме на основі домінування і значимості останніх людська діяльність і кваліфікується як така, що визначається критеріями людяності. Мораль з'являється там, де є, як мінімум, відношення до іншої людини як рівної мені, спорідненої зі мною належністю до роду людського.

Таке поєднання морального відношення і діяльності задає той специфічний вияв діяльності, що з часів Аристотеля кваліфікувався як практична форма світовідношення, яка найпоказовіше розкриває моральну суть людини.

Для етичного аналізу особливий інтерес являють дії людей і їх результати - поведінка, що зорієнтована на ціннісні критерії в аналізі діяльності. її суто людською характеристикою є "усвідомлений волевияв самого суб'єкта поведінки" (В. Малахов). Для моральної кваліфікації (оцінки) людської поведінки важливим є свідоме й відповідальне волевиявлення. Це стосується не тільки прикладів "чистої" моральної діяльності, але й будь-якої соціально значимої діяльності.

Основною складовою поведінки як системи є вчинок. З усієї сукупності дій вчинок вирізняється завдяки акценту на моральній цінності мотивів, значення, оцінки. Поступово на різних етапах розвитку суспільства і людської культури формувалась ієрархія моральних цінностей, що впливала на становлення і динаміку суспільних уявлень про моральну належність, обов'язковість, допустимі і недопустимі вчинки. На основі їх складались нрави, моральні норми.

Вчинки і нрави постають важливими факторами формування моралі. Моральні ж відносини являють собою той невід'ємний і всюдиприсутній фон, на якому і завдяки якому функціонує мораль.

Вчинок відрізняється від інших форм людської активності такими характеристиками як довільність і обов'язковість. Вчинок насамперед відповідальний, а потім раціональний, тобто осмислений.

Свідомість власної відповідальності - вирішальний фактор формування особистості.

Разом з тим, вчинок - соціально значимий, оскільки присутня в ньому дія (в якій реалізуються певні аспекти людського осмислення і відношення до дійсності) отримує суспільну оцінку.

На основі складних форм взаємодії власних уявлень про морально належне, допустиме і соціально визнане із загальноприйнятими уявленнями формуються засади відповідальності, що постають як внутрішнє самовизначення особистості, тому є фундаментальною характеристикою людського буття. Вона впливає як на раціональне осмислення, так і на програмування вчинків. Відповідальність людської поведінки залежить не від її раціональності, а навпаки - раціональність від відповідальності.

Особливо важливою є відповідальна самосвідомість, що виявляється у різних формах суспільної свідомості і буття: праві, науці, політиці, моралі і релігії.

Засади і механізми вчинку певним чином обумовлюються як історичним фоном суспільного розвитку, так і особливостями конкретних етапів життєвого шляху особистості.

Невід'ємною умовою реалізації свободної діяльності сучасної людини є потреба узгодження діяльних форм утвердження внутрішньої свободи особистості і здатності адекватно сприймати і визнавати соціально належне, існування і свободу іншої людини, групи, колективу, суспільства, культури, природи і т.п.

Проблема свободи рельєфно виявляється у найрізноманітніших формах усвідомлення відповідальності.

Специфіка моральної поведінки полягає в тому, що вона передбачає не тільки обов'язок, але і людську гідність. Та й сам обов'язок може виступати регулятором вчинку, лише будучи прийнятим особистістю, а не нав'язаним їй ззовні.

Необхідними і значимими факторами вчинку на сьогодні виступають честь, уявлення про успіх, щастя, смисл життя. Це достатньо цікавий бік сучасних реалій людської діяльності, що потребує подальшого вивчення і аналізу, в тому числі і на рівні етичної теорії та прикладних досліджень у майбутньому.

Моральна необхідність постає як визнання і прийняття людиною потреби узгодження вчинків індивідів з цілями суспільства, колективу.

Можливість вибору і здатність до вибору форми поведінки, рівень знань про моральні норми, здатність засвоєння індивідом моральної необхідності, їх трансформація у добровільний і цілеспрямований акт вибору певної дії і готовність відповідати за її наслідки є необхідними умовами реалізації свободи. Вони особливо важливі в період формування особистості.

Отже, моральна діяльність - один з важливих аспектів людської діяльності, що виявляє практичну природу моральності окремої людини, моральних засад суспільного буття, ціннісних орієнтацій, загальні тенденції та особливості людської поведінки як через одиничні вчинки, так і через сталу лінію поведінки, подаючи таким чином певний зріз моральної активності людини і суспільства в певних соціокультурних умовах.