< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МЕТОДИ І МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

МОДЕЛІ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ БЕЗЗБИТКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Поняття маржинального оцінювання та його використання у прийнятті рішень щодо беззбитковості

У системі прийняття рішень щодо беззбиткового ведення господарювання широко використовується метод маржинального оцінювання.

Маржинальне оцінювання є найважливішим елементом маркетингу - системи управління підприємством в умовах ринку та вільної конкуренції. Важливою особливістю маржинального оцінювання є те, що воно дає можливість вивчати взаємозв'язки між обсягом виробництва (реалізації), витратами і прибутком. Його основою є класифікація витрат на постійні та змінні.

Аналіз поведінки змінних і постійних витрат залежно від обсягу виробництва (реалізації), дає змогу гнучко та оперативно приймати рішення з управління. Наприклад, економічно грамотно, використовуючи ставки маржинального доходу, оптимізувати асортимент продукції, що випускається; розробляти різні варіанти встановлення цін на готову продукцію; знаходити найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу; проводити ефективну політику цін; встановлювати ціни на нову продукцію, яку за певною ціною продає конкурент; робити висновок про вибір та заміну обладнання, виробництво у себе або купівлю ззовні того чи іншого напівфабрикату, пошук варіантів зміни виробничої потужності підприємства, доцільності прийняття додаткового замовлення і т. ін.

Крім того, в умовах ринкової економіки маржинальне оцінювання дає також інформацію про можливості використання в конкурентній боротьбі демпінгу - продажу товарів за свідомо заниженими цінами, що пов'язане зі встановленням нижньої межі ціни. Цей прийом використовується в періоди тимчасового скорочення попиту на продукцію для завоювання ринків збуту.

При цьому собівартість продукції, товарів, робіт та послуг враховується і планується тільки в частині змінних витрат.

Постійні витрати загальною сумою списуються на фінансові результати того періоду, в якому вони були проведені. За змінними витратами оцінюються залишки готової продукції на початок і кінець періоду і незавершене виробництво.

При маржинальному оцінюванні розраховуються два показники: маржинальний дохід і прибуток.

Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, то на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізації продукції і змінними виробничими витратами.

На другому етапі визначається маржинальний дохід у цілому за підприємством як різниця між виробничим маржинальним доходом і невиробничими змінними витратами (або обсягом реалізації і всією сумою виробничих та невиробничих змінних витрат). Прибуток визначається як різниця між маржинальним доходом підприємства і сумарною величиною постійних витрат.

Розглянемо методику визначення названих показників за допомогою умовних позначень.

Перший варіант передбачає визначення маржинального доходу та прибутку, коли на підприємстві змінні витрати є лише виробничими (формула (6.1)):

де V- виручка, грн;

£зм - витрати змінні, грн; МД - маржинальний дохід, грн; Впост - витрати постійні, грн; П - прибуток, грн.

Якщо підприємство має змінні невиробничі витрати, визначення маржинального доходу та прибутку може бути представлене так:

де V - виручка, грн;

£™р - витрати виробничі змінні, грн;

МДп'ир - маржинальний дохід виробничий, грн;

В*" - витрати невиробничі змінні, грн; МД3"Г - маржинальний дохід невиробничий, грн; Впсіст - витрати постійні, грн; П - прибуток, грн.

У першому варіанті поняття "маржинальний дохід виробничий" та "маржинальний дохід у цілому за підприємством" збігаються.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >