Страхування відповідальності виробника (продавця) товарів, виконавця робіт (послуг)

Зростання чисельності виробників (продавців) товарів, робіт (послуг), а також розширення їхнього асортименту, який не завжди відповідає встановленим критеріям якості, що призводить до значних моральних та матеріальних збитків як фізичним, так і юридичним особам. У цьому сенсі ефективним є використання страхування як інструмента підвищення відповідальності виробників (продавців) товарів, робіт (послуг) перед третіми особами (вигодонабувачами) за реалізацію на ринок небезпечної продукції (послуг), яка несе загрозу для життя, здоров'я, майна споживача й навколишнього природного середовища.

Суб'єктами за цим видом страхування можуть бути виробники (продавці) товарів, робіт (послуг), тобто юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Треті особи - юридичні або фізичні особи - споживачі товарів (робіт та послуг), власне на корить яких і укладається договір страхування.

Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, що була спричинена недоліками виготовленого та/або реалізованого страхувальником товару, наданих послуг, виконаних послуг, а також наданням страхувальником недостовірної або недостатньої інформації про товари (роботи та послуги).

За цим видом страхової послуги зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування третій особі (вигодонабувачу) настає при:

• o заподіянні майнового збитку споживачеві продукції;
• o спричинення шкоди заподіяної життю та здоров'ю споживача. Договором страхування передбачена вимога щодо відшкодування

страхувальником заподіяної шкоди, яка має бути заявлена протягом:

• а) гарантійного строку, встановленого виробником (виконавцем) для товару (роботи й послуги);
• б) строку придатності або строку служби, встановленого виробником (виконавцем);
• в) двох років від дня передачі продукції споживачу, на яку гарантійний строк або строк придатності не встановлено.

У межах страхової суми страховик може відшкодовувати витрати страхувальника, пов'язані з наслідками настання страхових випадків:

• o витрати, здійснені страхувальником з метою запобігання або зменшення збитків, якщо вони мали місце та здійснювались на виконання вказівок страховика;
• o необхідні та доцільні витрати, здійснені страхувальником (при наявності письмової згоди страховика) з метою з'ясування обставин, причин настання страхового випадку, розміру збитку та ступеню провини страхувальника, у випадку подання вимоги до нього у зв'язку з настанням такої події;
• o витрати страхувальника на ведення у судових органах справ по страховим випадкам, якщо зазначені витрати були здійснені з метою виконання письмових вказівок страховика або за його письмовою згодою;
• o витрати, які здійснив страхувальник у зв'язку з відкликанням продукції у споживачів.

При укладанні договору страхування між суб'єктами страхового процесу визначається ліміт відповідальності страховика, тобто гранична сума, у межах якої страхових відшкодує збитки третій особі (вигодонабувачу) за наслідками настання страхового випадку. За згодою сторін у межах загального ліміту відповідальності можуть бути встановлені окремі ліміти відповідальності по відшкодуванню:

• а) шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб;
• б) шкоди, заподіяної майну третіх осіб.

За укладеними договорами страхування страховик несе відповідальність у межах тих страхових сум (лімітів відповідальності), які зазначені в договорі страхування, незалежно від кількості осіб, яким було заподіяно шкоду, кількості заявлених вимог у зв'язку із заподіянням шкоди.

Страховик не несе відповідальності й не відшкодовує ту частину збитків, що перевищує страхову суму (відповідний ліміт відповідальності) за договором страхування. Протягом строку дії договору страхування страхова сума (ліміт відповідальності) може бути змінена за згодою сторін.

Страхова сума при добровільному страхуванні відповідальності виробників (продавців) товарів, робіт (послуг), як правило, розраховується у відсотках до товарообігу та об'єму наданих послуг підприємства страхувальника на основі даних попередніх періодів.

Страховий платіж визначається згідно зі страховим тарифом, розмір якого встановлюється при укладанні договору страхування залежно від ступеня ризику, виду та обсягу товару (робіт і послуг), страхових сум (лімітів відповідальності), розміру франшизи, строку страхування та інших чинників у залежності від конкретних умов страхування (табл. 12.1).

Таблиця 12.1. Базові річні страхові тарифи з добровільного страхування відповідальності виробника (продавця) товарів, виконання робіт (послуг)

Крім вищеназваних факторів впливу на величину страхового тарифу, необхідно виділити додаткові чинники, від яких залежить величина страхового тарифу:

• o виду продукції товарів, робіт (послуг), що виготовляється (надається) страхувальником;
• o місця реалізації продукції товарів, робіт (послуг) (місцевий, національний та/або міжнародний ринки збуту);
• o відповідність національним та міжнародним стандартам безпеки продукції товарів, робіт (послуг);
• o специфічним особливостям діяльності страхувальника (товаровиробник, постачальник, продавець та реалізатор послуг);
• o імідж та репутація страхувальника.
• o Договором страхування може бути передбачена франшиза, вид та розмір якої визначається за згодою сторін:
• o при встановленні безумовної франшиза, страховик у всіх випадках виплачує страхове відшкодування за вирахуванням встановленої франшиза;
• o при встановленні умовної франшиза, страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збиток не перевищує розміру встановленої франшизи, але відшкодовує збиток у повному обсязі, якщо його розмір перевищує встановлену у договорі страхування умовну франшизу (за вирахуванням безумовної франшизи).

За згодою сторін може встановлюватися загальна франшиза за договором страхування, окрема франшиза за кожним страховим випадком, на одну потерпілу третю особою (вигодонабувача). Розмір франшизи може встановлюватися за згодою сторін у відсотках від страхової суми, або в абсолютному грошовому виразі.

Необхідними умовами укладання страхової угоди для страховика є інформація страхувальника щодо відповідності вироблених товарів, робіт (послуг) існуючим нормам та нормативам, а також наявність у страхувальника відповідних документів (дозволів, сертифікатів, нормативно-технічної документації тощо), які підтверджують право підприємців займатися господарською діяльністю.

Відповідальність страховика перед страхувальником щодо покриття збитків третім особам (вигодонабувачам) настає у разі виникнення страхової події передбаченої договором страхування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальнику, у разі, якщо страхувальник, за письмовою згодою страховика, самостійно врегулював вимоги, пред'явлені йому третіми особами, або за письмовою згодою страхувальника безпосередньо третім особам або іншим особам, які відповідно до чинного законодавства та умов договору страхування, мають право на отримання страхового відшкодування). Договором страхування може бути передбачено, що страховик, за згодою страхувальника, здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо медичному закладу, у якому потерпіла третя особа проходила лікування, підприємствам бо організаціям, які здійснюють відновлювальний ремонт майна, пошкодженого внаслідок настання страхового випадку, тощо. Страховик має право рекомендувати страхувальнику врегулювати претензію в обсязі, у якому претензія може бути урегульована на розсуд страховика.

Якщо страхувальник не погоджується з рекомендованим врегулюванням претензії та починає судову справу, то страховик має право відмовитися від справи і його відповідальність не буде перевищувати суму, що відповідає розміру шкоди, у межах якої ця претензія може бути урегульована, й розміру претензійно-позовних витрат, узгоджених страховиком за першою його рекомендацію по врегулюванню претензії.