< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Міжнародна система страхових автомобільних послуг "Зелена картка"

Ще 1946 р. Комітет з питань транспорту Європейської економічної комісії в Женеві створив робочу групу дорожнього транспорту, завданням якої була розробка та створення такої системи, що б забезпечувала захист потерпілих у ДТП, якщо її винуватцем був іноземець. Система отримала назву "Зелена картка" за кольором страхового поліса. На території європейських країн ця система вступила у дію з 1 січня 1953 р. і донині успішно захищає інтереси автовласників.

Страховому захисту підлягають життя, здоров'я та майно потерпілої особи, а також майно юридичної особи. Для отримання страхового сертифіката "Зелена картка" необхідна заява страхувальника, права водія, документи на транспортний засіб.

Розрізняють страховий сертифікат "Зелена картка — уся Європа" та "Зелена картка — Східна Європа". Всі країни Євросоюзу на бланку "Зеленої картки" знаходяться в одній графі, всі інші члени цієї міжнародної системи зазначені окремо. Країни, на які дія поліса не поширюється, закреслені. На початку 2005 р. членами міжнародної системи "Зелена картка" були 44 країни Європи, Азії (Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина) Африки (Марокко, Туніс) та деякі країни СНД [2, с. 42].

Основним елементом системи "Зелена картка" є національні бюро країн-учасниць, які організовують контроль за наявністю страхового поліса "Зелена картка" при перетині кордону, а також вирішують спільно із страховими компаніями питання врегулювання претензій за страховими випадками. Збитки у країнах — членах системи "Зелена картка" регулюються через національне бюро — бюро-регулювальник, яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника — резидента іншої країни, на відповідне національне страхове бюро цієї країни — бюро-платник.

Національні бюро об'єднані у Міжнародне бюро, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Основними функціями Міжнародного бюро є нагляд за виконанням діючих домовленостей між національними бюро, координація своєї діяльності з Комітетом із транспорту Європейської комісії ООН та іншими міжнародними організаціями, зокрема Європейською комісією страховиків.

Міжнародна система "Зелена картка" базується на так званому типовому "Лондонському зразку домовленості", на основі якого організації — члени системи різних країн укладають між собою двосторонні угоди. У них, по-перше, дається тлумачення основних термінів ("член системи",

"страхувальник", "страховий поліс", "дорожньо-транспортна пригода", "претензія" тощо); по-друге, визначається порядок отримання страхового сертифіката, розгляд і врегулювання претензій, що виникли в результаті ДТП, порядок взаєморозрахунків між національними бюро, а також інші організаційні аспекти.

Законність системи "Зелена картка" має офіційно визнаватися державою. Механізм страхового захисту на основі поліса "Зелена картка" такий: страхова компанія, яка надає страховий захист, забезпечує виплату страхового відшкодування потерпілому відповідно до вимог закону країни перебування, а документом, що підтверджує наявність страхування цивільної відповідальності, є "Зелена картка". Вона містить усю необхідну інформацію про транспортний засіб, його власника та умови страхування (строк та місце дії). Так, якщо її власник е винуватцем ДТП, то він надає поліс "Зелена картка" міліції чи іншим органам влади і тим самим підтверджує наявність страхового захисту. Національне бюро країни, де трапилась ДТП, зобов'язане розглянути і задовольнити претензію потерпілої сторони, виплачуючи відшкодування відповідно до чинних у країні законів, а потім звернутися до національного бюро тієї країни, де був зареєстрований транспортний засіб та проживає її власник (винуватець ДТП) і де видавалася "Зелена картка", з вимогою компенсувати збиток. Тобто врегулювання збитків проводиться на основі взаємних розрахунків між національними бюро, які е членами системи.

Відмова страхової компанії від виконання своїх обов'язків можлива лише у двох випадках: перший — якщо потерпілий мав право отримати компенсацію через органи соціального забезпечення. Другий — якщо ДТП виникла з вини особи, яка незаконно використовувала транспортний засіб (крадіжка). Кожен власник чи водій транспортного засобу самостійно вирішує, оформити йому страховий поліс "Зелена картка" у своїй національній страховій компанії чи купити в країні, в яку він їде, але потерпілий у всіх випадках не має можливості вибору страхової компанії, якій він може заявити свою претензію та отримати страхове відшкодування.

Існує чітко виписана процедура того, як країна може стати членом міжнародної системи "Зелена картка". Основні вимоги є такими [17, с. 417]:

По-перше, у країні має здійснюватися ОСЦПВ власників транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути організація, яка здійснює як врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, так і врегулювання збитків автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

По-третє, держава — член системи "Зелена картка" не повинна здійснювати перешкод при трансферті вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

Чинне вітчизняне законодавство зазначає, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн — членів міжнародної системи авто страхування "Зелена картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка" [3].

З 1 січня 2005 р. Україна стала повноправним членом міжнародної системи авто страхування "Зелена картка" і має право голосу. До цього рішення Україна шість років перебувала у статусі перехідного члена Бюро "Зеленої картки" (це означало, що вітчизняні страхові компанії не могли продавати поліс "Зелена картка" іноземним автовласникам). Нині приблизно 13 страхових компаній України мають право укладати договори, дія яких поширюється на територію інших країн — членів "Зеленої картки". Умови страхування і форма сертифікатів з цього виду страхування затверджені МТСБУ і є єдиними для всіх вітчизняних страхових компаній. Тарифні ставки також єдині для всіх страховиків і затверджені Кабінетом Міністрів України.

Хоча Україна й стала повноправним членом системи "Зелена картка", певні вимоги до вітчизняних страховиків залишилися. Головні з них є такими: страховики мають здійснювати обов'язкове перестрахування у провідних перестраховиків світу; надавати щоквартальну звітність міжнародному моніторинговому комітету; не мають права на видачу полісів "Зеленої картки" іноземним громадянам. ЦІ вимоги будуть діяти до 2009 р.

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі страхових автомобільних послуг "Зелена картка" та виконує загальновизнані зобов'язання перед уповноваженими організаціями (національними бюро) інших країн — членів цієї системи. Тільки повні члени МТСБУ мають право укладати договір міжнародного страхування "Зелена картка".

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди [3]:

На території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків — членів МТСБУ.

На території України, заподіяної водіями-нерезидента-ми на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

При укладанні міжнародного договору страхування вітчизняний страховик зобов'язаний застосовувати затверджені розміри страхових платежів, а також посвідчувати чинний договір страховим сертифікатом "Зелена картка". Розрахунок розмірів страхових платежів за такими договорами проводиться залежно від типу транспортного засобу, строку

дії договору страхування та держави, на яку поширюється дія договору страхування. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження розмірів страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 5 від 6 січня 2005 р. у разі укладення міжнародного ОСЦПВВТЗ, дія якого поширюється на держави — члени міжнародної системи "Зелена картка", застосовуються розміри страхових платежів, які обчислюються шляхом множення наведених у табл. 8.2 значень на офіційний обмінний курс гривні до євро на дату укладення цього договору. Якщо дія договору поширюється на такі країни, як Болгарія,Румунія, Молдова, Білорусь (держави Східної Європи), то наведені у таблиці значення зменшуються вдвічі (на 50 %) [11].

У світовій практиці поряд із міжнародною системою "Зелена картка" діють ще декілька систем, найбільш розвинуті з яких "Помаранчева картка" — члени Арабської страхової федерації та система "Коричнева картка" — деякі члени Економічної Співдружності держав Західної Африки — ECOWAS.

Таблиця 8.2. Значення, які використовуються для обчислення розмірів страхових платежів за договорами міжнародного ОСЦПВВТЗ, євро

Транспортні засоби За 16 діб За 1 місяць За кожний наступний місяць За 1 рік
Легкові автомобілі пасажиро-місткістю до 9 осіб з водієм включно та автомобілі загальною масою до 3500 кг 44,99 69,54 44,99 347,68
Автобуси 117,6 178,96 117,6 1380,49
Вантажні автомобілі 67,78 89,48 57,78 715,81
Причепи, напівпричепи 9,20 12,78 9,20 63,91
Мотоцикли 16,86 21,99 16,36 148,27

Таким чином, страховий сертифікат "Зелена картка" — це загальноєвропейський варіант ОСЦПВ. Країни — учасниці цієї міжнародної страхової системи взяли на себе зобов'язання визнавати на території будь-якої країни поліс страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні, куплений в їх власних країнах.

Короткі підсумки

Автотранспортне страхування включає: каско страхування, страхування цивільно-правової відповідальності власника транспорту у внутрішньому та міжнародному автомобільному русі, страхування вантажів. Договір страхування транспортного засобу укладається з дієздатними громадянами або юридичними особами на користь власника або будь-якої іншої особи, яка використовує транспортний засіб на законних підставах. Страховими випадками є: пошкодження чи знищення транспортного засобу (або його частин); незаконне заволодіння транспортним засобом; пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, пожежі чи самозаймання транспортного засобу.

На каско страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений строк і не застрахований в інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків. Транспортний засіб може бути застрахований: на повну вартість; на суму в частці від повної вартості; із застосуванням "системи першого ризику". Обов'язковою умовою укладання договору каско страхування є застосування безумовної чи умовної франшизи. При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки. Розмір збитків визначається: у разі знищення чи незаконного заволодіння транспортним засобом — розміром страхової суми; при пошкодженні транспортного засобу — за обсягом необхідних відновлювальних робіт; витратами на рятування транспортного засобу і приведення його у порядок у зв'язку з настанням страхового випадку.

З 2005 р. в Україні запроваджено ОСЦПВВТЗ. Внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності діє виключно на території України. Суб'єктами ОСЦПВВТЗ є: страхувальники, страховики, потерпілі особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, МТСБУ. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Розміри страхових платежів за договором ОСЦПВВТЗ встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів, які затверджені уповноваженим органом. При укладанні договорів ОСЦПВ більше ніж на півроку страховики мають право застосовувати систему "бонус - малус". Грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов такого договору, називається обов'язковим лімітом відповідальності страховика. Окремо встановлено розмір обов'язкового ліміту відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його життю та здоров'ю, а також за шкоду, заподіяну майну.

При настанні ДТП потерпілому згідно з договором ОСЦПВ може відшкодовуватися моральна шкода, а також шкода, заподіяна його життю, здоров'ю та майну. Якщо потерпілим є юридична особа, то страховою компанією відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. У результаті ДТП шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого, є шкода, пов'язана з: лікуванням, тимчасовою втратою працездатності, стійкою втратою працездатності, смертю. Шкодою, заподіяною в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов'язана з: пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, доріг, дорожніх споруд, майна потерпілого тощо. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком відповідних документів чи в строки й обсяги, визначені рішенням суду.

Міжнародна система страхових автомобільних послуг "Зелена картка" почала діяти з 1 січня 1953 р. Основним елементом системи "Зелена картка" є національні бюро країн-учасниць, які об'єднані у Міжнародне бюро, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Ця система базується на типовому "Лондонському зразку домовленості", на основі якого національні бюро різних країн укладають між собою двосторонні угоди. Країна може стати членом міжнародної системи "Зелена картка", якщо буде дотримуватись основних вимог: у країні має здійснюватися ОСЦПВ власників транспортних засобів; має бути організація, що здійснює як урегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, так і врегулювання збитків автовласниками-нерезидентами; має не бути перешкод щодо передавання вільно конвертованої валюти, яка спрямовується на страхові виплати.

З 1 січня 2005 р. Україна стала повноправним членом міжнародної системи страхових автомобільних послуг "Зелена картка". Умови страхування і форма сертифікатів з цього виду страхування затверджені МТСБУ і е єдиними для всіх вітчизняних страхових компаній. Єдиними є також тарифні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України. МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі "Зелена картка" та виконує загальновизнані зобов'язання перед національними бюро інших країн — членів цієї системи. Розрахунок розмірів страхових платежів залежить від типу транспортного засобу, строку дії договору страхування та держави, на яку поширюється дія договору страхування.

Основні поняття і терміни: страхові автомобільні послуги, каско страхування, карго страхування, страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страховий сертифікат "Зелена картка", система "бонус – малус", Моторне транспортне страхове бюро України, обов'язковий ліміт відповідальності страховика, фонд страхових гарантій, фонд захисту потерпілих, фонд попереджувальних заходів.

Контрольні питання

  • 1.Розкрийте особливості каско страхування в Україні.
  • 2.Назвіть страхові випадки за договорами страхування автокаско та обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
  • 3.Які умови має виконати страхова компанія, щоб здійснювати обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в Україні.
  • 4.Назвіть типи договорів ОСЦПВВТЗ.
  • 5.Як обчислюється розмір страхового платежу за договорами ОСЦПВВТЗ?
  • 6.Який механізм дії страхового сертифіката "Зелена картка"?
  • 7.Який порядок здійснення страхового відшкодування за умовами договору ОСЦПВВТЗ?

Тести

  • 1. При укладенні договору автокаско застосовується:
    • а) проста та складна франшиза;
    • б) комплексний страховий тариф;
    • в) умовна та безумовна франшиза;
    • г) простий та складний страховий тариф;
  • 2. При страхуванні транспортного засобу на повну вартість у разі його знищення:
    • а) страхова компанія виплачує всю страхову суму за мінусом безумовної франшизи;
    • б) страхова компанія виплачує страхове відшкодування
      за мінусом умовної франшизи;
    • в) страховик виплачує половину суми;
    • г) страховик виплачує викупну суму.
  • 3. Якщо застрахованим транспортним засобом перевозиться вантаж, то при настанні страхового випадку:
    • а) страхова компанія виплатить викупну суму;
    • б) страхова компанія зменшує страхове відшкодування;
    • в) страхова компанія при пошкодженні вантажу не виплачує страхового відшкодування;
    • г) дія договору страхування припиняється.
  • 4. Коли почав діяти Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"?
  • а) 1 січня 2004 p.;
  • 6)1 лютого 2003 p.;
  • в) 20 грудня 2004 p.;
  • г) 1 січня 2005 p.
  • 5. При укладенні договору ОСЦПВВТЗ страхувальнику присвоюється клас залежно:
    • а) від частоти страхових випадків;
    • б) від типу транспортного засобу;
    • в) від стажу водіння;
    • г) від сплаченої страхової премії за минулим договором
      страхування.
  • 6. Який клас присвоюється страхувальнику, якщо він
    уперше укладає договір ОСЦПВВТЗ?
  • а) 13;
  • б) 7;
    в) М;
    г) 3.
  • 7. За договором ОСЦПВВТЗ обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого,
    становить:
    • а) 25 500 грн.;
    • б) 20 000 грн.;
    • в) 2000 грн.;
      г) 51 000 грн.
  • 8. Франшиза при укладенні ОСЦПВВТЗ встановлюється
    у розмірі:
    • а) 10 % від страхової суми;
    • б) що не перевищує 2 % ліміту відповідальності страховика;
    • в) що не перевищує 2 % ліміту відповідальності страхувальника;
    • г) 5 % від страхової премії.
  • 9. Поліс "Зелена картка" поділяється на:
    • а) поліс "Уся Європа", поліс "Східна Європа";
    • б) малий поліс, великий поліс;
    • в) внутрішній поліс, міжнародний поліс;
    • г) повний поліс, частковий поліс.
  • 10. Страхування вантажів — це:
    • а) каско страхування;
    • б) карго страхування;
    • в) накопичувальне страхування;
    • г) обмежене страхування.

Література

  • 1. Будзинський В. Ми в одному човні — веслувальники, черпальники і наливальники...//Україна Business. —
  • 2005. — № 46. — С. 3.

Васильев Н. М. Международная система обязательного страхования гражданской ответственности владельцев транспортных средств "Зеленая карта" // Финансы. — 2005. — № 1. — С. 40—43.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 p. № 1961-IV /

Зотова Н. "Автогражданке" быть!//Инвестгазе-та. — 2005. — № 15. — С. 26.

Ловись, "авто", велике та маленьке!//Страхова справа. — 2004. — № 2. — 72—77.

На автострахуванні шахраї заробляли і будуть заробляти //Страхова справа. — 2004. — № 4. — С. 54—57.

Наумець І. Водійська загроза // Контракти. —

2006. — № 9 /

Наумець 7. Прибуток в аварійному режимі // Контракти. — 2005. — № 25 /

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності автовласників. Україна, Росія, ЄС // Страхова справа. — 2004. — № 4. — С. 46—50.

Перепечаенко Ю. Реванш лидеров // Бизнес. — 2004. — № 41. — С. 58—59.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження розмірів страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 6 січня 2005 р. № 5 /

Ратна В. Страховики змішали "зелені картки" // Контракти. — 2004. — № 20. — С. 22.

Ратна В. Страхування кінських сил // Контракти. — 2004. — № 24. — С. 18—19.

Розпорядження Держфінпослуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 23 грудня 2004 р. № 3178 /

Розпорядження Держфінпослуг "Про затвердження Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 11 квітня 2006 р. № 5619 /

Сарафанюк С. "Автоцивілка" — великий гальмовий шлях України // Україна Business. — 2005. — № 29. — С, 3.

Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук, ред. С. С. Осадець. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 407—417.

Тополь Н. Ни бонуса, ни малуса // Эксперт. — 2006. — № 18. — С. 24—30.

Фурман В. Экзамен для рынка // Инвестгазета. — 2004. — № 36. — С. 25.

Честь "под колпаком" // Власть денег. — 2006. — № 18—19. — С. 60—62.

Шумелда Я. Ліквідація збитків плюс виявлення страхових злочинів: європейський досвід // Страхова справа. — 2004. — № 3. — С. 74—77.

Що турбує вітчизняних автостраховиків //Страхова справа. — 2005. — № 4. — С. 44—47.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >