Консультація

Консультація навчає студента працювати з книгою, робити записи до заняття, підбирати літературу, розбиратися у важкому питанні, тобто це форма надання допомоги студентам у їхній самостійній роботі. Специфіка консультації часто полягає в добровільному, вільному відвідуванні її студентами. Це форма особистого спілкування студента з викладачем. Функції консультацій такі: розвиток інтересу до обраної професії, спеціальності; набуття студентами навичок самостійного навчального та наукового пошуку; доповнення, поглиблення, уточнення набутих теоретичних знань; закріплення знань; встановлення рівня знань; вивчення індивідуальності студента та ін.

Конкретний зміст консультації визначається тим, перед якою формою організації навчального процесу вона проводиться. Так, консультація перед семінарським заняттям (це ні в якому разі не розгляд змісту семінару): а) подає характеристику джерел за темою, в тому числі нових книг; рекомендує порядок їхнього вивчення; б) надає поради, як висвітлити те чи інше питання. Консультації з написання доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт ставлять за мету допомогти студенту визначити тему, мету, структуру цих робіт. У ході такої консультації з'ясовуються також методологія, методи дослідження, аналізується література. Консультації перед іспитами та заліками допомагають повідомити порядок перевірки, вимоги до відповідей, способи опитування, раціональні шляхи повторення, на них ще раз підкреслюються найбільш складні місця програми курсу. Такі консультації допомагають з'ясовувати також, наскільки вивчені теми, які студенти повинні були готувати самостійно. Сьогодні є декілька класифікацій консультацій.

I класифікація - залежно від контингенту студентів: індивідуальні, групові, потокові.

II класифікація - залежно від етапів навчального процесу: вступні, поточні, підсумкові.

III класифікація - за дидактичними цілями і задачами: настановні, методичні, контрольні, проблемні.

IV класифікація - за засобами проведення: словесні, письмові (методичні рекомендації, вказівки), стенди-консультації, вітрини-консультації.

V класифікація-за способами проведення: консультація-порада, консультація-роз'яснення, консультація-обговорення, комбінована консультація.

Лабораторно-практичне заняття

Це одна з форм організації педагогом навчальної діяльності студентів, у якій домінує їх практична діяльність, що здійснюється на підставі спеціально розроблених завдань в умовах лабораторії (спеціально обладнаного кабінету). Найбільш характерною їх рисою є організація самостійної роботи студентів, яка проводиться під керівництвом викладача. На цих заняттях використовуються різні прилади, інструменти, установки, технічні засоби, матеріали і т. ін. У процесі виконання лабораторних робіт наукова інформація надходить до студентів за умов участі значної кількості аналізаторів, особливо шкірно-рухових. При методично правильній організації лабораторні заняття сприяють розвитку мислення студентів, інтеграції розумової й практичної діяльності майбутніх робітників, оволодінню студентами експериментальним методом дослідження (умінь спостерігати, вимірювати й оформляти результати, планувати, розподіляти обов'язки між членами групи, здійснювати взаємодопомогу і взаємоконтроль).

Лабораторно-практичне заняття складається з таких етапів: вступна частина (викладач формулює мету заняття, ставить завдання, визначає питання, виконує разом зі студентами схему дій); самостійна робота (студенти визначають шляхи розв'язання поставлених завдань, окреслюють послідовність виконання необхідних дій, вирішують поставлені завдання, складають звіти); заключна частина (викладач аналізує хід виконання й результати роботи студентів, виявляє помилки і визначає причини їх виникнення).

Лабораторні роботи у професійній школі поділяються на фронтальні лабораторні роботи і практикуми. У фронтальних лабораторних роботах всі студенти виконують однакове завдання, тематика якого має відповідати змісту навчального матеріалу за темою. Практикуми та практичні заняття проводяться після закінчення вивчення великої теми, розділу програми, наприкінці півріччя або навчального року. Вони мають, переважно, повторювально-узагальнюювальний характер, надають студентам більшої самостійності, створюють більше можливостей для реалізації взаємозв'язку загальної й професійної освіти.

Самостійна робота

Сутність самостійної роботи студентів полягає в організації самостійної пізнавальної діяльності. Вона є одним із найважливіших засобів їх підготовки до активної самоосвіти, у цьому полягає її основна дидактична мета. Самостійна робота здійснюється як у ході занять, так і в позаурочний час.

У професійній школі поширені такі форми позаурочної самостійної роботи: робота з навчальною й довідковою літературою (завдання - виокремлення головного, систематизація, аналіз, узагальнення, складання блок-схем, таблиць, алгоритмів і т. ін.); виконання наскрізних та індивідуальних завдань за циклами дисциплін; вивчення теми з невеликою групою студентів, кожний з яких займається потім з декількома студентами (з подальшим захистом у викладача); розробка студентами методичних матеріалів з предмета (схем, таблиць, опорних конспектів, завдань і т. ін.); підготовка до лабораторних робіт; конкурсне виконання різних завдань; вивчення нової техніки, технології на базових підприємствах, у лабораторіях; самостійне вивчення дисципліни під керівництвом викладача; виконання спеціально підготовлених завдань розвивального характеру (мета - більш глибоке та міцне засвоєння важливих положень предмета).

Ефективність тієї або іншої форми організації навчання залежить від багатьох факторів, серед яких одним з основних є педагогічна, психологічна й методична підготовленість викладачів і студентів до її реалізації.