< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості економічної оцінки окремих видів ресурсів

Корисні копалини. Еколого-економічна оцінка здійснюється з метою встановлення вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних або інших умов розробки родовища, а також врахування можливості подальшого розвитку гірничо-видобувного підприємства під час вибору території для розміщення відвалів породи, хвостосховищ, забудови об'єктами виробничого, житлового, соціального і культурно-побутового призначення та вирішенні інших питань, пов'язаних із розробкою родовища.

Водні ресурси. Особливості оцінки водних ресурсів пов'язані з їхньою різноманітною роллю у галузі використання.

Економічна оцінка водних ресурсів може бути визначена на основі суми корисних ефектів (рент), що дають ці ресурси, з кожного напряму їхнього використання:

де Я0 - сумарний рентний прибуток при використанні водного об'єкта;

/ - кількість напрямів використання водного об'єкта (і = 1, 2, З,..., ті);

Кг. Яз. і?п - рентний прибуток, отриманий від використання

водного об'єкта за окремими напрямами.

Водні біоресурси. До водних біоресурсів належать запаси риби, водних безхребетних, водних ссавців, водоростей, інших водних рослин і тварин. Водні біоресурси є відновними живими ресурсами, обмеженими за об'ємом і залежними від стану навколишнього середовища. Економічна оцінка водних біоресурсів здійснюється на основі загального допустимого їх вилучення, який є науково обґрунтованою величиною річного вилову конкретного виду в певному районі, встановленою з врахуванням його біологічних особливостей. У межах допустимого вилучення водних біоресурсів виділяється квота на вилов їх для конкретних потреб учасниками відносин у галузі риболовства і охорони водних біоресурсів. Промисел біоресурсів здійснюється у спеціально виділеному для цієї мети водному об'єкті або його частині. Користування водними біоресурсами здійснюється на основі ліцензії на вилов. Економічна оцінка біоресурсів водного об'єкта здійснюється для оцінки матеріальних ресурсів.

Сільськогосподарські угіддя. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь повинна здійснюватись відповідно до чинних і оптимальних соціально-економічних умов виробництва. Оптимальні умови передбачають використання передових технологій сільськогосподарського виробництва і внесення у необхідних кількостях мінеральних та органічних добрив у ґрунт для підвищення їхньої родючості. Проте на економічну оцінку сільськогосподарських угідь істотно впливає екологічний чинник, тому що багато з них забруднено шкідливими речовинами, які небезпечні для здоров'я людини. Після встановлення екологічно безпечних напрямів використання сільськогосподарських угідь можна проводити їхню економічну оцінку за формулами, які використовують для оцінки матеріальних ресурсів.

Середовищезахисні ресурси

Економічна оцінка природних ресурсів, які виконують санітарно-гігієнічну роль, здійснюється за формулою: п

де п - кількість поглинутих (або розкладених) шкідливих речовин (1, 2,3, ...,п);

Уі - збитки від забруднення навколишнього середовища і-ою речовиною;

(), - річний об'єм поглинутої (або розкладеної) і-ї речовини.

Якщо встановлення збитків від забруднення одиницею конкретного виду шкідливої речовини є складним, то в розрахунках можуть використовуватися питомі витрати на зменшення викидів цих речовин. Водоохоронна функція природних ресурсів зводиться до збільшення сумарного (поверхневого і ґрунтового) водостоку за рахунок зменшення випаровування дощової води. Економічна оцінка цієї функції природних ресурсів може здійснюватися за прибутком, отриманим внаслідок додаткового водостоку.

Протиерозійна функція пов'язана зі зменшенням вітрової і водної ерозії ґрунтів, а відповідно, і з підвищенням продуктивності сільськогосподарських угідь.

Лісові ресурси. Економічна оцінка лісових ресурсів здійснюється на основі відомостей лісоустрою, де зазначаються експлуатаційна і середовищезахисна цінність лісових ресурсів. Експлуатаційна цінність їх у межах конкретної території визначається з одинарного рентного прибутку, отриманого внаслідок використання лісового фонду:

де Ец - експлуатаційна цінність;

Кб, Л", Я0, Я(,р - рентний прибуток, отриманий внаслідок використання лісового фонду для заготівлі деревини, побічного використання для потреб мисливського господарства та інших потреб.

Середовищезахисна, санітар по-гігієнічна, водоохоронна і протиерозійна функції лісу оцінюються за вищезазначеними методами.

Ресурси природоохоронних територій. Природоохоронні території відіграють важливу роль у збереженні біологічного різноманіття, а також виконують ряд інших функцій для збереження навколишнього середовища і здоров'я населення. Кожен біологічний вид безцінний з погляду збереження багатства і генетичної різноманітності світової флори й фауни. Однак, охорона, збереження та їхнє відновлення неможливі без фінансової оцінки переважної більшості рідкісних видів, адекватній їх цінності для суспільства на сьогодні. Економічна оцінка вказаних територій визначається як сума оцінок окремих їхніх функцій.

Лікувально-оздоровчі і рекреаційні ресурси. Економічна оцінка оздоровчого, рекреаційного призначення може здійснюватися на основі готовності населення платити за відновлення здоров'я, працездатності шляхом відпочинку на лоні природи або під час туристичної поїздки. При цьому готовність населення платити за відпочинок може перекрити всі витрати території, пов'язані з відпочинком, і забезпечити відповідну ренту. Тоді економічна оцінка зазначених земель може бути проведена на підставі рентного прибутку за формулою:

де і?0 - рентний прибуток, отриманий внаслідок використання території в морально-етичних, курортних або лікувально-оздоровчих цілях, грн/рік;

Я - середньорічний рентний прибуток, який отримує територія від одного людино-дня організованого відпочинку (лікування), грн/людино-днів;

Д - річна кількість людино-днів організованого відпочинку (лікування) на деякій території.

Економічна оцінка переважної більшості природних ресурсів здійснюється за формулами для оцінки матеріальних ресурсів. Проте, залежно від функцій, які виконують ті чи інші природні ресурси, для їхньої економічної оцінки можуть застосовуватись специфічні методики.

Концепція альтернативної вартості (втрачена вигода) - одна з основних в економічній теорії. В економіці природокористування альтернативні вартості дають змогу оцінити природний об'єкт, ресурс, які мають занижену ринкову ціну або взагалі не мають її, через втрачені доходи і вигоди, які можна було б отримати при використанні цього об'єкта, ресурсу в інших цілях. Наприклад, альтернативні вартості природоохоронних територій - це вигоди, які втрачають індивідууми або суспільство через консервації територій. Ці витрати включають неотримання продукції від природоохоронних територій (тварини, рослини, деревина). Альтернативні вартості також містять вигоди, які могли б бути отримані від альтернативного використання (розвиток сільського господарства, інтенсивне лісове господарство та ін.).

Концепція альтернативної вартості певною мірою пов'язана з витратною концепцією. Чим менша альтернативна вартість природного блага, тим менше потрібно витрат для компенсації економічних втрат від збереження цього блага. Цей підхід використовується на практиці для вимірювання "вартості збереження". Наприклад, якщо будувати промисловий об'єкт в рекреаційній зоні, то зазвичай вигоди від проекту будівництва не достатньо великі для виправдання втрати унікальної природи певного місця.

Перспективною з точки зору комплексності підходу до оцінки природи і спроби врахувати не тільки її прямі ресурсні функції, але й асиміляційні функції, природні послуги, є концепція загальної економічної цінності (вартості) (ЗЕЦ). Величина загальної економічної цінності - це сума таких показників:

ЗЕЦ = вартість використання + вартість невикористання = = вартість використання пряма + вартість використання опосередкована + можлива вартість + вартість існування.

Загальна структура показника загальної економічної цінності для лісових ресурсів представлена в табл. 2.3.4.

Таблиця 2.3.4 Структура показника загальної економічної цінності для лісових ресурсів

Загальна економічна цінність (вартість)

Вартість використання (споживча вартість)

Вартість невикористання

Пряма вартість використання

Опосередкована вартість

Можлива вартість

Вартість існування

Деревина,

лікарські

рослини,

гриби,

ягоди

Зв'язування

вуглекислого

газу,

водорегуляція, запобігання ерозії ґрунтів

Використання в майбутньому рослинних ресурсів

Естетична

цінність,

рекреаційна

цінність,

цінність

спадку

Мисливство,

рибальство,

туризм

Рекреаційна цінність

Використання в майбутньому тваринних ресурсів

Естетична цінність, цінність спадку

Найкраще піддається економічній оцінці вартість використання. Складніше визначити опосередковану вартість використання.

Цей показник часто використовується в глобальному масштабі (всієї планети) або в досить широкому регіональному аспекті.

Ще складніший для розрахунків показник можливої вартості. Він пов'язаний з консервацією біологічного ресурсу для можливого використання в майбутньому, тобто мова йде про майбутнє використання. В цьому випадку можлива вартість - це скоректована сума прямої та опосередкованої вартості використання.

Вартість невикористання базується на так званій вартості існування, яка є спробою економічно оцінити досить тонкі етичні та естетичні аспекти: естетична цінність природи для людини, обов'язок зі збереження природи перед майбутніми поколіннями, цінність спадку і таке ін. Ці вигоди отримуються лише від знання, що такі товари або послуги існують. Вартість існування може бути важливою причиною для охорони дикої природи. Хоча перераховані вище підходи до визначення вартості невикористання або можливої вартості досить умовні, але найбільш комплексним підходом до визначення економічної цінності природних ресурсів є підхід на основі загальної економічної вартості, який разом з вартістю використання намагається врахувати вартість існування, яка основана на економічній оцінці складних естетичних та етичних аспектів природи.

Використання цих підходів допомагає підвищити конкурентоспроможність природних програм, ефект і вигоди від їхньої реалізації порівняно з техногенними проектами.

Загалом розрізняють такі види платежів за ресурси:

  • - платежі за право користуватися природними ресурсами;
  • - плата за відтворення та охорону природних ресурсів;
  • - рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їхнього розташування стосовно ринку;
  • - штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів;
  • - компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств;
  • - плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Більш детально й конкретно питання економічної оцінки природних ресурсів висвітлено в попередній темі (2.2).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >