< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Державні сільськогосподарські інспекції-органи державного контролю в АПК

Загальна характеристика контрольно-інспекційних органів у АПК

Законодавством України передбачено створення і функціонування низки органів (інспекції, служби, департаменти), які мають спільні риси - контролюють окремі ділянки сільськогосподарського виробництва, що є їх основним призначенням, організаційно і функціонально пов'язані з Міністерством аграрної політики України, очолюються Головними державними інспекторами у відповідній галузі і мають повноваження щодо притягнення правопорушників у відповідній галузі до адміністративної відповідальності.

Державні сільськогосподарські інспекції входять до структури Мінагрополітики України, що обумовлює специфіку компетенції інспекцій. Отже, функції державних сільськогосподарських інспекцій є частиною функцій міністерства. Відмінності між функціями Мінагрополітики і державних сільськогосподарських інспекцій полягають у тому, що міністерство здійснює постійне і всеохоплююче керівництво функціонуванням галузі, а інспекційні органи зорієнтовані на контроль за дотриманням спеціальних норм і правил суб'єктами, які самостійні у своїй оперативній діяльності. Цей вплив на підконтрольні суб'єкти є значно вужчим, ніж передбачають завдання керівництва вищестоящого органу (Мінагрополітики).

Юридичні основи регулювання правового становища державних сільськогосподарських інспекцій включають у себе:

  • - закон, який передбачає функціонування інспекційного органу в певній підгалузі;
  • - постанову або рішення вищестоящого органу (як правило, Кабінету Міністрів України) про утворення відповідної інспекції;
  • - положення про дану інспекцію, що видається на розвиток установчого акта;
  • - юридичні та технічні норми, контроль та нагляд за дотриманням яких покликана здійснювати дана інспекція;
  • - методичні вказівки щодо особливостей проведення інспекторської роботи, виявлення порушень, їх фіксації тощо, закріплені, як правило, у вигляді інструкції, що видається самою інспекцією.

Особливістю контрольно-інспекційних органів є їх подвійна організаційна природа. З одного боку, кожна держінспекція являє собою немов би складову частину відповідного апарату галузевого управління (наприклад міністерства, з яким держінспекція безпосередньо пов'язана спільністю завдань і, відповідно, своєю структурою). Але, з іншого боку, в силу специфіки повноважень і методів діяльності, держінспекції наділені і певною організаційною відокремленістю. Знаходячись у більшості випадків у віданні якого-небудь галузевого органу державного управління і керуючись його завданнями, кожна держінспекція, разом з тим, в організаційно-структурному відношенні отримує певну автономію, має особливе Положення, в якому передбачена структура, повноваження і порядок діяльності держінспекцій.

В Україні контрольно-інспекційні органи у сільському господарстві об'єднуються у систему, на чолі якої знаходиться Мінагрополітики України, що здійснює функціональне і організаційне керівництво ними. Кабінет Міністрів України в окремих випадках здійснює організаційне керівництво такими органами у встановленому порядку спільно з Мінагрополітики.

Сільськогосподарські інспекції у рослинництві

Напрямами рослинництва, в яких створені контрольно-інспекційні органи, є: насінництво, розсадництво, захист рослин, карантин рослин та комплекс відносин права інтелектуальної власності на сорти рослин. Загалом у рослинницькій галузі працюють п'ять державних сільськогосподарських інспекцій - Головна державна інспекція захисту рослин України, Головна державна інспекція з карантину рослин України, Українська державна насіннєва інспекція Мінагрополітики України, Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція Мінагрополітики України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин.

Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспекція) функціонує на підставі наказу Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Положення про Українську державну насіннєву інспекцію" від 23 березня 2004 р. № 97. За організаційно-правовою формою Укрдержнасінінспекція є установою, що очолює службу державного контролю України у сільськогосподарському насінництві, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій (далі - державні насіннєві інспекції) і є неприбутковою установою.

У цілому служба державного контролю України у сільськогосподарському насінництві являє собою ієрархічну систему установ, що фінансуються з Державного бюджету і виконують низку контрольно-інспекційних функцій.

Основними завданнями Укрдержнасінінспекції є:

  • - здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння та (або) садивного матеріалу, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів;
  • - забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподарських рослин, визнаного непридатним для використання на продовольчі та кормові цілі.

Значну частину завдань Укрдержнасінінспекції становить організаційне і методичне керівництво Державною насіннєвою інспекцією Автономної Республіки Крим і обласними державними насіннєвими інспекціями.

Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція (УкрДПАІ) функціонує на підставі Наказу Мінагрополітики "Про затвердження Положення про Українську державну помологічно-ампелографічну інспекцію" № 770 від 31 жовтня 2007 р. Помологія (від лат. - плід та гр. logos - слово, вчення), сортознавство, наука про сорти плодових та ягідних рослин. Ампелографія (від гр. ampelos - виноград) - наука про сорти винограду. Інспекція відповідно до Закону України "Про насіння і садивний матеріал" є органом державного контролю в плодовому насінництві і розсадництві.

Інспекцію очолює начальник інспекції, який за посадою є одночасно державним інспектором України з розсадництва. Заступник начальника інспекції за посадою є одночасно державним інспектором з розсадництва. Головні, провідні та спеціалісти інспекції за посадою є одночасно державними інспекторами з розсадництва. Начальник інспекції забезпечує організацію і здійснення державного контролю у плодовому насінництві та розсадництві, здійснює керівництво діяльністю Інспекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Інспекцію завдань.

У процесі здійснення контрольної діяльності Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція має право:

  • - перевіряти документацію, що стосується походження, способів вирощування, реалізації та використання плодового насіння і садивного матеріалу, незалежно від підпорядкування і форм власності їх виробника;
  • - перевіряти відповідність суб'єктів насінництва і розсадництва, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, атестаційним вимогам до виробників насіння і садивного матеріалу, що встановлюються Міністерством аграрної політики України;
  • - проводити апробацію і видавати документи про якість садивного матеріалу, маточних насаджень плодових, ягідних культур та винограду;
  • - проводити лабораторний аналіз насіння і садивного матеріалу з видачею відповідних документів про їх якість;
  • - проводити експертне визначення якості насіння плодових, горіхоплідних культур та садивного матеріалу плодових, ягідних, горіхоплідних культур та винограду на вимогу споживачів.

Головна державна інспекція захисту рослин (Головдержзахист) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин, підпорядкованим Мінагрополітики України, що забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів та здійснює державний контроль за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і громадянами заходів щодо захисту рослин, за додержанням регламентів зберігання, транспортування і застосування пестицидів. Головдержзахист очолює систему державних станцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів з мережею спеціалізованих лабораторій (прогнозів і діагностики з'явлення шкідників і хвороб, біологічного методу, гельмінтологічних та контрольно-токсикологічних). Головдержзахист очолюється начальником, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром аграрної політики. Начальник має заступників, які призначаються ним. Начальник за посадою є Головним державним інспектором захисту рослин України, його заступники, відповідно заступниками Головного державного інспектора захисту рослин України, начальники відділів та інші спеціалісти - державними інспекторами захисту рослин.

Організаційна структура, штатний розпис, кошторис доходів і видатків Головдержзахисту затверджується Мінагрополітики. Головдержзахист утримується за рахунок державного бюджету, а також доходів від робіт, пов'язаних із захистом рослин - навчання працівників із захисту рослин, консультативні та інші послуги. За організаційною структурою Головдержзахист є юридичною особою, має рахунки в банках, печатку, штамп, бланк установи, та бланк головного державного інспектора захисту рослин.

Основними завданнями Головдержзахисту є:

  • - організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження на заселеність та зараженість їх шкідливими організмами, розроблення програм та інтегрованих схем захисту рослин, науково обґрунтованого застосування пестицидів у сільському господарстві, прогнозування, виявлення і своєчасного інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур'янів;
  • - запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;
  • - контроль за своєчасним здійсненням заходів щодо захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами встановлених регламентів зберігання, транспортування та застосування пестицидів, вмістом їх залишкових кількостей у ґрунті, воді та рослинницькій продукції;
  • - забезпечення своєчасного проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження;
  • - ведення балансу потреби і надходження пестицидів в Україну, координація їх виробництва вітчизняною промисловістю та закупівлі за імпортом.

Головна державна інспекція захисту рослин проводить свою діяльність разом з іншими службами Мінагрополітики, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, державною санітарно-епідеміологічною службою України, органами охорони навколишнього природного середовища, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Ще однією ланкою системи державних сільськогосподарських інспекцій в рослинництві є Державна служба з карантину рослин. Вона функціонує на підставі наказу Мінагрополітики "Про затвердження Положення про Державну службу з карантину рослин України" від 8 травня 2007 р. № 310. Правове становище служби визначається як органу, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин. Фактично, незважаючи на таке визначення, з точки зору організаційної структури, Служба не є окремим державним органом, а являє собою взаємопов'язану та ієрархічно підпорядковану систему установ різних рівнів, на чолі якої знаходиться відповідна інспекція. Служба є одним з найчисленніших контрольно-інспекційних органів у АПК, що виправдовується важливістю покладених на неї завдань. Адже, окрім суто інспекційних функцій, значний обсяг роботи служби становить безпосередня робота зі знищення карантинних організмів та надання господарюючим суб'єктам послуг щодо знезараження вантажів на обов'язковій основі. В даному разі інспекція - це організаційне ядро системи спеціально уповноважених органів, що здійснюють специфічну діяльність - постійний комплекс заходів, відомий як карантин рослин.

Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

  • - охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів;
  • - своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів;
  • - запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні;
  • - здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні під карантинних матеріалів та об'єктів.

Згідно із Законом виділяються дві основні форми боротьби з поширенням карантинних організмів: фітосанітарний контроль, що є постійною функцією органів з карантину рослин; здійснення заходів у разі введення карантинного режиму, що є надзвичайною формою роботи цих органів.

Фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об'єкти, у тому числі й ті, що переміщуються через державний кордон України та карантинні зони. Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів та об'єктів провадиться за наявності: фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, і карантинного дозволу, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України. Вивезення підкарантинних матеріалів за межі карантинної зони провадиться за наявності карантинного сертифіката.

У разі виявлення карантинних організмів карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, який прийняв рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби повідомляє про це осіб, що розташовані або проживають у карантинній зоні. У рішенні про запровадження карантинного режиму обов'язково зазначаються:

  • - обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму;
  • - межі карантинної зони, у якій запроваджується карантинний режим;
  • - час, з якого запроваджується карантинний режим;
  • - карантинні заходи, що здійснюються в карантинній зоні, та органи, що їх здійснюють.

У карантинній зоні здійснюються такі спеціальні карантинні заходи:

  • - огляд та обстеження під карантинних матеріалів та об'єктів;
  • - здійснення контролю за проведенням локалізації та ліквідації карантинних організмів особами;
  • - заборона вивезення з карантинної зони заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів та об'єктів;
  • - знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів;
  • - технічна переробка заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів.

Рослини і рослинні продукти, заражені карантинними організмами, які неможливо знезаразити або направити на технічну переробку, підлягають знищенню в порядку, встановленому законом.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин функціонує на підставі Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", яким передбачено створення спеціально уповноваженої установи у сфері охорони прав на сорти. Цій установі доручено приймати заявки на сорти, проводити їх експертизу і приймати рішення щодо них, вести Реєстр патентів, Реєстр сортів, Реєстр заявок на сорти. Дана установа згідно із Законом також забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів, та виконує ряд інших повноважень. Такою установою є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), створена постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 на базі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин, що була реорганізована. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про державну службу з охорони прав на сорти рослин" від 19 серпня 2002 р. № 1182, було введене в дію відповідне положення про цей орган.

Зазначена постанова також визначає поняття Державної системи охорони прав на сорти рослин, до якої входить Держсортслужба і підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, інспекції з охорони прав на сорти рослин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, окремі підприємства. Наказом голови Держсортслужби "Про затвердження Положення про державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин" від 17 січня 2003 р. №17-1 було окреслено правові засади функціонування Державної інспекції 3 охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція). Серед функцій Держсортінспекції в положенні виділяються: наглядові, контрольні та ті, що містять риси як нагляду, так і контролю. Держсортінспекція здійснює державний нагляд за:

  • - набуттям, здійсненням та захистом прав на сорт рослин у межах повноважень, наданих Держсортслужбою;
  • - наявністю разових дозволів на ввезення в Україну для наукових цілей посадкового матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин та угоди між селекціонером (автором сорту) і представником з питань, інтелектуальної власності на сорти рослин;
  • - уживанням назв сортів у сортових та насіннєвих документах, публікаціях, офіційних виданнях, а також у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів;
  • - діяльністю уповноважених Держсортслужбою закладів експертизи системи охорони прав на сорти рослин.

Держсортінспекція здійснює контроль за дотриманням:

  • - юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин;
  • - особистого немайнового права авторства на сорт;
  • - майнового права власника сорту;
  • - права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт;
  • - права на поширення сорту в Україні.

Інспекція також проводить державний нагляд і контроль за:

  • - наявністю документів, що підтверджують право правонаступника на сорт рослин, та документів про сплату збору за дії, пов'язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин;
  • - передачею майнового права на сорт і передачею права на використання сорту;
  • - виконанням власником сорту своїх обов'язків;
  • - сортами, внесеними до Реєстру патентів і Реєстру сортів;
  • - дотриманням прав власника сорту при веденні первинного насінництва сортів, унесених до Реєстру патентів і Реєстру сортів.

Державні сільськогосподарські інспекції в рослинництві не є виключно контрольними органами - значна частина їх функцій полягає у співпраці з підконтрольними суб'єктами, наданні їм допомоги у боротьбі з шкідливими факторами, організації семінарів з проблем підконтрольної галузі, керівництві профільними системами державних установ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >