< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СУЧАСНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ

Із здобуттям незалежності України був відкритий шлях для здійснення демократичних реформ. Вони спрямовані нате, щоб забезпечити чіткий поділ законодавчої, виконавчої і судової влади, посилити правову основу для перетворень, стимулювати розвиток справжніх демократичних структур цивільного суспільства, системи засобів масової інформації при значному підвищенні відповідальності кожного із соціальних інститутів, а також громадян Української держави.

Як вирішуються ці проблеми? У країні працює вищий представницький і законодавчий орган - парламент (Верховна Рада). Він проводить велику законотворчу роботу щодо затвердження і розвитку різноманітних форм власності, розширення підприємницької й іншої господарської діяльності, зміцнення представницької демократії, судової влади, місцевого самоврядування.

Виконавчу владу здійснює Уряд України, що складається з голови, заступників голови і міністрів. Уряд розробляє і представляє. Верховній Раді державний бюджет і забезпечує його виконання; сприяє проведенню в Україні єдиної фінансової, кредитної і грошової політики; реалізує програми соціально-економічного розвитку; проводить заходи з забезпечення оборони країни і державної безпеки, а також законності, прав і свобод громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинністю тощо.

Керівником держави і вищою посадовою особою є Президент України, наділений великими повноваженнями. Він забезпечує погоджене функціонування і взаємодію органів державної влади, активно бере участь у правотворчому процесі, підписує прийняті Верховною Радою закони, видає укази тощо; очолює Раду безпеки, затверджує військову доктрину, мас право оголошення надзвичайного стану.

Правосуддя на території всієї України здійснюється тільки судом. Судочинство діє на основі змагальності і рівноправності сторін (тобто за участю прокурора - обвинувача і захисника - адвоката). Надзвичайно важливе значення в контролі за відповідністю законів і інших нормативних актів діючої Конституції набуває Конституційний Суд. Активізувалася також діяльність судів загальної компетенції й арбітражних судів. Останні розглядають значну групу специфічних суперечок, найчастіше адміністративно-правового й економічного характеру, наприклад, суперечок між комерційними організаціями і податковими органами.

Разом з тим, вимагає подальшого вирішення проблема встановлення меж прав і відповідальності парламенту, президента, уряду, особливо в нормотворчій діяльності. Сьогодні усе ще спостерігається втручання цих владних структур у справи одна одної, нерідко відбувається "війна законів, указів, постанов тощо", що вносить неузгодженість у систему українського права, порушує принцип верховенства закону в суспільстві. Необхідні також практичне розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування. Не вироблений ще механізм негайного і беззастережного виконання постанов Конституційного Суду. На порядку денному стоїть питання про проведення широкомасштабної судової реформи, кадрове і матеріальне забезпечення судової влади. З метою найбільш повного і точного представництва інтересів українців в органах державної влади проведена виборча реформа. Активне виборче право громадяни одержують з 18 років, пасивне право бути обраним у Верховну Раду - з 21 року, а на посаду Президента - з 35 років. При цьому участь у виборах є справою добровільною і здійснюється на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі за єдиним виборчим округом, що включає всю територію країни.

Ряд партій під впливом політичної практики удосконалюють свої програми й організаційну побудову, активно беруть участь у виборчих кампаніях. Разом з тим, учені відзначають, що в даний час більшість українських партій ще не сформувалися як власне партії і характеризуються відсутністю міцної соціальної бази, нечисленністю, недостатньою організаційною згуртованістю, не до кінця осмисленою і чітко сформульованою політичною програмою діяльності.

Не дивно, що багато українців розрізняють партії лише за прізвищами лідерів, орієнтуються у своїх поглядах не стільки на самі партії, скільки на особистості. При цьому усе ще зберігається віра в "доброго" лідера, здатного вивести країну з кризи. Політологи і політики вважають, що в міру розвитку українського суспільства і його соціальної структури, нагромадження досвіду участі у виборах, партії залучать "свої" групи виборців, стануть партіями парламентського типу, орієнтованими на демократичні конституційні цінності.

У зв'язку з цим відзначається необхідність подальшого удосконалення виборчого процесу. Практика показала також доцільність навчання виборців елементарним правилам участі у виборах.

Сказане дозволяє зробити висновок про те, що, незважаючи на складність і суперечливість процесів політичного життя, у них виявляється головна тенденція - становлення демократичних інститутів в українському суспільстві.

Основні поняття

Демократія. Представницька демократія. Безпосередня (пряма) демократія. Політичний плюралізм. Багатопартійність. Партійна система. Парламентаризм. Референдум.

Терміни

Свобода. Рівність.

Питання для самоперевірки

  • 1. Поясніть, на підставі чого демократію визнають способом організації політичної системи, усього життя суспільства.
  • 2. Які демократичні принципи вам відомі? Як вони взаємозалежні?
  • 3. Розкрийте сутність політичного плюралізму. Поясніть, що таке багатопартійність. Які партійні системи вам відомі?
  • 4. Які принципи парламентаризму? Як ви розумієте принцип захисту прав меншості? Чи згодні ви з тим, що парламентарії - "слуги народу"? Свою відповідь поясніть.
  • 5. У чому полягає зміст демократичних перетворень в Україні?
  • 6. Які особливості сучасного політичного життя України?
  • 7. Яке ваше ставлення до демократії? На чому заснована ваша точка зору?

Завдання

  • 1. Американський президент Авраам Лінкольн вважав, що демократія - правління народу, обране народом і для народу. Чи відповідає дане трактування демократії сучасному науковому знанню про неї? Аргументуйте відповідь.
  • 2. Спираючись на знання про демократію, прокоментуйте наведене нижче визначення:

Демократія - форма політичного, державного устрою, заснована на визнанні народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні суспільних, державних питань, на визнанні принципів свободи і рівності, що передбачає введення правових і процедурних гарантій їхньої реалізації у всіх сферах життя суспільства".

  • 3. Ви є свідком суперечки двох товаришів. Один вважає, що демократія -це нічим не обмежений принцип свободи особи, можливість робити усе, що забажаєш. Інший стверджує, що свобода, хоча і є одним з провідних демократичних принципів, проте не означає вседозволеність, а припускає обмеження (міру). Він думає, що демократія це не тільки закріплення в конституції демократичних принципів, але і створення умов для їхньої успішної реалізації. Вам надається слово.
  • 4. Вкажіть, які з нижче перерахованих положень відносяться до форм представницької демократії, і які - до демократії безпосередньої:
    • а) участь у виборах президента;
    • б) участь у референдумах;
    • в) участь у місцевому самоврядуванні;
    • г) діяльність депутатів у парламенті;
    • д) участь у виборах у законодавчі органи.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >