< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Види та форми внутрішньогосподарського контролю

Основним завданням класифікації внутрішньогосподарського контролю є визначення його видів за найбільш суттєвими та стійкими ознаками, зокрема цільовою установкою, функціональною метою та колом завдань, часом здійснення, компетенцією та способом взаємовідносин суб'єктів тощо. Наявний у сучасній науковій думці розподіл видів внутрішньогосподарського контролю за основними класифікаційними ознаками унаочнює рисунок 1.5.

Відносно часу звершення господарських операцій розрізняють попередній, поточний (оперативний) та наступний контроль. Попередній контроль здійснюється на етапі планування діяльності чи господарської операції, і тим самим запобігає вчиненню втрат, безгосподарності та прийняттю хибних рішень. За його допомогою визначають зони ризиків і можливості досягнення бажаної мети шляхом виконання планової операції, а також якісні та кількісні характеристики оптимального варіанта очікуваного результату.

В процесі попереднього контролю перевіряється правильність поставлених задач, достовірність і точність виконаних прогнозів, можливість забезпечення ресурсами операції, що планується. Крім того, завдяки попередньому контролю відбувається з'ясування доцільності здійснення господарської операції. Вказівки, що даються на виконання тих або інших господарських операцій, визначають зміст, порядок і термін виконання завдання, є однією з форм попереднього контролю. Провадження попереднього контролю в період надання дозволу на проведення господарської операції й підписання керівниками розпорядчих документів сприяє дотриманню передбачуваних планів та виробничої програми підприємства.

Види внутрішньогосподарського контролю за основними класифікаційними ознаками

Рис. 1.5. Види внутрішньогосподарського контролю за основними класифікаційними ознаками

Поточний (оперативний) контроль проводиться безпосередньо в процесі здійснення господарської діяльності одночасно в момент звершення господарських операцій та їх документування. Він передбачає систематичний нагляд за господарською діяльністю, виконанням планових завдань виробничими та господарськими підрозділами, дотримання лімітів витрат, раціональним використанням виробничих ресурсів, відслідковує фактичний рівень досягнутої якості, а також дає можливість своєчасно виявляти негативні відхилення, аналізувати їх причини та вживати заходів щодо усунення. Сферою впливу оперативного контролю залишається контроль організаційно-технічних параметрів виробничих процесів, на основі відомостей якого встановлюється економічна оцінка нормального ходу та зафіксованих відхилень виробничого процесу. Наприклад, фахівці внутрішньогосподарського контролю повинні бути присутні під час проведення інвентаризацій, під час роботи комісій зі списання та ліквідації будь-яких активів підприємства тощо.

Наступний контроль проводиться після того, як контрольовані операції, події відбулися. Інформація такого контролю дещо обмежена, однак він носить систематизований та цілісний характер. Базою та засобами наступного контролю є отримані результати роботи, що узагальнені у відповідних звітах підприємства та його структурних підрозділів. Наступний контроль здійснюється під час перевірки даних документів, записів в облікових регістрах, при проведенні обстежень, документальних ревізій, перевірок.

За функціональною метою розрізняють лінійний, функціональний та операційний види внутрішньогосподарського контролю. Лінійний контроль здійснюється, як правило, лінійними керівниками (майстром, бригадиром, начальником підрозділу, директором підприємства) в межах об'єкта контролю, тобто за підприємством в цілому. Функціональний контроль проводиться, як правило, функціональними службами підприємства (бухгалтерією, планово-економічним відділом, відділом організації праці та зарплати) і передбачає розгляд об'єкта контролю з точки зору якості та результатів реалізації ним певних функцій у господарчо-управлінському процесі. Операційний контроль, в свою чергу, проводиться в межах звершуваних господарських операцій підприємства.

За способом взаємовідносин працівників виділяють односторонній та взаємний контроль. Односторонній (функціонально-примусовий) контроль існує як відносини з приводу контролю між посадовими особами в обов'язки яких входить здійснення контролю та виконавцями, наприклад, між перевіряючим (контролером, обліковцем) і працівником. Взаємний контроль здійснюється працівниками рівними в праві його проведення. Функція контролю ними виконується у зв'язку з реалізацією основних службових прав і обов'язків.

За повнотою охоплення розрізняють тематичний (стосовно окремо направленої діяльності підприємства) або комплексний (охоплює усі господарські операції за певний час) контроль.

За джерелами інформації контроль поділяється на документальний та фактичний. Документальний контроль являє собою перевірку первинної документації, різноманітних документів, нормативно-правової документації, внутрішньої звітності, бухгалтерських реєстрів тощо. Фактичний контроль полягає у визначенні дійсного реального стану об'єкта перерахуванням, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін..

Кожен із наведених видів внутрішньогосподарського контролю має власну мету й коло завдань, а також виконує лише притаманні йому функції.

Види внутрішньогосподарського контролю реалізуються через його форми та способи здійснення. Форма виражає внутрішній зв'язок і спосіб організації контролю, дозволяє розкрити його зміст та вказує техніку його здійснення.

Форма контролю - це багатофункціональний інструмент дослідження певного явища, об'єкта, процесу.

В якості основних організаційних форм здійснення внутрішньогосподарського контролю (контрольних заходів) виділяють:

  • - ревізію, яка заключається в комплексній оцінці законності, достовірності, економічної доцільності, правильності організації та виявленні відхилень в обліку й звітності за всіма звершуваними фінансово-господарськими операціями суб'єкта підприємницької діяльності;
  • - перевірку - оцінку та аналіз, що спрямовані на вивчення однієї чи декількох сторін фінансово-господарської діяльності підприємства. За обсягом вивчення матеріалу перевірка значно вужче від ревізії та, на відміну від останньої, не обмежена конкретними вимогами. Основна перевага перевірок полягає в їх оперативності;
  • - фінансову експертизу, яка передбачає оцінку фінансової спроможності об'єкта, що здійснює реалізацію проекту, обґрунтованість фінансових прогнозів, здатність своєчасного забезпечення покриття платежів за позичками, фінансові наслідки проекту для інвесторів, замовників і підприємства, що реалізують проект.
  • - службове розслідування - це комплекс заходів з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.
  • - слідство - це форма розслідування, яка полягає у виконанні органом слідства (слідчим) у порядку, встановленому КПК України, слідчих дій, спрямованих на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів у кримінальній справі, викриття осіб, які вчинили злочин, вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення обставин як тих, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинувачення, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
  • - самоконтроль, який полягає в тому, що кожний працівник незалежно від місця його роботи й посади систематично співставляє результати своєї праці, праці колег, праці безпосередньо підлеглих (за кількістю, якістю й термінами виконання) з передбаченими посадовими обов'язками чи конкретними завданнями;
  • - внутрішній аудит - перелік консалтингових та аналітичних процедур з метою попередження виникнення помилок, оптимізації організаційно-управлінського процесу підприємства.

Наведена класифікація є достатньо повною й надає можливість вирішувати питання організації контролю на всіх рівнях управління підприємством.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >