Обов'язкове медичне страхування

Доцільність впровадження системи обов'язкового медичного страхування в Україні активно обговорюється серед широких верств суспільства. Необхідність обов'язкового медичного страхування зумовлена потребою громадян в економічному та соціальному захисті громадян щодо отримання ними гарантованого рівня та обсягу медичних послуг, незалежно від рівня добробуту та соціального стану громадянин. Основною ознакою обов'язкового медичного страхування є те, що всі громадяни незалежно від статті, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на отримання медичних послуг. Звідси випливає, що обов'язкове медичне страхування служить певним соціально-економічним каркасом для малозабезпечених та середніх верств населення, що гарантує право кожному громадянину на отримання мінімально необхідного пакету медичних послуг.

Правові засади обов'язкового медичного страхування визначаються законодавством і координуються державними структурами. Страхові платежі, що сплачують громадяни та юридичні особи, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під контролем держави та характеризується безприбутковістю. Така форма організації страхового фонду дозволяє планувати грошові потоки, що позитивно впливає на динаміку формування страхового фонду та відзначається своєю стабільністю.

Обов'язкове медичне страхування здійснюється у відповідності до таких принципів:

o всезагальність - кожен громадянин країни має право на отримання медичних послуг, включених до програм обов'язкового медичного страхування;
o загальнонаціональний характер - кошти обов'язкового медичного страхування є власністю держави, що виступає страховиком для непрацюючого населення і здійснює контроль за збором, перерозподілом і використанням коштів фондів обов'язкового медичного страхування, забезпечує фінансову стійкість системи обов'язкового медичного страхування, гарантує виконання зобов'язань перед застрахованими особами;
o некомерційний характер - отримані під час здійснення обов'язкового медичного страхування прибутки спрямовуються на збільшення фінансових резервів;
o обов'язковість - всі юридичні особи та працюючі громадяни повинні здійснювати відрахування у встановленому розмірі до територіального фонду обов'язкового медичного страхування у визначеному порядку, а також нести адміністративну відповідальність за порушення умов сплати страхових платежів. Для непрацюючих осіб джерелом внесків до фонду обов'язкового медичного страхування є загальнодержавні фонди соціального страхування.

Обов'язкове медичне страхування здійснюється на основі двох програм - базової і територіальної.

Базова програма у відповідності до законодавчих актів розробляється Міністерством охорони здоров'я і затверджується на рівні держави. Вона охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, який має надаватися кожному громадянину. На основі базової програми органами державного управління розробляються і затверджуються територіальні програми з урахуванням регіональних особливостей тієї чи іншої місцевості, зокрема демографічної ситуації, структурою та динамікою різних видів захворювань, необхідністю проведення профілактичних заходів.

Реципієнтами системи обов'язкового медичного страхування виступають страхувальники, страховики, застраховані, медичні установи та Фонд загальнообов'язкового страхування:

o страхувальники - фізичні та юридичні особи, а також держава; для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації, селянські (фермерські) господарства; особи, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи, які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають індивідуальну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючого населення (дітей школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, що зареєстровані у встановленому порядку; органи державного управління, виконавчої влади та місцеві адміністрації;
o застраховані особи - фізичні особи, на користь яких укладається договір страхування;
o страховик - страхові компанії, які мають статус юридичної особи і державну ліцензію на право здійснювати медичне страхування. Страхові компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров'я громадян;
o медичні установи - являють собою ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов'язкового медичного страхування;
o фонд загальнообов'язкового страхування - це некомерційна самоврядна організація, яка є юридичною особою. Основною метою діяльності даного Фонду є проведення реєстру страхувальників та платників страхових внесків, визначення базового розміру страхового тарифу, контролювання, якості та своєчасності надання медичної допомоги страхувальникам (застрахованим особам).

Соціально-економічний зміст обов'язкового страхування передбачає зобов'язання страхувальників щодо укладання договорів медичного страхування. Наявність у страхувальника договору медичного страхування забезпечує йому право на отримання медичних послуг, перелік та обсяг яких визначається програмою обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, які ввійшли до системи обов'язкового медичного страхування.

Роль обов'язкового медичного страхування у сучасному соціально-економічному середовищі, набуває особливої ваги, оскільки дана система має всеохоплюючий та всезагальний характер. Люди стають все вразливішими до різноманітних ризиків, пов'язаних зі станом здоров'я, а відтак потребують соціального захисту у т.ч. і за рахунок держави.

Разом з цим, не слід переоцінювати фінансові можливості системи обов'язкового медичного страхування, вони завжди є обмеженими. Ефективним доповненням до обов'язкового медичного страхування має стати добровільна форма медичного страхування.