< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОГО РИНКУ

ОПЕРАЦІЇ НА МІЖНАРОДНОМУ ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

Світові ринки золота

У світі є спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна його кулівля-продаж. Це ринки золота (золоті аукціони).

Золото на ринки постачається у вигляді стандартних зливків:

  • • зливки міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою не менше 995;
  • • великі зливки з пробами від 900 до 916,6 і вагою в декілька кілограмів;
  • • малі зливки вагою від 1005 до 990 г;

Об'єктами операцій на ринках золота є також золоті монети як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:

  • • 11 — у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.);
  • • 14 — в Америці, вт. ч. 5—у СІЛА;
  • • 19 — в Азії;
  • • 8 — в Африці.

Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюриху.

Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на:

  • • світові ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);
  • • внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
  • • місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
  • • чорні (Бомбей та ін.)

Після Другої світової війни виник вільний ринок золота. У1961 р. було організовано Золотий пул, до якого ввійшли США та провідні країни Західної Європи. Мета пулу — підтримувати ціну золота на вільному ринку на офіційному рівні. Проіснував він до 1968 р.

На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли золоті аукціони — продаж золота з публічних торгів. Такі аукціони періодично проводились МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін.

Так, відповідно до Ямайської угоди, МВФ з 1976 по 1980 р. провів 45 аукціонів і реалізував 777,6 т золота, США у 1978—1979 рр. на 19 щомісячних аукціонах реалізували 491 т золота на суму 4,1 млрд. дол. Індія в 1978 р. провела 7 аукціонів, продавши б т золота з офіційних резервів із метою боротьби з нелегальним ввозом золота з-за кордону.

Наприкінці 90-х років намітилась тенденція продажу золота центральними банками низці країв і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів. Лише в 1997 р. 14 центральних банків продали 825 т золота. Так, частковий продаж своїх золотих запасів (від 1/3 до 2/3) здійснили Нідерланди, Бельгія, Австрія, Канада, Австралія. Аргентина реалізувала весь свій золотий запас — 125 т золота.

Загалом, останнім часом центральні банки деяких країн розпочали активний збут своїх золотих активів. Це пояснюється тим, що з часом ключова роль у забезпеченні гарантій стабільності національних валют все більше належить не золоту, а стабільності й силі власних економік та економік країн — емітентів і постачальників резервних валют.

Однак у фінансовому світі спостерігається і протилежна тенденція. Так, віце-президент Швейцарського національного банку Жан-П'єр Рот зазначає, що золото продовжує відігравати роль валютного резерву, особливо під час кризи, й ті, хто очікує великого продажу золота, будуть дуже розчаровані. Президент Бундесбанку Хане Тимайєр заявив, що банк не збирається продавати свій золотий запас, хоча такі пропозиції на ринку є.

Простежується тенденція, коли провідні світові країни, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, користуючись тимчасовим зниженням цін на світових ринках, активно закуповують благородний метал.

Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який, будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим активом (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Роль золота в сучасній економіці

Золото — звичайний метал

Золото — валютний метал

Використання: техніка, медицина, ювелірна справа тощо

Використання: державні резерви, резерви міжнародних організацій, приватні скарби

Властивості: виняткова хімічна стійкість, висока електро- і теплопровідність, міцність, ідеальна антикорозійність

Властивості: не потребує, на відміну від паперових грошей, зовнішньої державної гарантії, має незмінний попит на ринку

Централізовані запаси монетарного золота наприкінці XX ст. становили близько 35 тис. т. Однак деякі фахівці вважають, що офіційні дані, які публікуються МВФ, не враховують деякі секретні й приховані фонди, особливо властиві країнам Близького Сходу.

Юридична власність на національні золоті запаси в більшості країн належить центральним банкам, казначействам або спеціальним державним установам (фондам). Франція, наприклад, зберігає золоті запаси в Центральному банку, в Італії вони розділені між Банком Італії та валютним бюро Міністерства фінансів.

Найбільшими власниками золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово розвинуті країни припадає близько 83 % світових централізованих запасів золота. Великим власником золота є Міжнародний валютний фонд.

Загальна кількість золота, яким користується сьогодні людство і яке знаходиться в банках, у приватних осіб у вигляді монет, зливків, прикрас, накопичувалася тисячоліттями. 31493 по 1993 р., тобто за 500 років, було взято на облік 110 тис. т видобутого золота, а за всю історію його видобутку, яка налічує близько 6 тис. років, — понад 125 тис. т.

У середньому на планеті щорічно видобувається близько 1350 т цього благородного металу, який використовується в електронній промисловості для створення комп'ютерів і космічної апаратури. Досить сказати, що тільки електронна індустрія Японії використовує щорічно понад 50 т золота. Приблизно 65 т припадає на зубопротезування. Все інше "осідає'' в приватних колекціях, сховищах і використовується для карбування монет.

Найбільшим у світі ви добувачем золота є Південно-Африканська Республіка, яка щорічно дає близько 70 % загальносвітового видобутку золота. У цій галузі на 39 шахтах і копальнях, більшість з яких знаходиться на глибині 2—4 км працює понад півмільйона осіб.

Значним видобувачем золота був свого часу Радянський Союз. Інша справа, яких неймовірних зусиль це коштувало в'язням сумнозвісного ГУЛАГу, але вже в кінці 1933 р. Сталін, даючи інтерв'ю американському кореспонденту Дюранті, зазначив, що кількість видобутого за цей рік золота вдвоє перевищила рівень царського часу, що становило близько 120 т (у 1914 р. Росія видобувала 59,2 т золота, а приблизно 1600 т його зберігалося в сховищах Держбанку). У 1936 р. річний видобуток перевищив 130 т.

В1953 р. були опубліковані перші офіційні відомості про валютні запаси СРСР, які становили на той час 2050 т. У цьому ж році було продано за кордон 148,7 т і спрямовано на потреби народного господарства 5,2 т золота. Однак підрахунки свідчать, що до 1953 р. було видобуто загалом не менше 2,5 тис. т золота. Близько 4—5 тис. т було реквізовано у Російської православної церкви, відібрано у так званих класово ворожих елементів, вивезено з республіканської Іспанії, переможеної Німеччини, країн Східної Європи. Тобто загалом до сховищ СРСР надійшло близько 15 тис. т золота. Максимальна його кількість була видобута у 1988 р. — 304 т.

У період так званої перебудови, особливо в останні її роки, СРСР щорічно продавав за кордон колосальну кількість цього благородного металу, щоб хоч якимось чином підтримати агонізуючу систему. Так, у 1989 р. було вивезено 245,5 т, а у 1990 — 474,6 т золота.

На момент розпаду СРСР його золоті запаси оцінювалися в 240 т, хоча ця цифра, безперечно, принаймні на порядок, занижена, а сьогодні незалежна Росія оприлюднювати більш точні дані не зацікавлена з причини хоч і гіпотетичних, але справедливих вимог щодо поділу золотого запасу СРСР між колишніми його республіками — нині незалежними державами.

Максимальна кількість золотих резервів — 77 % від загального світового запасу — припадає на промислово розвинуті країни. Так, станом на 1996 р. одинадцять країн володіли офіційними золотими резервами, що становили понад 25 тис. т. Серед них: США — 8147т, Німеччина — 3700, Франція — 3182,

Швейцарія — 2600, Італія — 2592, Нідерланди — 1352, Бельгія — 974, Японія — 753, Велика Британія— 717, Португалія — 625, Росія — 500 т.

Щодо щорічного видобутку золота в окремих країнах світу, то він становить:

  • • до 50 т — Гана, Канада, Чилі, Бразилія, Перу;
  • • від 50 до 100 т — Узбекистан, Індонезія;
  • • 250 т — Австралія;
  • • понад 300 т — СІЛА;
  • • понад 450 т — ПАР (1970 р. — 1000 т). Частку країн у світовому видобутку золота наведено на рис. 5.1.

 Частка країн у світовому видобутку золота

Рис. 5.1. Частка країн у світовому видобутку золота

Наприкінці минулого століття склалося приблизно таке співвідношення між сферами використання золота: офіційні золоті резерви країн — членів МВФ і міжнародних організацій — 33,8 тис. т; накопичення приватних осіб — 25,4 тис. т; промислово-побутове використання — 34 тис. т (рис. 5.2).

На світові ринки золото потрапляє через посередників — дилерів. "Золоті" дилери — це особливі

Попит на світове золото (промислово-побутове використаная)

Рис. 5.2. Попит на світове золото (промислово-побутове використаная)

фірми (фінансова аристократія), яких налічується не більше 20.

У вузькому значенні власне "золотими" дилерами є лише п'ять фірм, що традиційно утворюють Лондонський ринок. Найстаріша з них виникла ще у XVІІ ст., а "наймолодшій" — близько 150 років. Список лондонських дилерів очолює заснований у 1804 р. банківський дім Ротшильдів (офіційна назва — "N.M. Rotchild and suns, Ltd"). Інша фірма — "Mocata and Goldsmid". Сюди належать також члени "великої трійки" швейцарських банків із головними конторами в Цюриху, який як міжнародний ринок золота не поступається Лондону.

Отже, золото сьогодні залишається досить надійним високоліквідним резервним активом центральних банків провідних країн світу. Паралельно не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >