< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Економічне зростання як категорія економіки.

У найзагальнішому вигляді розвиток визначається як незворотна, спрямована, якісна, закономірна зміна об'єктів будь-якої природи. Розвиток — це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й породжує нову якість. Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами, які відповідають природі об'єкта, а не суто зовнішніми обставинами, хоча й мають значний вплив на нього. Однак, рушійна сила розвитку будь-якого об'єкта лежить в середині нього самого. Причиною розвитку є внутрішні суперечності об'єкта.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку — еволюція і революція. Еволюція — вид розвитку з поступовим характером змін. Революція — стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку — прогресивний та регресивний. Прогрес — рух об'єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого. Регрес — рух об'єкта назад, по низхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах руху — розвитку чи занепаду, які, в свою чергу, можуть мати різні форми.

Економічний розвиток — це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміни у всіх сферах господарського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка включає :

  • — валовий внутрішній продукт на душу населення;
  • — показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП;
  • — виробництво основних видів продукції на душу населення;
  • — рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників: 1) очікуваної тривалості життя, 2) рівня грамотності дорослого населення, 3) рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, 4) рівня виробництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної держави показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку, від 0,5 до 0,8 — середній рівень; 0,8 і більше — високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Одною з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростання є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Категорії "розвитку" та "економічного зростання" співвідноситься як загальні і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання. Проблема економічного зростання є найважливішою проблемою економічної теорії та практики на сучасному етапі.

Економічне зростання як категорію досліджували економісти ще в XVIII— XIX ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.) а в кінці 30-х років XX ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок. [31]

Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е.Домар і англієць Р.Харрод. Вивчення цього процесу у сучасній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами. Перший напрям — це неокласичні теорії зростання, в основі яких лежать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом і Л. Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмана. Другий напрям — це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д. Тобін, О.Сімомура, С.Фудзіно). Третій напрям спирається на праці К. Маркса, И. Шумпетера, Дж. Ст. Мілля.

На сьогодні не існує єдиного тлумачення категорії економічного зростання. Суть економічного зростання визначається по-різному. Одні вчені визначають економічне зростання як збільшення загального обсягу валового національного продукту за певний період або як збільшення чистого національного продукту на душу населення. Інші дослідники вважають, що економічне зростання має місце тоді, коли разом із збільшенням населення відбувається аналогічне за темпами зростання національного доходу. Деякі економісти ототожнюють економічне зростання з розвитком економіки взагалі (зростання продуктивних сил, суспільного продукту, добробуту населення тощо). Однак переважає думка, що економічне зростання це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво.

Деякі трактування категорії "економічне зростання" наведено на рис.3.1.

Економічне зростання економіки регіону — це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характеристики. Його якісний характер відображає реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідальність суспільним потребам. Кількісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників. Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами — індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період. Індекс зростання — це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами. Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Деякі визначення категорії

Рис. 3.1. Деякі визначення категорії "економічне зростання"

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання — на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку регіону в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням регіонального валового внутрішнього продукту за певний період час. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку регіону формування його бюджету тощо.

Явище економічного зростання за першим підходом до його розуміння графічно можна показати двома способами — на основі кривої пропозиції та кривої виробничих можливостей (рис.3.2 і рис.3.3).

В класичному варіанті крива пропозиції відображає зв'язок між ціною (Р) і кількістю продукції (()), яку виробник готовий виробити та продати за певного рівня цін. Економічне зростання супроводжується зростанням виробництва товарів і може бути відображене графічно переміщенням кривої пропозиції вправо (показано стрілкою) із положення 5; в положення Б2 (рис. 3.2).

Економічне зростання як переміщення кривої пропозиції

Рис. 3.2. Економічне зростання як переміщення кривої пропозиції

Економічне зростання як збільшення кількості товарів і послуг, які створює економіка регіону, може також бути відображене як зміна параметрів кривої виробничих можливостей (рис.3.3).

Зображення економічного зростання як переміщення кривої виробничих можливостей

Рис. 3.3. Зображення економічного зростання як переміщення кривої виробничих можливостей

Якщо припустити, що у відносно короткому періоді технологія та організація виробництва, обсяги та комбінація ресурсів незмінні, то кількість виробничих благ можна описати кривою виробничих можливостей АВ, яка характеризує обсяги співвідношень виробництва предметів споживання (()к) та засобів виробництва ())р). Вона може бути використана для характеристики варіантів виробничої комбінації будь-яких двох змінних (товарів). Крива АВ окреслює і відображає межу виробничих можливостей підприємств, будь-яка точка на ній показує конкретні обсяги випуску засобів виробництва та предметів споживання (або того чи іншого товару) в певному співвідношенні із граничними абсолютними значеннями 0: ()кі або ))р2 : 0. Не повне чи нераціональне використання ресурсів призведе до зменшення можливих обсягів виробництва. В той же час, збільшення обсягів виробництва понад теперішні виробничі можливості потребує кількісних чи якісних змін у застосовуваних ресурсах чи інших факторах впливу, тобто економічного зростання. Це буде характеризувати усі нові економічні можливості, які на графіку відображені кривою трансформації СТ). Нарощування виробничих можливостей відбувається під впливом певних факторів економічного зростання, а її крива відображає взаємодію цих факторів.

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростання обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо. Якщо у певний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбувається від'ємне зростання, і якщо ВВП зріс, то має місце власне (позитивне) зростання.

Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Залежно від цілей економічного аналізу розміри виробництва можна виразити різними макроекономічними показниками — валовим внутрішнім продуктом (ВВП), валовим національним продуктом (ВНП), національним доходом (НД). Однак, основним показником регіонального виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), на базі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення. До основних показників економічного зростання належать:

1. Індекс економічного зростання ВВП розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:

де Ізр — індекс економічного зростання;

ВВП] — валовий внутрішній продукт звітного року, грн.;

ВВПо— валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання(приросту) ВВП (Тпр) визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:

3. Темп приросту ВВП на душу населення розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника:

де Т„р/ОСіб — темп економічного зростання у розрахунку на душу населення даного періоду, %.;

ВВПі/осі6— валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення даного періоду, грн.;

ВВП0 /осіб — валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.

На величину цього показника впливає не тільки зміна обсягів ВВП, але й чисельності населення.

Економічне зростання економіки в цілому пов'язане із збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг як в цілому, так і в окремих галузях. Тому економічне зростання можна визначити за показником валового національного продукту (ВНП) регіонального господарства або темпах зростання виробництва по окремих галузях виробництва в цілому і на душу населення (рис.3.4)[31].

Категорія економічного зростання відноситься до динамічних понять і відображається різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання:

  • — за ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання.
  • — за ознакою поступовості змін характеризують пропорційне і непропорційне економічне зростання.
  • — за напрямком змін розрізняють власне (додатне) економічне зростання та спад (від'ємне економічне зростання).
  • — за кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими темпами.

Показники виміру економічного зростання

Рис.3.4. Показники виміру економічного зростання

Темпи економічного зростання найчастіше виступають основним критерієм економічного розвитку. Однак, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток регіону. І, навпаки, зниження темпів зростання або навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку. Проте в основному темпи економічного зростання визначають динаміку всіх інших економічних показників. Тільки безперервне економічне зростання дає можливість регіону зайняти передові позиції в країні (світі).

На основі показника темпів економічного зростання можна зробите висновок, що сучасна ринкова економіка функціонує ефективніше, ніж економіка попередніх періодів (табл.3.1).

Таблиця 3.1. Світові темпи економічного зростання

Періоди

Зростання випуску продукції на душу населення,%

Раннє Середньовіччя 500 — 1000 рр.

0

Пізнє Середньовіччя 1000 — 1700 рр.

0,1

Період торгового капіталу 1700 — 1860 рр.

0,2

Епоха промислового капіталізму

1,6

Динаміка розвитку національних економік, як і світової економіки характеризується нестабільними темпами. Це підтверджується показниками їх середньорічних темпів зростання, наприклад, за останню третину XX ст. (1965-2000 рр.) (табл.3.2).

Таблиця 3.2. Середньорічні темпи зростання окремих груп країн*[18]

Країни за рівнем доходів

Приріст ВВП,%

Приріст ВВП

на душу населення,0/*)

Низького

4,1

1,8

Середнього

4,2

2,4

Високого

3,2

2,3

Увесь світ

3,3

1,6

*У даному випадку країна розцінюється як окремий регіон [прим. автора]

Динаміка економічного зростання (спаду) в Україні характеризувалася наступними показниками (табл.3.3). Реальний обсяг виробництва почав зменшуватися ще з середини 80-х років, але в 90-х роках, уже за умов становлення незалежності, його падіння прискорилося. Наслідки економічної кризи 90-х років відкинули країну далеко назад. За період десятилітнього спаду обсяг реального ВВП скоротився майже в 1,9 рази. Після тривалого спаду в 1990-х, починаючи з 2000 року, в Україні спостерігалися позитивні щорічні темпи приросту реального ВВП.

Таблиця 3.3. Динаміка ВВП України, у % до попереднього року [31]

Роки

Динаміка ВВП, %

1990

-4,0

1991

-8,7

1992

-9,9

1993

-14,2

1994

-22,9

1995

-12,2

1996

-10,0

1997

-3,0

1998

-1,9

1999

-0,2

2000

5,9

2001

9,2

2002

4,6

2003

9,6

2004

12,1

2005

2,7

2006

7,1

2007

6,2

2008

6,7

2009

7,1

2010

7,5

Однак, не треба забувати, що будь-яка перехідна економіка, як підтверджує досвід західних країн, переважає період спаду виробництва. Україна не виняток, вона (як регіон) успадкувала адміністративно-командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву і виробничу структури. Обтяжливими обставинами стали стрибкоподібне підвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого циклу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна екологічна ситуація, а також суб'єктивні прорахунки, непослідовність у переході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору, політична нестабільність з часу незалежності і високий рівень корумпованості. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990р.

Економічне життя суспільства супроводжується величезною кількістю та різноманітністю економічних процесів та явищ, перебуває у постійному русі. Сучасна економіка зазнає певних кількісних та якісних змін. Змінюються продуктивні сили і виробничі відносини, як в цілому, так і за окремими видами. Економічне зростання ж означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспільним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини породжують виробництво і самі породжуються ним. Одночасно з цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби. В умовах росту населення та його потреб економіка регіону повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для задоволення. Адже життєздатність економічної системи держави визначається ступенем задоволення потреб свого населення в — основна форма розвитку передових країн світу. Забезпечення економічного зростання виступає однією з основних передумов зростання добробуту населення. Підвищення рівня життя в державі вимагає більш швидкого росту національного доходу порівняно з ростом чисельності населення. Значення економічного зростання для регіону проявляється у збільшенні можливостей вирішення регіональних проблем, зокрема :

  • — зростання реального продукту;
  • — розв'язання соціально-економічних проблем;
  • — підвищення життєвого рівня населення;
  • — задоволення нових потреб суспільства;
  • — зміцнення зовнішньоекономічних позицій регіону;
  • — нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшого зростання тощо.

Економічне зростання, яке забезпечує збільшення обсягу продукції і розрахунку на душу населення, є одним із факторів національної безпеки.

Підходи до перспектив економічного зростання

Існують два протилежні підходи щодо перспектив економічного зростання:

  • 1. Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обмеженістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі для процесу виробництва природні ресурси. Інтенсивний обробіток землі перетворить її в пустелю. Скорочення запасів Світового океану вирубування лісів, збільшення відходів, забруднення довкілля, зменшення озонового шару, збільшення кількості техногенних і природних катастроф та інші негативні явища змінюють клімат планети. Це створює загрози екологічній системі й самому життю на Землі. Крім того, існує певне побоювання серед людей відносно того, що нагромаджені ними професійні навички і досвід можуть виявитися застарілими, і вони не зможуть підвищувати свою професійну майстерність відповідно до вимог науково-технічного процесу. Сукупність цих факторів, на думку частини політиків та вчених, є підставою для проведення політики уповільнення темпів економічного зростання і переходу до "нульового зростання".
  • 2. Прихильники економічного зростання вважають, що це — єдиний шлях забезпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня населення Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів населення покращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо. Науково-технічний прогрес, який є матеріальним носієм економічного зростання призводить до збільшення розвіданих запасів ресурсів, створення нових замінників наявних ресурсів, впровадження нових технологій та нових джерел енергії тощо. Введення жорсткіших законодавчих обмежень та спеціальних податків сприятиме ефективнішому вирішенню екологічних проблем.

Враховуючи всі фактори, можна зробити висновок, що економічне зростання не є абсолютним благом. Воно потребує відповідного моніторингу, оцінки наслідків його впливу на всі суспільні явища та процеси. Однак, без відповідних темпів економічного зростання забезпечення добробуту та благополуччя населення неможливе. Технічний та технологічний прогрес, відповідальна державна регіональна політика кожної країни та регулювання темпів економічного зростання є передумовами виведення людства на передові рубежі розвитку, надання економічному зростанню якісного та прогресивного характеру.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >