< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні сфери діяльності малих підприємств. Пріоритетні напрями та тенденції розвитку малих підприємств в Україні

Історія розвитку підприємництва в розвинутих країнах засвідчує, що без розгортання підприємницької діяльності не може існувати ринкова економіка. При цьому малі підприємства набули поширення у різних сферах господарювання (рис. 1.6).

Найпоширеніші напрями розвитку малих підприємств (за оцінками зарубіжних експертів)

Рис. 1.6. Найпоширеніші напрями розвитку малих підприємств (за оцінками зарубіжних експертів)

В останні десятиріччя у більшості країн з розвинутою ринковою економікою відбувається надзвичайно швидке зростання кількості малих підприємств як основи формування середнього класу (у провідних державах з ринковою економікою на малих підприємствах зайнята майже половина працездатного населення). Увесь час видозмінюючись (малі підприємства швидко з'являються, але можуть і швидко банкрутувати), система малого бізнесу не тільки не припиняє свого існування, але і постійно розширюється. Зростання сектору малого бізнесу і, відповідно, приріст нових робочих місць пояснюється такими причинами:

  • а) Існують такі граничні розміри виробничих форм, за яких витрати зростають швидше, ніж дохід; темпи зростання продуктивності праці підприємства, досягнувши певного рівня, починають знижуватися; зникає гнучкість оновлення асортименту, ускладнюється структура управління тощо;
  • б) існують традиційні сфери діяльності, де малі підприємства користуються безперечними перевагами - це ті, де виробництво обумовлено обмеженим, постійним і одноманітним попитом, а виробничі процеси не можна стандартизувати (наприклад, попит на послуги, що мають чітко виражений особистий характер);
  • в) зростання чисельності малих підприємств і ними створених робочих місць відбувається там, де розміри підприємства обмежені специфікою сфери діяльності (наприклад, мистецтво або ремесла).

Аналіз стану малого підприємництва в Україні засвідчує, що останнім часом відбуваються суттєві зрушення у розвитку цього сектору ринкової економіки. Разом з тим, головними причинами гальмування розвитку малих підприємств в Україні є:

  • 1) обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;
  • 2) вкрай незначна інвестиційна активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів;
  • 3) важкий тягар оподаткування, що змушує багатьох суб'єктів малого підприємництва здійснювати діяльність у тіньовому секторі (про це, зокрема, засвідчує той факт, що неухильно зменшується частка діючих малих підприємств у загальній кількості зареєстрованих);
  • 4) відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малих підприємств; недостатньо врегульовані відносини суб'єктів підприємницької діяльності з органами влади і управління, відсутній законодавчий механізм державної фінансової підтримки малих підприємств, немає єдиного трактування понять: "мале підприємство", "малий бізнес", "суб'єкт підприємницької діяльності" тощо;
  • 5) обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів (багато малих підприємств не розпочало свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування);
  • 6) недосконалість системи обліку і статистичної звітності малого підприємства, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання й перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо.

Разом з тим, мале підприємництво в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме: низький рівень технічного оснащення праці при значному інноваційному потенціалі; низький управлінський рівень власників (засновників) малих підприємств, яким бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин; прагнення вітчизняних малих підприємств до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює на умовах франчайзингу, субпідряду тощо); відсутність спеціалізації малих підприємств та їх орієнтації на однопродуктову модель розвитку (здебільшого одне мале підприємство провадить декілька видів діяльності); відсутність системи самоорганізації та недостатність інфраструктури підтримки малого підприємництва; відсутність доступу малих підприємств до повної й вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм; практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки малих підприємств; труднощі із залученням іноземних інвестицій через нестабільність економіки та політики в державі; випадки негативного психологічного ставлення населення до підприємців.

Варто також зазначити, що стан товарного ринку в Україні, на якому діють суб'єкти малого підприємства, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні: переважаючий вплив попиту зі швидкою реакцією на нього; пріоритет приватної власності; розвинута ринкова інфраструктура; дієвість та усталеність законодавства; фінансова стабільність; доступність засобів виробництва; традиції використання договірних відносин; інформаційна відкритість; офіційно мінімальна криміналізація економіки та суспільних відносин. Зовсім інша (якщо не протилежна) ситуація спостерігається сьогодні в економіці України, де правове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає дедалі несприятливішим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталу з одночасним запровадженням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній й відповідних монопольних угруповань [23, с. 45].

Вплив цієї сукупності чинників у сучасних умовах позначився на розподілі малих підприємств в Україні за сферами господарської діяльності (табл. 1.5, рис. 1.7).

Таблиця 1.5. Розподіл малих підприємств України за видами економічної діяльності в 2000-2007 рр. [20, с. 311], тис. од.

Види економічної діяльності

Роки

2007 р. до 2000 р., %

2000

2005

2007

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

7,8

15,2

15,6

2,0

Промисловість

34,5

44,8

44,6

129,3

Будівництво

18,3

28,7

35,9

196,2

Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

101,1

101,4

103,6

102,5

Діяльність готелів та ресторанів

7,5

9,7

10,3

137,3

Діяльність транспорту та зв'язку

8,5

14,3

16,4

192,9

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

26,4

59,4

75,5

2,9

Освіта

1,7

2,5

2,1

123,5

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

2,0

3,8

4,3

2,2

Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту

7,5

10,6

10,3

137,3

Разом

217,9

295,1

324,0

148,7

Примітка. За 2007 р. наведені останні статистичні дані щодо кількості малих підприємств за видами економічної діяльності.

Розподіл малих підприємств за видами економічної діяльності в Україні в 2000-2007 рр.

Рис. 1.7. Розподіл малих підприємств за видами економічної діяльності в Україні в 2000-2007 рр.

Очевидно, що найбільша кількість малих підприємств створюється у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Так, із загальної кількості підприємств малого бізнесу найбільший відсоток (32,0 %) становлять підприємства оптової, роздрібної торгівлі та побутових послуг. Привабливість цієї сфери пояснюється передусім невеликими обсягами стартового капіталу, відносно швидкою окупністю вкладених коштів, стабільним споживчим попитом населення. Разом з тим, найбільш швидкими темпами (2,9 раза за досліджуваний період) розвиваються малі підприємства у сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям: у 2007 р. вони становили 23,3 % від усіх малих підприємств. У промисловості, будівництві й на транспорті функціонує 29,9 % малих підприємств.

Державна політика стимулювання розвитку малого підприємництва має бути спрямована на мінімізацію перешкод та використання сприятливих чинників розвитку ділової активності для подальшого формування середнього класу в Україні. Створення середнього класу, якому буде властивий спосіб життя, притаманний населенню розвинутих країн, і який охоплюватиме найрізноманітніші верстви населення, має бути визначене головним соціальним інтересом України, стратегічною соціальною метою реформування економіки і суспільства. Якщо головним пріоритетом економічних трансформацій є створення сучасної ринкової економіки, інтегрованої у міжнародну економічну систему, то в соціальній сфері національним пріоритетом такої самої значущості є формування сучасного середнього класу як основної складової реформованого суспільства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >