Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

Євроінтеграційні прагнення України стали невід'ємними реаліями політичного сьогодення, а європейські орієнтири набули практичного втілення у низці рішень та дій і Української держави, й офіційних органів Євросоюзу.

Країни - члени ЄС чітко та урочисто висловили у Спільній пропозиції в листопаді 1994 р. намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. ЄС запропонував реальну підтримку Україні через передання ноу-хау в рамках своєї програми "ТАЦІС". Створюючи основу для цієї діяльності, він розпочав переговори для формування рамок, Угоди про партнерство та співробітництво, спрямованих на посилення діалогу та забезпечення рівноправного партнерства фактично у всіх сферах потенційної співпраці.

Щодо політичних переваг інтеграції України до ЄС, то вони пов'язані насамперед із формуванням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій із європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдженням зброї масового знищення, активізує співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом і под.

Характеризуючи політичний аспект реалізації європейської політики сусідства, наголосимо: ключовим завданням Плану дій у політичній сфері стало прискорення трансформації України від тоталітарного до громадянського суспільства і правової держави, в якій демократія, права та свободи людини є вищими соціальними цінностями. Україна домоглася значного прогресу у сфері політичного розвитку. Складовими поступу стали: проведення, відповідно до євростандартів, парламентських виборів 26 березня 2006 р.; формування Уряду згідно з оновленою Конституцією України; ліквідація Обмежень для ЗМІ (за індексом свободи ЗМІ Україна утримує першість серед країн - сусідів ЄС).

Індикатором досягнутого Україною прогресу були кроки Європи, спрямовані на її більшу відкритість - Україна стала другою серед країн - сусідів Євросоюзу (після РФ), котрим надана можливість налагоджувати широку комунікацію з ЄС через спрощені процедури перетину кордонів. Незважаючи на негативний вплив на характер нинішнього діалогу "Україна - ЄС" політичної кризи, пов'язаної з протистоянням основних гілок влади, її правове врегулювання означатиме підтвердження здатності України самостійно долати складні кризові ситуації у кращих традиціях європейської демократії, застосовуючи засоби громадянського суспільства. Успіх подальшого політичного діалогу з ЄС значно залежатиме від прогресу в створенні нової конституційно закріпленої моделі політичної системи й гармонізації повноважень законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні, забезпечення консенсусного підходу всіх владних центрів до тлумачення внутрішньої та зовнішньополітичної стратегії держави.

Проблема економічної інтеграції для України належить до першочергових. Для України як однієї з найбільших європейських держав особливо важлива інтеграція саме з країнами Європи. Сьогодні ефективна інтеграція України до світового економічного простору є нагальним завданням розбудови державності й економіки. Загалом процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше країн об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою забезпечення кращих умов торгівлі, збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку), розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури, поширення передових технологій, стимулюванням конкуренції.

Процес міжнародної економічної інтеграції України має певні особливості:

1. Наша держава ще не визначилась повністю з основними напрямами та механізмом структурної перебудови економіки, оскільки критерії цього процесу повинні вироблятися з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України.
2. Гостро постають питання і безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, і взагалі економічної безпеки, які необхідно розв'язувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку.
3. Існують певні суперечності регіонального характеру, усунення котрих можливе лише на довгострокових договірних засадах через активне введення до інтеграційних процесів із визначенням глобальних національних пріоритетів та їхнім збалансуванням з іншими, що існують у світовому економічному просторі.
4. Спроби активного спілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України до світового ринку і оновлення економіки - поки що спричиняють неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки досі чітко не визначено орієнтири нашої держави ні в розвитку внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця у світовому господарстві.

Чинником розвитку процесу інтегрування України з ЄС є зовнішньоекономічна політика держави, весь комплекс проблем зі створення договірного простору та гарантування національної безпеки, розвитку всіх форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтації на глобальні зміни й тенденції - це може привести до позитивних змін у становищі України в європейському просторі. Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Основні зусилля мають спрямовуватися на:

- інтеграцію господарства України до загальноєвропейського економічного простору внаслідок розширення доступу українських товарів на європейські ринки, ліквідацію економічних бар'єрів у торгівлі, поглиблення виробничої кооперації;
- підтримання вітчизняних товаровиробників і вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їхніх інтересів;
- гармонізацію економічного законодавства відповідно до стандартів ЄС і СОТ, формування економічних і правових передумов для створення зони вільної торгівлі "Україна - ЄС".

Отже, для України європейська економічна інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, передусім на ринок ЄС. Як невід'ємна частина Європи, Україна орієнтується на чинну в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Розглядаючи соціальні переваги членства в ЄС, зауважимо, що вони пов'язані з наявними тут високим рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвинутою системою охорони довкілля. Наслідком інтеграції України до ЄС стануть суттєві зміни у забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального забезпечення, належних умов життя громадян, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального захисту і соціального страхування відповідно до європейських стандартів.

Прагматичність інтересів ЄС у стратегії "сусідства" щодо України визначається декількома чинниками: формуванням на своїх східних кордонах поясу стабільності й безпеки; відсутністю в ЄС чіткої й узгодженої концепції європейського інтеграційного процесу, а також загального бачення майбутнього єдиної Європи. Прийнята стратегія Східного партнерства може допомогти Україні виробити власний шлях і методологію успішної інтеграції до ЄС. Серед сучасних підходів до європейської інтеграції домінуючими є три основні концепції: 1) "останніх кордонів", яку підтримує найконсервативніша частина політичної еліти ЄС; основна її теза полягає в тому, що Європа "стомилася" від розширення; 2) "тривалого зближення"; вона визнає можливість приєднання до ЄС східних сусідів. Для України - це варіант політики Східного партнерства та зближення з європейськими країнами через поступове розширення співпраці; 3) "Великої Європи", що враховує існування двох основних центрів політичного й економічного тяжіння - ЄС і Росії. Ідея створення Спільного Європейського економічного простору передбачає тісний формат співробітництва у сферах - економіки, безпеки, науки і культури, яке визначає його мінімізований інституційний характер. Місце України в цій концепції, з геополітичного погляду, - це "прикордонна" країна - і для європейського простору, і для євразійського.

ЄС підтримав Україну під час вступу до СОТ, у тому числі опрацював відповідні документи. Особливу увагу було приділено питанням інтеграції інфраструктурних мереж України та ЄС у контексті розширення Євросоюзу, енергетичним і транспортним мережам, зокрема з'єднанню з пан європейськими транспортними коридорами і транс'європейською транспортною системою. Водночас ЄС, як уже згадувалося, негативно сприйняв підписання Україною угоди про створення Єдиного економічного простору в рамках СНД, вважаючи подвійну інтеграцію неможливою.

Недоліками інтеграційної політики України до ЄС у короткотерміновій перспективі можуть бути: перехід нових держав-членів до єдиного митного тарифу ЄС, збільшення рівня тарифного захисту стосовно низки товарів українського експорту; позбавлення нових держав - членів ЄС здатності самостійно регулювати власний торговельний режим щодо України; можлива втрата українськими експортерами традиційних ринків збуту в нових країнах - членах ЄС через розширення сфери застосування антидемпінгових заходів до України; скорочення обсягів традиційного українського експорту до ЄС унаслідок часткової переорієнтації товаропотоків між нинішніми та новими членами ЄС.

Серед гіпотетичних ускладнень у випадку інтеграції України до ЄС потрібно враховувати і зростання конкуренції від розвинутих фірм європейських країн, згортання низки галузей вітчизняного виробництва, ліквідацію неконкурентоспроможних підприємств, соціальні наслідки та ін.

Європейський напрям зовнішньої політики України - один зі шляхів модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, можливості виходу на внутрішній ринок ЄС. У політичному аспекті європейська інтеграція детермінує модернізацію правового поля Української держави, демократизацію її політичної та інституційної систем. Співпраця з ЄС сприятиме наближенню соціальних умов країни до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя й добробуту населення.

Звертаючи увагу на чинники, котрі гальмують рух України до Європи, виокремимо низку внутрішніх проблем:

- повільність у здійсненні економічних реформ, відсутність помітних результатів внутрішніх соціально-економічних трансформацій;
- високий рівень економічної злочинності;
- відсутність консенсусу стосовно європейського вибору і серед населення, і на рівні державних інституцій;
- помітний дефіцит досвідчених фахівців із євроінтеграції, насамперед серед політичної еліти і державних службовців України.

Отже, основними напрямами інтеграційного процесу для України є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація, зміцнення демократії та фінансової складової євро-інтеграційного руху України, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС, культурно-освітня і науково-технічна інтеграція, регіональна інтеграція України, галузева співпраця, співробітництво в галузі охорони довкілля. Подальший розвиток відносин України з ЄС потребує: досягнення відповідних якісних характеристик, макроекономічної стабілізації та підвищення ефективності економіки нашої держави; дотримання умов, необхідних для вступу до ЄС; запровадження європейських стандартів і норм в економіку, соціальну політику, освіту, науку та техніку; адаптації українського законодавства до правових норм ЄС; розвитку та поглиблення регіональної інтеграції, встановлення й поглиблення прямих контактів із державами-членами і кандидатами в члени Євросоюзу. Головні шляхи розв'язання проблеми входження до єдиного європейського рийку - диверсифікація українського експорту, отримання статусу країни з ринковою економікою від ЄС, гармонізація законодавства України з європейськими нормами як необхідна умова створення зони вільної торгівлі.