Передмова

Основою будь-якої організації та її головним багатством є люди. Був час, коли вважалося, що машина, автомат або робот витісняє людину з більшості організацій і, в кінцевому результаті, встановиться перевага техніки над людиною. Але, хоч техніка і стала повновладним господарем в багатьох технологічних та управлінських процесах і витіснила людину частково або навіть повністю з конкретних підрозділів організації, роль та значення людини в організації не тільки не зменшилися, але й збільшилися. При цьому людина стала не тільки найціннішим "ресурсом" організації, а й найбільш дорогоцінним.

Сучасний менеджмент, здебільшого, не стільки наука і практика управління, скільки мистецтво управління людьми. Кожна людина, як відомо, індивідуальна. До кожного потрібен особливий, індивідуальний підхід, якщо менеджер бажає, щоб даний працівник розкрив свій потенціал.

Більшість організацій, бажаючи підкреслити значущість обсягів діяльності, говорять не про розміри їх виробничих потужностей, обсяги виробництва або продажу, фінансовий потенціал, а про кількість працівників в організації.

Успішна організація намагається максимально ефективно використовувати потенціал своїх працівників, створюючи всі умови для найбільш повної віддачі працівників на роботі та для Інтенсивного розвитку їх потенціалу. Все це є однією стороною взаємодії людини І організації. Але є й інша сторона цієї взаємодії, яка відображає те, як людина сприймає організацію, яку роль відіграє організація в її житті, що вона дає людині, який зміст вкладає людина в свою взаємодію з організацією.

Більшість людей майже все своє свідоме життя проводять в організаціях. Починаючи з дитячого садка і протягом всього свого трудового життя людина свідомо чи несвідомо, добровільно чи примусово, зацікавлено або з повною апатією включається в життя організації, живе за її законами, взаємодіє з іншими членами організації, віддаючи щось організації, але і отримує щось взамін.

Вступаючи у взаємодію з організацією, людина цікавиться різними аспектами цієї взаємодії, які торкаються того, чим вона повинна жертвувати для інтересів організації, що, коли, і в яких обсягах вона повинна робити в організації, в яких умовах працювати, з ким і скільки часу взаємодіяти, що буде давати їй організація тощо. Від цього та ряду інших чинників залежать задоволеність людини взаємодією з організацією, її відношення до організації в цілому та її особистий внесок в діяльність організації.

Встановлення межі між цими сторонами взаємодії людини та організації є одним з найважливіших завдань менеджменту, так як вона забезпечує основу ефективного управління організацією.

Організація очікує, що людина буде виконувати певним чином роль, для виконання якої вона приймається на роботу. Людина також сприймає організацію як місце, де вона має певну роботу, виконує її та отримує відповідну винагороду.

Але взаємодія людини та організації не зводиться тільки до рольової взаємодії. Вона більш широка. Людина виконує роботу в оточені людей, у взаємодії з ними. Вона не тільки виконавець ролі в організації, але й член групи, в рамках якої вона діє. При цьому група здійснює великий вплив на поведінку людини. А поведінка людини, її дії вносять певний вклад в життя групи.

Поведінка - це сукупність взаємопов'язаних реакцій, які здійснює людина для пристосування до зовнішнього середовища. Поведінку людини можна уявити у вигляді синусоїди коливань або броунівського руху всередині достатньо широкого поля, сформованого моральними нормами, прийнятими в тій соціальній групі (колективі, сім'ї), до якої належить людина.

Для того щоб зрозуміти, як формуються взаємовідносини людини і організації, необхідно з'ясувати, в чому суть проблеми взаємодії людини та організації, які характеристики особистості визначає поведінка людини в організації та які характеристики організаційного середовища здійснюють вплив на діяльність людини в організації.

Сучасний менеджмент створює поле для вирішення найважливіших проблем. Серед його можливостей: покращення професійної підготовки працівників, налагодження взаємодії між підрозділами фірми, посилення ролі колективів усіх ланок організації у вирішенні завдань, розширення всіх стратегічних компонентів в роботі менеджерів фірми.

Початок розвитку теорії управління, як правило, пов'язують з роботою Анрі Файоля, який на початку XX ст. визначив основні функції і принципи менеджменту. Паралельно в управлінській практиці довгий час переважали принципи наукового менеджменту, розроблені американцем Фредеріком Тейлором. Звичайно, обидва визнавали роль людського фактора на підприємстві. Проте теорія і практика, що ґрунтувалися на їх роботах, здебільшого спрощували підхід, а в деяких випадках навіть ігнорували важливість розуміння ефективного управління поведінкою людей в організації.

Сьогодні найбільш вагомою конкурентною перевагою будь-якої організації є її людські ресурси. Іншими словами, наукові основи організаційної поведінки та їх використання в практичній діяльності, шляхом управління персоналом, перетворюються в один із найважливіших напрямків менеджменту.

Центром усіх сучасних концепцій управління є людина, від поведінки якої залежить результативність діяльності будь-якої організації, підприємства чи фірми.

Перед вищою школою на сучасному етапі поставлено завдання підготувати фахівців, які здатні і бажають творити і сприймати нововведення та зміни технологій, знань і самих обставин життя.

Динамічні зміни у навколишньому світі породили абсолютно нову соціальну, методичну та організаційну ситуацію в усіх сферах сучасної освіти в Україні. Найбільш впливовим на сучасному етапі розвитку є так званий Болонський процес, який являє собою конструктивне намагання держави узгодити національну систему освіти із політичними, економічними та соціальними стандартами освіти, які характерні для сучасного західного світу.

Метою навчального посібника є узагальнення матеріалів щодо впровадження модульно-рейтингових технологій у навчальний процес при вивченні курсу "Організаційна поведінка".

Навчальний посібник знайомить читача з особливостями поведінки особистості в організації, формування групової поведінки в організації, з моделями організаційної поведінки особистості, з науковими підходами до інформації та роллю комунікацій в процесах управління, сучасними підходами до формування систем управління організаціями, управління нововведеннями в організації, розкриває зміст та сутність організаційної поведінки в системі міжнародного бізнесу.

Даний навчальний посібник написаний відповідно до програми навчальної дисципліни "Організаційна поведінка". Ця дисципліна є рекомендованою навчальною дисципліною варіативної частини ОПП підготовки бакалавра за напрямом 6.030601 "менеджмент", відповідно до Галузевих стандартів вищої освіти Міністерства освіти і науки України, затверджених у 2009 р.

У навчальному посібнику представлено усі необхідні матеріали не тільки для засвоєння лекційних та практичних занять, а і для організації повноцінної самостійної роботи студента.

Викладений матеріал запропоновано для використання як викладачами, аспірантами, студентами, так і фахівцями підприємств, організацій, фірм.

Організаційна поведінка - це систематичне вивчення та управління поведінкою і взаєминами людей в організації.

Не дивлячись на те, що кожна людина є унікальною, взаємини співробітників в організації та їх поведінку можна пояснити і навіть передбачити, якщо аналізувати її на індивідуальному, груповому та організаційному рівнях.

На наш погляд, одне з найбільш вдалих визначень організаційної поведінки запропоновано Стівеном Коссеном: "Організаційна поведінка - це дисципліна, яка вивчає поведінку людей і їх взаємини в організації з метою об'єднання потреб і цілей кожного співробітника зокрема з потребами і цілями організації в цілому" [24].