< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПЕРЕДМОВА

Запропонована хрестоматія є навчальним посібником для студентів вищих педагогічних навчальних закладів з курсу загальної психології, завданням с ознайомлення студентів з оригінальними і характерними першоджерелами з основних напрямків психологічної науки.

Дане видання є першою хрестоматією з загальної психології, укладеною в Україні. Остання хрестоматія була видана понад тридцять років тому і відображала період становлення радянської психологічної науки. Фонд психологічних знань з того часу дуже змінився. Актуальність підготовки хрестоматії з психології обумовлюється як переходом навчальних закладів України на модульно-рейтингову систему навчання, за якою значно зростає питома вага самостійної роботи студентів, так і обмеженою наявністю першоджерел, доступних для користування студентів.

Основою цієї хрестоматії є дослідження українських психологів у галузі проблем загальної психології, радянських психологів-методологів та зарубіжних дослідників, які відображені як в монографічних роботах, так і в окремих статтях.

Принцип відбору матеріалу, яким керувалися укладачі, полягає не у виділенні текстів з метою охарактеризувати досягнення психологічної науки, а у виборі матеріалів, які відповідають певним темам типової програми з загальної психології і доступних для сприймання і аналізу студентами. Отже, цей навчальний посібник для студентів вищих навчальних педагогічних закладів має доповнити Існуючі підручники з загальної психології і дати можливість викладачам організовувати самостійну роботу студентів над текстами.

Укладачі прагнули дати можливість читачеві ознайомитися з логікою наукового дослідження і системою поглядів українських, радянських та окремих зарубіжних учених з тих чи інших психологічних проблем.

Окремі розділи загальної психології представлені в хрестоматії з різною повнотою. Це пов'язано не тільки з різним рівнем розробленості окремих проблем, а й з відсутністю друкованої продукції з цих проблем у відповідній для освоєння формі, наприклад, ще не досягли оформлення у психологічній теорії. Разом з тим хрестоматія дає комплекс текстів, які висвітлюють найбільш важливі проблеми психологічної науки.

Ґрунтовне і усвідомлене вивчення включених у хрестоматію текстів допоможе студентам поглибити і розширити свої знання, підвищити професійно-педагогічну і психологічну культуру, удосконалювати психологічну підготовку.

Вступ до загальної психології

Предмет та завдання загальної психології

В. А. Татенко. Об'єкт, предмет і метод психології як суб'єкта пізнання

Уявлення про об'єкт, предмет і метод науки складає її теоретико-методологічний фундамент. Метод науки не може "народиться" раніше ЇЇ предмету і навпаки, оскільки "виношуються" вони разом. Хіба що предмет науки першим "з'являється на світ", а за ним - як його інше "я" - її метод. (***) Не випадково, при розгляді питання про предмет психологи актуалізується проблема її методу. При цьому, як це вже бувало в історії, визначення предмету науки може залежати від уявлення, що склалося, про те, який метод вважати достовірно науковим. З точки зору засновників інтроспекціонізму, психіка - це ніщо інше як "суб'єктивний досвід". Підставою для такого висновку слугує, як відомо, уявлення про те, що досліджувати психічне можна виключно шляхом самоспостереження, рефлексії, інтроспекції, ретроспекції І т.п. Для ортодоксальних біхевіористів, навпаки, психіка як би не існує, оскільки її не можна вивчати за допомогою об'єктивних методів за аналогією із спостережуваними і вимірюваними фізичними феноменами.

М.М.ІІанге намагався об'єднати обидві крайнощі. На його думку, "в психологічному експерименті досліджувана особа завжди повинна давати (собі або нам) звіт про свої переживання, і лише співвідношення між цими суб'єктивними переживаннями і об'єктивними причинами і їх наслідками, складає предмет дослідження".

Та все ж особливий інтерес в контексті розгляду парадигми "суб'єкт-об'єкт-предмет-метод" представляє позиція К.А.Абульханової, яка зв'язує уявлення про об'єкт психології з розумінням "якісної своєрідності індивідуального рівня буття" людини. Предмет же визначається нею як обумовлений природою об'єкту специфічний спосіб абстрагування, за допомогою якого психологія досліджує цю якісну своєрідність індивідуального буття людини. Уточнюючи своє уявлення про предмет психології, К.А.Абульханова спеціально підкреслює, що під предметом слід розуміти ".не конкретні психологічні механізми, що розкриваються психологічним дослідженням, а лише загальні принципи визначення цих механізмів". Іншими словами, в системі даних визначень "об'єкт" психологи відповідає на питання "Якою якісною специфікою володіє та реальність, яку повинна досліджувати психологія?". Предмет же визначається, по суті, методологічно І відповідає на питання "Як в принципі слід цю реальність досліджувати?". Тобто спостерігається своєрідне категоріальне зрушення предмету психологи, що традиційно розуміється, на її об'єкт, а методу цієї науки на її предмет. При цьому, виявляються нові можливості

змістовного розведення/зведення категоріальних опозиційних пар "суб'єкт-об'єкт", "предмет-метод" психологічної науки (див. рис. 1):

Категоріальний простір самовизначення науки психології

Рис. 1. Категоріальний простір самовизначення науки психології

У чому сенс такої побудови? Ймовірно, перш за все, в тому, що в результаті співвідношення уявлень про психологію як суб'єкта пізнання з уявленнями про її об'єкт, предмет І метод, можна буде одержати більш цілісну картину основних визначень даної науки.

  • 1. "Психологія і її об'єкт". Психологія (якщо її визнавати самостійною наукою) виступає суб'єктом пізнання. Специфічним об'єктом для неї служить незалежно існуюча від неї психічна реальність. Якісна особливість психології полягає в тому, що вона як суб'єкт пізнання в принципі співпадає із своїм об'єктом: суб'єкт пізнає самого себе шляхом споглядання і творення, через "само одкровення можливих само перетворень". При цьому психологія може втрачати свій суб'єктний статус, якщо, наприклад, скочуватиметься до суб'єктивізму, якщо яка-небудь інша наука зробить психологію своїм придатком або якщо з якої-небудь дивної причини об'єкт (психіка) почне перероджуватися, перетворюватися на Іншу реальність.
  • 2. "Суб'єкт і предмет психології". Це смисловий і цільовий вектор психології. Якщо свій об'єкт психологія за визначенням як би знаходить в готовому вигляді, то свій предмет вона конструює і визначає для себе самостійно залежно від теоретико-методологічних установок (онтологічних і гносеологічних, аксеологічних і праксеологічних і ін.), що склалися, а також зовнішніх умов (наприклад, пануючої філософської доктрини, політичного режиму, рівня культури). У цьому сенсі можна говорити, що предмет психологічної науки може зазнавати змін залежно від характеру соціокультурних трансформацій.
  • 3. "Об'єкт і предмет психології". Якщо об'єкт психології репрезентує психічну реальність, то предмет цієї науки несе в собі уявлення про те, що складає квінтесенцію психічного, визначає його якісну своєрідність. ***
  • 4. "Об'єкт і метод психології". Метод науки повинен бути релевантним тій реальності, яку передбачається з його допомогою вивчати. Тобто, якщо об'єктом науки є психіка, то метод її повинен бути власне психологічним, не зредукованим до методів фізіології, соціології, філософії і інших наук.***
  • 5."Суб'єкт і метод психології". Завдання психології як суб'єкта пізнання не тільки констатувати необхідність відповідності методу її об'єкту, але і конституювати, відкрити, провести і застосувати його в науковій практиці. Тому, метод як і предмет е функцією суб'єкта, продуктом його творчих зусиль, що змінюється і розвивається.*** Розвиток методології може стимулювати розвиток теорії, успіх в розробці методу науки може зумовити нове бачення нею свого предмету. ***.

*** Значні відмінності, що виникли за останній час в теоретичних поглядах і методологічних підходах, загальне зниження інтересу до всякого роду "філософствування" і "теоретизування" у зв'язку із зростанням прагматичних орієнтацій, призводять до того, що уявлення про предмет і метод психології в своїй сукупності складають сьогодні щось таке, до чого, скажімо, важко застосувати слово "гештальт". ***

Наочне значення категорії суб'єктності полягає в тому, що в ній може згортатися і з неї може розгортатися весь психічний всесвіт, Вона вбирає в себе, "знімає в собі" всі сутнісні визначення психічного у всій його повноті і різноманітті проявів.

"Сходь - сходячи", - учив відомий Індійський філософ і психолог Шрі Ауробіндо Гхош. Дана формула допомагає наочно представити зв'язок, який існує між об'єктом і предметом психологічної науки. "Сходячи" в свій об'єкт, психологія занурюється в бездонні глибини психічного життя, відкриваючи там для себе все нові феномени, встановлюючи нові закономірності, одночасно уточнюючи і пояснюючи відкрите раніше. ***

Вища суть психічного відкривається психології не відразу і не у всьому. Не виключено, що до кінця ця суть ніколи і не буде осягнута, бо таємниці психіки мають тенденцію не тільки ховатися, але і множитися у міру її розвитку. Проте, залежно від розуміння граничної сутнісної характеристики психічного як сущого одержують певну інтерпретацію всі відомі психічні феномени. Так, сказавши собі, що суть психічного - в його здатності відображати об'єктивну реальність, ми наше психічне життя можемо обмежити рамками пізнавальної активності. Якщо додамо до віддзеркалення ще і регуляцію, - то психічне з'явиться перед нами як механізм, що дозволяє людині орієнтуватися і пристосовуватися до природного, соціального середовища, досягати рівноваги з самим собою. Якщо на новому рівні психологічного пізнання сутнісною межею психічного встановлюється свідома перетворююча, творча душевно-духовна діяльність людини, то саме ця межа виступає головним критерієм оцінки наявних знань і головним орієнтиром в подальших психологічних дослідженнях.

"'Останнім часом в психологи набула розвитку тенденція розведення понять діяльності і її суб'єкта, прагнення представити їх як єдність, але не тотожність. Це означає вимогу за проявами будь-якої діяльності бачити діяча, за актами творчості - творця. І, якщо дійсно "спочатку була справа", то психології не може бути не цікаво, хто цю справу зробив, якщо вчинок або подвиг, то хто їх зробив, а якщо слово, то хто його сказав, коли, кому і навіщо. Не психіка взагалі, а той в ній, що з часом досягає рівня обізнаного себе суб'єкта, є носієм, центратором і рушійною силою психічного життя. Він вирішує що, як, з ким, навіщо і коли слід робити. Він оцінює результати своєї активності і інтегрує їх у власному досвіді. Він вибірково І ініціативно вступає у взаємодію зі світом. ***

Суб'єктна специфіка методу психологічної науки полягає в тому, що вона не тільки споглядає, не тільки досліджує всіма доступними нею засобами і способами наявну психічну реальність, але, кінець кінцем, на вищих рівнях прагне осягнути цю реальність шляхом творіння її нових форм і тим самим сходить до дослідження власних можливостей науково-психологічної творчості (ВБ.Рубцов). ***

Достовірно гуманістичний і, неодмінно, оптимістичний погляд на природу людини, віра в позитивну перспективу його особистого і історичного зростання відкриває, на наш погляд, можливість і робить необхідним суб'єктне тлумачення предмету і методу психології як самостійної науки. ***

Татенко В.А. Об'єкт, предмет і метод психології як суб'єкта пізнання // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах" (соціологія, психологія, педагогіка): 36. наук, праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2004. - С. 60-66.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >