< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Граматичний коментар

ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ ТА ІМЕН ПО БАТЬКОВІ

Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами українського правопису відповідно до усталеної вимоги.

  • 1. При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, -йович: Васильович, Семенович. Ігорович, Кос-тьович {Костянтинович), Сергійович, Ількович, Віталійович.
  • 2. При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -івн(а): Гордйвна, Тимофїївна, Кузьмівна, Миколаївна та ін.
  • 3. У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївп(и): Мари Петрівни, Ольги Пилипівни.
  • 4. Правопис деяких з імен по батькові випадає із загальних правил, їх слід запам'ятати:

Ілля - Ілліч (Ількович), Іллівна (Ільківна); Кузьма - Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна. Григорій - Григорович, Григорівна; Сава - Савич (Савович), Савівна; Хома - Хомич, Хомівна.

  • 5. Серед прізвищ, жіночих і чоловічих, є такі, які за характером кінцевого приголосного випадають з відмінкової системи іменників чоловічого і жіночого роду. Наприклад: Півторадні, Ле, Леле, Куїнджі, Ге.
  • 6. Жіночі прізвища на -о, та приголосний в українській мові перебувають поза відмінами. Наприклад: Білаш Катерина, Голуб Ірина, Швець Марія, Кравець Ніна, Шевчук Людмила. Рядно Марія, Пансо Тетяна, Гай Людмила. Гордій Галина.

Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на -ко. -ло. Наприклад: Коваленко Марія, Власенко Вікторія, Покотило Катерина, Шевченко Степанида, Юхи-менко Валентина, Біленко Леся та ін.

Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів. Наприклад: Русин, Турчин, Сербии, Угрин тощо.

7. Усі чоловічі прізвища, які закінчуються на приголосний та -ко, відмінюються.

Чоловічі прізвища типу Андрухів відмінюються за двома варіантами (обидва вважаються нормативними):

Н. Андрухів Андрухів

Р. Андрухова Андрухіва

Д. Андрухову Андрухіву

Зн. Андрухова Андрухіва

Ор. Андруховим Андрухівим

М. при Андрухову Андрухіву

Чоловічі прізвища типу Ковалишин відмінюються за таким зразком:

Н. Ковалишин Зн. Ковалишина

Р. Ковалишина Ор. Ковалишиним

Д. Ковалишинові, Ковалишину М. при Ковалишинові

У чоловічих прізвищах типу Муха, Солоха, Мишуга, Осика, Чайка, як і в загальних назвах цього типу, обов'язковим € чергування приголосних (Муха - Мусі, Солоха - Солосі, Осика - Осиці). У документах ці прізвища слід намагатися ставити у вихідній формі (доцент Муха І.П.).

Якщо чоловіче прізвище збігається з назвою професії, то виникає потреба розрізняти їх: у загальній назві при відмінюванні відбувається перестановка голосного (швець - шевця, жнець - женця); у прізвищах такої перестановки немає: Швець - Швеця - Швецем, Жнець - Жнеця - Жнецем.

Переважна більшість прізвищ зберігає типове для загальних назв чергування 0, Б з І та з нулем звука: Макогін - Макогона, Корінь - Кореня, Бурячок - Бурячка, Кравець - Кравця. Проте цілий ряд прізвищ відмінюється із збереженням І: Кисіль - Кисіля, Куліш - Куліша, Сокіл - Сокіла, хоча в загальних назвах ми маємо киселя, кулеша та ін.

Прізвища другої відміни (Мороз, Галас) завжди мають закінчення -а. -я, навіть у тих випадках, коли ці самі загальні слова в родовому відмінку мають закінчення -у, -ю: Борща (борщу), Галаса (галасу), Мороза (морозу), Голода (голоду), Вітра (вітру) та ін.

Якщо звертання складається із загального слова і прізвища, то в кличній формі ставиться загальне слово" а прізвище - лише у називному відмінку: громадянине, пане, добродію Конова лець.

  • 8. Російські прізвища в українській мові передаються так:
    • - Ё передається сполученням ЙО на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо Ё у вимові відповідає сполученню ЙО: Йотов, Майоров, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
    • - якщо Ё означає звук О після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ЬО: Синьов, Дехтярьов, Пушка-рьов, Лавреньов, Треньов;
    • - під наголосом після шиплячих Ж, Ч, Ш, Щ та Ц завжди пишеться О: Чижов, Свящов, Балашов, Кудряшов, Лобанов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться Е: Горячев, Че-бишев, Коришев, Плющев, Летев;
    • - російська літера Е після приголосних передається в українській мові літерою Е: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Луспекаев. Але звук Е в російських прізвищах, що відповідає українському І, передається буквою Є: Бєлкін, Беляев, Сєдіна, Пешков;
    • - після шиплячих Ж, Ч, Ш, Щ завжди пишеться И: Живков, Чигрін, Кочигін, Щиглов, Щипаное, Шишацький;
    • - літера И завжди пишеться у прізвищах, утворених від імен та інших коренів, спільних для української та російської мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур;
    • - російський суфікс -ее, -еев передається через Є після всіх приголосних, крім шиплячих, Р і Ц: Матвеев, Федосеев, Євсєєв, Лаптев, Медведев, Каменев; suie Андреев, Гундарев, Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Онищев, Кос-тищев, Маришичев.

Культура слова

АДРЕС, АДРЕСА. За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.

Адрес - це письмове вітання особі, організації переважно з нагоди ювілею: адрес ювілярові; адрес гарно оформлено; адрес від колишніх учнів; адрес з нагоди шістдесятиріччя ( п'ятдесятиріччя).

Адреса - місце проживання чи перебування особи, місце розміщення установи; зазначення цих місць на листі, на бандеролі, на посилці тощо. Не знаю точної Вашої адреси; моя адреса така; подаю адресу свого брата; адреса нашої установи; жити (проживати) за адресою; Надсилати на адресу. Вживаючи це слово у переносному значенні (тобто коли сказане стосується особи), говоримо: Це сказано на мою адресу (а не: сказано в мою адресу, сказано в мій адрес).

Можна сказати: Ще не написали адреса (тобто не виготовили письмового вітання) і ще не написали адреси (не заадресували листа, бандеролі, пачки).

А плутаємо ці слова тому, що у російській мові в обох значеннях вживається одне слово - адрес.

БІЛЕТ, КВИТОК. В українській літературній мові слова білет і квиток розрізняються за значенням і сполучуваністю. Тільки білет:

  • а) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки: екзаменаційний білет; щасливий білет;
  • б) цінні папери: кредитний білет; казначейський білет; лотерейний білет; білет грошово-речової лотереї; банківський білет.

Тільки квиток:

  • а) документ, який засвідчує належність до організації: партійний квиток;
  • б) куплена картка, яка дає право на проїзд у транспорті, відвідування музею, театру тощо: квиток на проїзд; трамвайний квиток; проїзний квиток; вхідний квиток; залізничний квиток.

Недоречно вживати словосполучення МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ, МОЯ ВЛАСНА ДУМКА. Це так звані тавтологічні вислови. Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази:

Адреса місця проживання

Бачити сновидіння Вільна вакансія

Моя автобіографія Мій автопортрет Мій власний погляд Моя власна думка Моя особиста справа Моє особисте враження

Пам'ятні сувеніри

адже адреса - це і є місце проживання

бачити і видіти - синоніми слово вакансія, яке походить з латинської мови, означає "вільне місце"

перша частина цих складних слів авто- походить з грецької мови і означає сам, має значення власний. Займенник мій - те саме, що і власний, особистий, а тому зайвий

сувенір - слово французького походження, що означає спогад, пам'ять). Отже, сувенір - подарунок на спомин, або річ, пов'язана із спогадами. Слово сувенір можна замінити сполученнями річ на спомин, пам'ятний подарунок

період - означає проміжок, відрізок часу, упродовж якого щось відбувається Це не стосується поезії та народних пісень, в яких така тавтологія виправдана, бо виконує певну естетичну функцію.

Період часу

 
Увага, даний текст має низьку якість розпізнавання
Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст
< Попер   ЗМІСТ   Наст >