< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мета виховання у сучасній українській школі

В кожній країні світу немає виховання "взагалі". Воно завжди залежить від суспільства і спрямованості формування особистості певної держави.

К. Д. Ушинський в праці "Про народність у громадському вихованні" писав: що — незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення мети. Вельми цінними для нас є навчальні висновки видатного педагога.

  • • Загальної системи народного виховання для всіх народів немає не тільки на практиці, але й у теорії.
  • • У кожного народу своя особлива національна система виховання, а тому запозичення одним народом у іншого виховних систем є неможливим.
  • • Як не можна жити за зразком іншого народу, яким би принадним не був цей зразок, так не можна виховуватись за чужою педагогічною системою, яка б вона не була струнка і добре обдумана. Кожний народ, щодо цього, повинен випробувати свої власні сили.

Потреби копіювати чужинські школи немає жодної. Тим більше, що в нас своя вітчизняна педагогіка, свої школи — українсько-національні, школи національних меншинств. Школа — родина, школа-дитсадок, школа В. О. Сухомлинського, школи державні, приватні, авторські тощо. Надалі розповити їх будуть помножуватись. Ознакою націоналізації в педагогіці, є відродження й розвиток всього розмаїття українських шкіл.

Згадаймо світочів української педагогіки: Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Кулім, І. Франко, Л. Українка, Б. Грінченко, О. Духнович, М. Машкевич,

А. Волошин, С. Русова, Ю. Федькович, М. Грушевський, Г. Ващенко, І. Огієнко, В. Вернадський, В. Сухомлинський та інші.

Цілі виховання в Україні зумовлені 3-ма чинниками.

  • 1. Розпадом СРСР і проголошення України самостійною державою.
  • 2. Зміною соціально-економічної формації, переходом від соціально — суспільних відносин до ринкових, інтеграцією в європейське та світове товариство.
  • 3. Побудовою демократичного суспільства.

Ці чинники передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму, громадянськості особистості: освіченість на світовому ринку, гуманізм, духовність, діловитість, активізацію кожної людини зокрема її самореалізації в матеріальній та духовній сфері життя, дотримання всіх прав людини.

Мета виховання — всебічний і гармонійний розвиток особистості, з порядку денного не тільки не знімається, а й розвивається відповідно до нових цілей і цінностей, які стоять перед особистістю та суспільством.

Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань які об'єднуються в пріоритетні виховні напрями: патріотичне виховання, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, фізичне, економічне.

Ці напрями тісно пов'язані, доповнюють один одного і водночас створюють цілісну систему національного виховання.

Національне виховання — це виховання, яке здійснює все суспільство в цілому: сім'я, формальні, неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання.

Школа — основний інститут національного виховання. Водночас вона має ряд специфічних виховних завдань: формування в учнів основ наукового світогляду, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці, вироблення умінь самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

Отже, головними напрямами виховання дітей та молоді в практичній діяльності школи є: розумове, патріотичне, моральне, правове, трудове, екологічне, художньо-естетичне, фізичне, статеве виховання.

Кодекс вартостей сучасного українського виховання — віра, надія, любов, сумління, правда, доброта, чесність, справедливість, щирість.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >