< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Види земель і землезабезпеченість підприємств

Усі землі України становлять єдиний державний земельний фонд і за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

  • - землі сільськогосподарського призначення - надані для потреб сільськогосподарського виробництва;
  • - землі житлової і громадської забудови - визначаються межами міст, селищ та інших сільських населених пунктів;
  • - землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення;
  • - землі оздоровчого призначення;
  • - землі рекреаційного призначення;
  • - землі історико-культурного призначення;
  • - землі лісового фонду - вкриті й також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства;
  • - землі водного фонду - зайняті річками, озерами, водоймищами, болотами, а також землі на берегах водоймищ у межах захисних смуг;
  • - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення.

Належність земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії в іншу здійснюють органи державної влади.

Найважливішими угіддями в країні є землі сільськогосподарського призначення. Такими землями визнаються ті, які надані для потреб товаровиробників і використовуються сільськогосподарськими підприємствами, фермерами та господарствами населення для виробництва сільськогосподарської продукції.

Станом на 1 січня 2007 р. площа сільськогосподарських угідь в Україні становила 41675,9 тис. га, в тому числі ріллі- 82446,2, сіножаті- 2423,1, пасовища- 45515,7 тис. га.

Структура земельних угідь - це відсоткове співвідношення площ різних угідь у складі загальної земельної площі або площі сільськогосподарських угідь.

За потреби аграрні підприємства можуть змінювати призначення тієї чи іншої ділянки. Процес переведення одних угідь в інші називають трансформацією.

Критерієм, який характеризує рівень забезпеченості селян землею, була площа сільськогосподарських угідь, що припадала на один сільський двір. Такий підхід у визначенні земле-забезпеченості зберігся дотепер. Аналіз сучасного стану густоти населення України в регіональному контексті засвідчує, що західні області найбільш густонаселені, а південні та східні регіони суттєво відрізняються від них. У середньому на мешканця України припадає 0,84 га сільськогосподарських угідь; у Миколаївській - 1,26 га, Кіровоградській - 1,45 га, Тернопільській - 0,74 га, Рівненській - 0,55 га, Львівській - 0,30 га. За останні 20 років землезабезпеченість в Україні знизилась з 1,06 га до 0,67 га ріллі на жителя.

Через зменшення площі сільськогосподарських угідь звужуються потенційні можливості для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сільськогосподарською сировиною. Академік О. Яблуков називає чотири основні явища, що спричиняють деградацію ґрунтів:

  • - ерозія, механічне руйнування ґрунтів водою і вітром;
  • - опустелювання, аридизація - все більше ґрунтів стають непридатними для сільського господарства через висушування;
  • - токсифікація, зараження ґрунтів різними антропогенними речовинами;
  • - прямі втрати через відведення сільськогосподарських угідь під міські будівлі, дороги тощо.

У цих умовах центральне місце має зайняти робота, спрямована на охорону земельних ресурсів, і відповідальність за порушення земельного законодавства.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються в користування:

  • - громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  • - сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  • - сільськогосподарським науково-дослідним установам і навчальним закладам, сільськогосподарським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
  • - несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян для ведення підсобного сільського господарства.

У Земельному кодексі передбачено норми, що регулюють відносини з приватними, державними та комунальними несільськогосподарськими підприємствами, установами й організаціями. Приватні, державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи, організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >