< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методичний інструментарій вимірювання рівня та динаміки інфляційних процесів

На сьогоднішній день в Україні, як і у більшості країн, у статистичній практиці використовується така система індексів цін:

  • 1. у споживчому секторі:
    • - індекс споживчих цін (ІСЦ);
  • 2. у виробничому секторі:
    • - індекс цін на засоби виробництва (ІЦВ);
    • - індекс цін на будівельно-монтажні роботи;
    • - індекс тарифів на послуги пошти та зв'язку для підприємств, установ, організацій;
    • - індекс тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом ;
    • - індекс тарифів на транспортування вантажів трубопроводами ;
    • - індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції;
  • 3. узагальнюючі показники:
    • - дефлятор ВВП;
    • - індекс купівельної спроможності.

Індекс споживчих цін

ІСЦ посідає центральне місце в системі показників статистики цін і розраховується в Україні починаючи з серпня 1991 р. в рамках програми запровадження низки макроекономічних показників, основаних на міжнародних стандартах. ІСЦ став важливим економічним показником з часу його запровадження. Значення ІСЦ важко переоцінити оскільки він прямо чи опосередковано впливає на рівень життя населення країни .

Індекс споживчих цін дозволяє оцінити рівень інфляції на споживчому ринку та характеризує зміни в часі загального рівня цін на товари та послуги. які купує населення для невиробничого споживання.

За змістом ІСЦ є показником зміни сукупної ціни певного набору товарів (послуг). які купує (отримує) населення. Оскільки ціни постійно змінюються під впливом цілої низки факторів. сукупна ціна цього набору також постійно змінюється у відповідності зі змінами цін його складових. Тобто ІСЦ є показником зміни сукупної ціни одного й того ж самого набору товарів та послуг у різні періоди. Сукупна вартість набору товарів та послуг у базисному періоді приймається за 100; зміни в наступні періоди виражаються у процентах до вартості у базисному періоді.

Процедура опублікування і розповсюдження ІСЦ має такі особливості:

  • - часті публікації ІСЦ. зазвичай щомісячно. щоквартально;
  • - оперативність розповсюдження ІСЦ. які зазвичай стають доступними протягом двох тижнів після їх опублікування;
  • - ІСЦ не підлягають уточненню.

ІСЦ є об'єктом уваги з боку користувачів через такі причини:

  • - ІСЦ використовується для індексації соціальних виплат (пенсійної та іншої допомоги). тарифів (на оренду житла. транспорт і т.п.). платежів за банківськими зобов'язаннями (виплата процентів тощо);
  • - ІСЦ також використовуються для індексації інших платежів — таких як виплата процентів. орендної плати. цін облігацій;
  • - ІСЦ використовується як показник загальної інфляції незважаючи на те. що реально він вимірює лише інфляцію споживчих цін;
  • - ІСЦ використовується органами державного управління та грошово-кредитного регулювання для визначення інфляційних цілей грошово-кредитної політики;
  • - ІСЦ використовується для розрахунку інших індексів — паритетів купівельної спроможності. а також для порівняння реального рівня споживання в різних країнах.

Різноманітні напрями використання ІСЦ можуть призводити до конфліктів інтересів. Наприклад. використання ІСЦ в якості показника загальної інфляції може підштовхувати до розширення охоплення ІСЦ з включенням до нього елементів. які не є товарами і послугами. що споживаються домашніми господарствами. що призведе до зміни і концепції ІСЦ.

Слід також зазначити, що у зв'язку з використанням ІСЦ для індексації різних категорій бюджетних видатків його динаміка може мати серйозний вплив на стан державних фінансів.

Отже, незначні відмінності в динаміці ІСЦ в результаті використання дещо інших формул або методів можуть призвести до значних фінансових наслідків. Таким чином, методологія обчислення ІСЦ має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Для правильної аналітичної інтерпретації ІСЦ слід враховувати, що ІСЦ вимірює80:

  • - динаміку цін, а не їх рівень. Наприклад, якщо індекс цінна картоплю за певний період дорівнює 120,0%, а на хліб — 110,0%, це не означає, що картопля дорожча за хліб. Це означає, що темп приросту ціни на картоплю був вдвічі вищий за темп приросту ціни на хліб.
  • - динаміку цін тільки на споживчі товари та послуги, тобто ті, які домогосподарства придбавають для невиробничого (власного) споживання. Тобто ІСЦ охоплює товари та послуги, які населення купує для власного споживання. Товари (послуги), які купуються для неспоживчого використання, з метою нагромадження (предмети старовини, витвори мистецтва, антикварні ювелірні вироби тощо), інвестицій (придбання житла, землі та інших матеріальних та не матеріальних активів), заощадження, сплата прямих податків, внески до Пенсійного фонду, страхування життя, штрафи до споживчого набору не включаються. До нього також не включаються корми для худоби, насіння овочевих культур, прилади та інструменти професійного призначення тощо.
  • - зміну сукупної вартості споживчого набору товарів та послуг, а не кожної окремої його складової. Наприклад, якщо ІСЦ дорівнює 115,0%, це не означає, що всі складові споживчого набору подорожчали на 15,0%. Деякі товари могли зрости в ціні значно більше, а ціни на інші могли залишитися без змін або знизитися.
  • - зміну середніх цін на товари (послуги)- представники, а не зміну цін на той чи інший конкретний товар;
  • - зміну цін в середньому в країні, а не в окремих міських поселеннях, а тим більше в підприємствах торгівлі.

Для побудови та розрахунків ІСЦ в Україні необхідні два основні блоки даних:

  • - дані про зміни споживчих цін (тарифів), отримані шляхом щомісячної реєстрації цін (тарифів) у міських поселеннях;
  • - дані про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств, які отримуються за результатами щорічного обстеження умов життя домогосподарств і використовуються в якості вагової структури при побудові індексу (Додаток А).

Побудова ІСЦ в Україні складається з таких етапів81:

  • - визначення регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів);
  • - формування споживчого набору товарів (послуг)- представників;
  • - визначення порядку збирання інформації про ціни та тарифи (термін, періодичність, інструментарій);
  • - визначення формули розрахунків;
  • - формування бази зважування;
  • - розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін.

Принципи відбору регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів)

Спостереження за змінами цін (тарифів) проводиться в усіх регіонах країни. Інформація про ціни (тарифи) збирається в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі та інших адміністративно-територіальних одиницях, які відібрані з урахуванням чисельності міського населення, ознак, що репрезентують соціально-економічні і географічні особливості регіону, а також фактора насиченості споживчого ринку товарами і послугами.

Відбір базових підприємств здійснюється спеціалістами територіальних органів державної статистики. При цьому до спостереження залучаються підприємства торгівлі та сфери послуг усіх форм власності та ринки, розташовані як у центральних районах адміністративно-територіальної одиниці, так і віддалені від центру та різні за розмірами (великі, середні, дрібні). Для забезпечення репрезентативності базових підприємств використовуються дані статистики торгівлі щодо розподілу роздрібного товарообороту за формами власності та обстеження умов життя домогосподарств щодо грошових витрат на купівлю товарів та отримання платних послуг за місцем придбання. Структура відібраних базових підприємств переглядається щорічно.

Принципи формування споживчого набору товарів та послуг-представників

Правильний відбір товарів (послуг) має дуже важливе значення, оскільки для забезпечення репрезентативності показника ІСЦ споживчий набір повинен відображати споживчі витрати всього населення країни.

Товаром (послугою)- представником вважається сукупність видів товарів (послуг), які є однорідними за споживчими властивостями та призначенням і мають однакові тенденції щодо зміни цін (тарифів).

Споживчий набір є єдиним для всіх регіонів України і визначається централізовано Держстатом України. Вирішальним критерієм для включення до споживчого набору того чи іншого товару (послуги)- представника є величина споживчих витрат на його придбання.

В основу побудови споживчого набору покладені такі основні вимоги:

  • - необхідність реального відображення структури споживчих грошових витрат населення;
  • - можливість оптимальної організації процесу реєстрації цін. Тобто відбір товарів (послуг)- представників, за якими ведеться спостереження, обумовлений не тільки тим, що вони репрезентують структуру витрат домогосподарств, а й тим, що вони репрезентують конкретні товари або послуги, наявні у продажу, тобто вони є найбільш поширеними на споживчому ринку

Таким чином, до його складу насамперед входять найважливіші для споживання домогосподарств товари та послуги. Товари та послуги, які є небажаними з соціальної точки зору, але складають суттєві статті витрат домогосподарств (наприклад, тютюн, алкоголь тощо) також включаються до набору.

Водночас окремі послуги (наприклад, оренда житла, послуги репетиторів), на які дуже проблематично визначити ціни через низьку прозорість у відповідних сферах, не включаються до набору, оскільки вони не відповідають другому принципу побудови набору.

Відбір товарів та послуг-представників проводиться таким чином, щоб ІСЦ відображав динаміку цін значно більшого числа товарів та послуг, які купують домогосподарства, ніж тих, що вказані у наборі, оскільки з багатьма близькими видами товарів та послуг відбуваються схожі цінові зміни.

Критерієм включення до набору нових товарів є їхня частка в загальних споживчих витратах домогосподарств — не менше 0,1% для продовольчих та 0,2% для непродовольчих товарів.

Споживчий набір періодично переглядається з тим, щоб його склад був максимально наближений до сучасних умов. Перегляд набору здійснюється один раз у п'ять років, що відповідає рекомендаціям Міжнародної організації праці.

Споживчий набір час від часу потребує перегляду у зв'язку зі змінами у структурі споживчих грошових витрат населення. З плином часу одні товари (послуги) поступово втрачають актуальність, а на споживчому ринку з'являються нові їх види, які набувають дедалі більшої популярності у населення і, відповідно, мають дедалі більш суттєву питому вагу у споживчих грошових витратах домогосподарств. Яскравим прикладом цього є мобільні телефони, DVD-плеєри, кабельне телебачення, Інтернет, які протягом останніх років користуються значним попитом у населення.

За час розрахунку ІСЦ в Україні споживчий набір товарів (послуг)- представників змінювався чотири рази. Наприкінці 2001 року Держкомстат переглянув список товарів та послуг, які включаються в розрахунок ІСЦ, скоротивши його з 425 до 270 позицій, а в 2006 р. розширив його до 286 позицій (табл. 6.1). Починаючи з 1 січня 2007 р. споживчий набір включав 296 товарів (послуг)-представників.

З січня 2012 р. було запроваджено новий споживчий набір, який містить 335 товарів (послуг) — представників). Зокрема, новими позиціями у наборі стали: хліб заварний та багет, олія оливкова, ківі, капуста пекінська, кондиціонери, блендери, міксери, дрилі, тонометри, підготовчі курси до вступу у ВНЗ, послуги няні, послуги лікарень, манікюр, оренда житла, страхування особистого транспорту, миття легкового автомобіля, дизельне пальне, матеріали мастильні, ноутбуки, флешки, годинники наручні, парасольки, засоби побутової хімії.

Для порівняння, ІСЦ включає в Австрії 582 види споживчих товарів та послуг, Канаді — 392, Данії — 523, Франції — 295, Німеччині — 735, Греції — 386, Японії — 543, Нідерландах — 692, Норвегії — 770, Пакистані — 466, Польщі — 1400, Сінгапурі — 740, Венесуелі — 375, Іспанії — 428, Великій Британії — 394, СІЛА — 359.

Таблиця 6.1. Кількість товарів і послуг для розрахунку ІСЦ в Україні у 2001-2007 рр.

Період

Всього

Продовольчі товари

Непродовольчі товари

Послуги

До листопада 2001 р.

425

108

237

80

3 листопада 2001 р.

270

102

120

48

У 2006 р.

286

102

131

53

3 1 січня 2007 р.

296

125

129

42

Розрахунки показують, що у споживчому наборі України на групу продовольчих товарів припадає близько 42,0%, непродовольчих — 44,0%, послуг — 14,0%. Кожна з груп включає товари підвищеного попиту, на які припадає більша питома вага. Наприклад, на м'ясо та м'ясопродукти припадає в загальному споживанні понад 13,0%, на хліб та хлібопродукти — майже 10,0%, на молоко, сир та яйця — 6,0%, тоді як на каву — тільки 1,0% і на чай та цитрусові — 0,7%. Тобто навіть незначне підвищення ціни на м'ясну і хлібну продукцію більше впливає на середній індекс цін у групі, ніж стрімке зростання вартості кави, чаю або цитрусових.

Порядок збирання інформації про ціни (тарифи) на споживчі товари (послуги)

Спостереження динаміки цін ведеться за конкретними видами товарів і послуг.

Конкретні види товарів і послуг відбираються безпосередньо працівниками територіальних органів державної статистики з урахуванням попиту населення на ці товари, присутності їх на споживчому ринку та регулярної наявності у продажу протягом тривалого часу.

Реєстрація цін проводиться щомісячно: в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі — з 1 по 25 число; в інших адміністративно-територіальних одиницях — з 1 по 20 число.

Реєстрація цін одного й того ж товару (послуги) на одному й тому ж підприємстві проводиться у ті ж числа, що і у попередньому місяці. Відхилення може становити не більше 2-3 днів.

Реєструється фактична ціна товару з урахуванням податків, які сплачує населення (ПДВ, акциз та інші непрямі податки).

Заповнення бланку реєстрації цін (тарифів) на споживчі товари (послуги)

На кожний товар (послугу)- представник заповнюється окремий "Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги", куди заносяться ціни (тарифи) та докладна характеристика відібраних видів товарів (послуг). Характеристика товару має важливе значення, оскільки вона дає реєстратору інформацію, на який товар необхідно реєструвати ціни. Якщо вона недостатньо детальна, існує вірогідність реєстрації цін на товари різної якості, що не допускається при розрахунках індексів. Тому характеристика повинна включати повну назву товару, країни та підприємства-виробника, марку, сорт, вид, величину тари тощо.

Бланк складається з двох розділів: розділу А (підприємства (установи) торгівлі, сфери послуг усіх форм власності) і розділу Б (ринки). Ціни на продовольчі і непродовольчі товари, які реалізуються на організованих ринках юридичними особами, включаються у розділ А, фізичними — у розділ Б. Ціни (тарифи) на послуги включаються тільки у розділ А .

Формула розрахунку індексу споживчих цін

ІСЦ в Україні розраховується за формулою Ласпейреса. Рівень інфляції порівняно з будь-яким періодом, який взято за базу порівняння, визначається за формулою:

де

Р0, Р1 — ціна одиниці конкретного товару (послуги) відповідно в звітному та базисному періодах;

(/0 — фізичний обсяг реалізованого товару (послуги) в базисному періоді; ір — індивідуальний індекс цін на конкретний товар (послугу). Формулу (6.19) можна записати таким чином:

де

Ж0 — питома вага витрат на товар (послугу)- представник у базисному періоді; Р,

- — довгостроковий індекс цін поточного періоду (-) порівняно з базисним періодом (0).

Для розрахунку рівня інфляції може бути використана така формула:

де

— ваги, які зафіксовані на будь-якому рівні / , або усереднене споживання за

декілька періодів часу.

Формула (6.21) дозволяє напряму порівнювати ціни поточного періоду з будь-яким іншим періодом, а не лише з роком обстеження споживчих витрат, яке проводиться один раз на декілька років.

Модифікованою формулою Ласпейреса, яка використовується в Україні для розрахунку ІСЦ, є:

де р,

——--довгостроковий індекс цін товару (послуги)- представника попереднього

р0

періоду (- - 1) порівняно з базисним періодом (0 ); р, р- .

—----короткостроковий індекс цін товару (послуги)- представника поточного періоду (-) порівняно з попереднім періодом ( - - 1 ).

Формула, яка використовується для розрахунку ІСЦ в Україні, виводиться з класичної формули Ласпейреса, яка порівнює поточну вартість споживчого набору у базисному періоді (чисельник) з базисною вартістю цього ж набору у базисному періоді (знаменник). Ця формула є більш універсальною порівняно зі стандартною формулою

Ласпейреса, оскільки в ній використовується безперервний ланцюг розрахунків. Розрахунок ІСЦ за квартал, період з початку року і т.п. визначається "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів споживчих цін.

Формування бази зважування

Базою зважування є розрахункова структура споживчих витрат домогосподарств, які проживають у міських поселеннях.

Джерелом інформації про споживчі витрати населення є дані, отримані за результатами обстеження умов життя домогосподарств щодо витрат на придбання споживчих товарів та оплату послуг. До споживчих витрат населення не включається вартість товарів та послуг, для яких не існує реальної ринкової ціни (особисте споживання сільськогосподарської продукції, виробленої в індивідуальних господарствах). До споживчих витрат населення також не включається прибутковий податок, заощадження, витрати на страхування та внески до пенсійного фонду, витрати на інвестиції. Для визначення питомої ваги окремих товарів (послуг)- представників споживчого набору використовується також додаткова інформація: дані про структуру обсягів послуг, виробництва окремих видів продукції, послуг, а також експертні оцінки.

Україна є великою країною, і тому цілком природно, що споживчі звички населення півдня відрізняються від уподобань населення, що мешкає на півночі, заході або сході країни. Це пов'язано з відмінностями природно-кліматичних умов, соціально-економічного становища, рівня доходів населення, місцевих традицій та інших чинників.

Наприклад, на Херсонщині споживають більше свіжих овочів, ніж на Чернігівщині, а мешканці м. Києва витрачають значно більше коштів на туристичні поїздки, ніж мешканці Черкаської області.

У розрахунках ІСЦ ці відмінності враховуються. Всі регіони країни згруповані у 8 економічних районів, які запропонувала Рада з вивчення продуктивних сил у рамках програми "Україна 2010" (табл. 6.2).

Розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на регіональному рівні

Розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на регіональному рівні складаються з двох етапів.

Перший етап передбачає розрахунки середніх цін на кожний товар (послугу) в кожній адміністративно-територіальній одиниці за поточний та попередній місяці на основі порівняльних цін, зареєстрованих в одному й тому ж підприємстві торгівлі (сфери послуг) на однаковий за якістю товар.

Таблиця 6.2. Групування регіонів України в економічні райони

№ з/п

Економічний район

Області, що входять до складу економічного району

1

Східний

Харківська, Полтавська, Сумська області

2

Донецький

Донецька, Луганська області

3

Придніпровський

Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області

4

Причорноморський

Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області, м. Севастополь

5

Подільський

Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області

Середня ціна розраховується за формулою:

де

У р — сума порівняльних цін; п — кількість порівняльних цін.

На основі розрахованих середніх цін безпосередньо в бланках реєстрації фіксується індивідуальний індекс цін на кожний товар чи послугу-представник (з точністю до 0,0001) за формулою:

де

рі - середня ціна поточного місяця;

р0 — середня ціна попереднього місяця.

На другому етапі визначаються середні ціни за попередній та поточний періоди за регіонами на основі середніх цін на кожний товар (послугу)- представник, отриманих від адміністративно-територіальних одиниць, як середньоарифметичні зважені. За базу зважування береться питома вага середньорічної чисельності наявного міського населення районів та міст, де проводиться реєстрація, у загальній чисельності наявного міського населення регіону.

Середня ціна для регіону на кожний товар (послугу)- представник визначається за формулою:

де

рі — ціна товару (послуги) в адміністративно-територіальній одиниці;

йі — питома вага чисельності населення району, міста в загальній чисельності населення обстеженої території.

Індекси цін та середні ціни поточного місяця на кожний товар (послугу)- представник за регіонами є основою для розрахунку ІСЦ в Україні та її регіонах.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >