< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Офіційні валютні резерви і методи управління ними

Валютні резерви являють собою офіційні запаси іноземної валюти, що знаходяться на рахунках у центральному банку, а також у банках за кордоном, або вкладені в іноземні цінні папери.

Офіційні валютні резерви призначаються для здійснення міжнародних розрахунків, а також для проведення валютних інтервенцій із метою регулювання курсу національної грошової одиниці. Вони служать забезпеченням стабільності національної валюти.

Офіційні валютні резерви складаються з золота, іноземних валют, СДР, нетто - позиції в МВФ. Більшість європейських країн, що входять у Європейський фонд валютного співробітництва, включає в офіційні валютні резерви авуари що знаходяться в ньому.

Офіційні валютні резерви деяких країн складаються з іноземних валют і інших компонентів, що не включають золото.

У поняття "офіційні валютні резерви" включаються як власні активи в іноземній валюті, так і позикові засоби. У залежності від джерела утворення виділяють валові валютні резерви і чисті резерви. Валові валютні резерви складаються з власних і позикових валютних засобів, чисті валютні резерви подані власними засобами.

Офіційні валютні резерви перебувають у віданні державних відомств - міністерства фінансів (або казначейства) і центрального банку. При цьому їхнім власником у будь-якому випадку залишається держава. У деяких країнах частина офіційних резервів знаходиться в центрального банку, а частина - у міністерства фінансів (казначейства). Якщо ж валютні резерви передані в розпорядженні міністерства фінансів (казначейства), то на центральний банк покладаються лише технічні функції по веденню відповідного рахунку. Рішення щодо форм і методів використання валютних резервів у його компетенцію не входять.

Як свідчить міжнародний досвід, концентрація офіційних валютних резервів у центральному банку і наділення його повноваженнями по управлінню ними сприяють більш ефективному використанню валютних запасів. У зв'язку з цим країни - члени ЄВС у ході уніфікації їх національної валютної і грошово-кредитної політики поступово переходять до такої практики.

При наділенні центрального банку функцією повного або часткового розподільника офіційних валютних резервів він самостійно вибирає форми і методи управління валютним запасом. При цьому центральний банк несе матеріальну відповідальність у межах своїх повноважень. Уряд, із своєї сторони, визначає загальні напрямки резервної політики, наприклад припустимий рівень ліквідності і надійності валютних резервів, межі їхнього використання для регулювання курсу національної валюти.

Рівень офіційних валютних резервів залежить від таких чинників:

  • o стан зовнішньої торгівлі. У результаті сприятливої кон'юнктури на світових ринках, що обумовлює зростання доходів від експорту і падіння цін на імпорт, а отже, і зниження імпортних витрат, спостерігається ріст обсягу офіційних валютних резервів країни. І навпаки, падіння цін на експорт поряд із подорожчанням імпорту і появою негативного сальдо торгового балансу неминуче спричиняє за собою скорочення валютних резервів;
  • o врівноваженість платіжного балансу. Погіршення платіжного балансу призводить до падіння курсу національної валюти, збільшенню потреб країни у валютних резервах, використовуваних для регулювання курсу національної грошової одиниці;
  • o режим валютного контролю. У умовах ліберального режиму валютного контролю центральний банк зобов'язаний обмінювати національну валюту на іноземну без обмежень. Це спричиняє за собою зменшення обсягу валютних резервів;
  • o інвестиційний клімат. При сприятливому інвестиційному кліматі спостерігається приток в країну іноземного капіталу, у результаті чого зростають масштаби покупок національної валюти за іноземну. Це призводить до збільшення валютних резервів;
  • o характер інтервенційної політики. З метою стимулювання експорту і стримування росту курсу національної валюти центральний банк здійснює масові валютні інтервенції, що викликає скорочення обсягу офіційних валютних резервів;
  • o режим валютного курсу (плаваючий, фіксований). Плаваючий валютний курс знижує потребу країни у валютних запасах, оскільки вільні коливання курсу автоматично усувають дисбаланси платежів і перешкоджають прямуванню спекулятивних потоків капіталу. Фіксований валютний курс може стати причиною підвищення потреб країни у валютних резервах, оскільки його підтримка на заданому рівні можливо лише при витраті іноземної валюти на проведення валютних інтервенцій.

З метою підтримки валютних резервів на прийнятному для тієї або іншої країни рівні центральні банки здійснюють цілий комплекс заходів, іменованих управлінням валютними резервами.

За станом на 0І.01.2009 р. міжнародні резерви України дорівнювали 31,5 млрд. дол. США і зменшилися за рік на 0,9 млрд. дол. США, або на 2,8 %. У серпні 2008 року обсяги міжнародних резервів були найбільшими за останні 7 років і становили 38,0 млрд. дол. США.

Основним джерелом зростання міжнародних резервів були інтервенції Національного банку України, в результаті яких упродовж 2008 року на міжбанківському валютному ринку було придбано 7,0 млрд. дол. США у доларовому еквіваленті. Разом з тим в IV кварталі звітного року, за умов погіршення ситуації на міжбанківському валютному ринку України, Національним банком України було продано іноземної валюти загальним обсягом 10,3 млрд. грн. у доларовому еквіваленті (95 % від загальної суми проданої іноземної валюти за звітний рік), що призвело до зменшення міжнародних резервів у цілому.

Одним із джерел поповнення міжнародних резервів було надходження у листопаді коштів від Міжнародного валютного фонду у сумі, еквівалентній 3 млрд. СПЗ, або 4,6 млрд. дол. США.

Додатковим фактором зростання міжнародних резервів був дохід, отриманий від управління міжнародними резервами, який в 2008 році становив 1,9 млн. дол. США. Основною метою управління міжнародними резервами було забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності та дохідності, яке забезпечувало виконання функцій Національного банку України, визначених чинним законодавством України.

У звітному році управління міжнародними резервами здійснювалось відповідно до "Інвестиційної декларації золотовалютного резерву Національного банку України на 2008 рік" для одержання додаткового доходу.

У 2008 році міжнародні резерви зберігались на рахунках банків-кореспондентів. а також у фінансових інструментах з довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень "А". Контроль за кредитним ризиком забезпечувався шляхом встановлення кредитних лімітів банкам-контрагентам. Оптимальний рівень валютного та процентного ризиків забезпечувався шляхом диверсифікації міжнародних резервів. Більшу частину коштів міжнародних резервів було вкладено 8 державні цінні папери промислово розвинутих країн, а також зберігались у банках США. Швейцарії та Великобританії.

Всі зобов'язання банків-контрагентів перед Національним банком України за депозитами та операціями з цінними паперами було виконано вчасно та в повному обсязі. Ліквідність міжнародних резервів визначалась рівнем ліквідності вільно конвертованих валют, фінансових інструментів або фінансового ринку.

У процесі управління міжнародними резервами Національним банком України використовувались таю основні фінансові інструменти, як короткострокові депозити та цінні папери.

З метою нарощення високоліквідних активів у 2008 році було збільшено (з 47 до 52 %) частку цінних паперів у структурі міжнародних резервів.

Переважна частка монетарного золота Національного банку України зберігалася в сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено у довгострокові депозити. Загальна середня дохідність операцій з управління міжнародними резервами за 2008 рік становила 5.4 %. У звітному році зростання міжнародних резервів супроводжувалось своєчасним погашенням та обслуговуванням зовнішнього державного боргу.

Література [2, 3, 7, 11, 13, 23-26, 29-32, 43, 44, 73, 84, 107]

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >