< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРОГЕНЕЗУ

Зміст теми

  • 2.1. Трудова концепція походження культури.
  • 2.2. Психоаналітична концепція походження культури З. Фрейда.
  • 2.3. Ігрова концепція походження культури Й. Хейзінги.
  • 2.4. Теорія пасіонарності Л. Гумільова.

Одним із загальновизнаних видів соціальної та історичної динаміки культури є культурогенез. Культуроге-нез, тобто початок зародження і розгортання культури, починається з того моменту коли під впливом певних факторів у психіці первісної людини відбулися якісні зміни. Ці зміни проявилися, насамперед, у тому, що окремі важливі аспекти існування людини перестали підкорятися універсальним природним законам та керуватися виключно інстинктами. Тобто первісна людина почала виходити за межі інстинктивного тваринного способу буття. Почався процес самоусвідомлення та самовизначенності людини у світі природної необхідності. Це знайшло вираження в першій культурній опозиції "Я- Інше", або "Я- не-Я". Свідомість, усвідомлене ставлення до світу стали визначальними характеристиками людини. Наступними кроками культурного поступу людства стали мова та накопичення і передача знань про світ. Отже, можна сказати, що культура стала своєрідним виявом самостійності людини по відношенню до світу природи.

Сутність культурогенезу виражається в процесі постійного саморозвитку культури, що здійснюється внаслідок трансформації вже існуючих форм і систем та шляхом народження нових феноменів, які не існували в культурі раніше. Культурогенез не вичерпується лише фактом виникнення культури, це процес постійного розвитку та модернізації культурних феноменів.

Структурно в культурогенезі можна виділити декілька компонентів: ґенеза культурних форм; моделювання історико-культурного процесу; формування нових культурних систем, що утворюються людськими спільнотами; історичні типи культурних систем, які різняться специфічними ціннісними орієнтаціями та нормами.

Слід зауважити, що проблеми історичної ґенези культури та її окремих вузькоспеціалізованих галузей вивчали історики, соціологи, етнографи, археологи та інші дослідники, проте загальна теорія культурогенезу стала предметом наукового дослідження відносно недавно.

Однією з найбільш складних проблем, що пов'язана із культуро-генезом, є проблема походження культури. Вона розроблялась багатьма теоретиками культури, серед яких - Г. Спенсер, Л. Морган, Е. Тейлор, Дж. Фрезер, З. Фрейд, Ф. Енгельс, К. Маркс, Й. Хейзін-га та інші. Незважаючи на принципову несхожість методологічних установок та загальнотеоретичних положень, усі теорії об'єднує бажання дати відповідь на питання: Що стало причиною культу-рогенезу? Як у природному світі виник якісно новий феномен -культура? Що може розглядатися як першоджерело культури? "

Аналізуючи можливі причини культурогенезу, більшість дослідників дотримуються думки, що його основною причиною є потреба в адаптації пралюдської спільноти до динамічних умов її природного існування. Процес адаптації здійснюється шляхом створення нових форм діяльності людей та соціальної взаємодії.

Стосовно питання про першоджерело, механізми утворення і сутність культури в культурології сформувалося справжнє розмаїття теорій: психологічні, антропологічні, соціокультурні. Незважаючи на глибину теоретичних обґрунтувань, жодна із існуючих теорій не отримала статусу загальновизнаної. До найбільш відомих можна віднести трудову, психоаналітичну та ігрову концепції походження культури.

Трудова концепція походження культури

Трудова концепція походження культури (або знаряддєво-трудова) розроблена в рамках марксистської філософської традиції. Основна ідея цієї теорії подана в роботі Ф. Енгельса "Роль праці в процесі перетворення мавпи на людину". Вивчаючи проблему походження культури, марксисти підкреслюють виключне значення праці в процесах культуротворення. Теза про діяльнісну природу культурогенезу дозволяє розглядати працю як своєрідну опосередковуючу ланку між тваринним світом і світом людей. Саме праця виводить людину за межі суто природного існування, відкриваючи перед нею горизонти культури.

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці взаємодіє із природою, використовує її у своїх цілях. Як цілеспрямована діяльність, праця, власне, і починається із виготовлення знарядь праці. Звичайно, простежити виникнення "найпершого" знаряддя праці так само неможливо, як і простежити появу "найпершої" людини. Проте в межах трудової концепції робиться припущення, що систематичне використання пралюдьми різних предметів природи як засобів забезпечення життєдіяльності поступово приводило до вибору серед багатьох однорідних предметів найбільш зручних за формою і ефективних у використанні. Згодом пралюди перейшли до цілеспрямованого пошуку відповідних предметів, у їх мозку сформувались " образи" конкретних природних знарядь. Наступним кроком був процес їх успішного вдосконалення, що стало своєрідною передумовою для цілеспрямованого створення штучних знарядь праці, які і стали першим неприродним феноменом.

Виготовлення знарядь праці є фундаментальною умовою для виникнення культури. У процесі виготовлення знарядь праці ускладнюється зміст самої праці. Завдяки цьому розвиваються здібності людини, відбувається поступове формування людської свідомості, виникає потреба в передачі інформації. Важливим моментом цього процесу стає поява мови як засобу спілкування, яка відкриває нові можливості для спільної трудової діяльності. Спільна діяльність породжує нове середовище - людське суспільство і культуру.

Отже, теза про діяльнісну природу культурогенезу пов'язана з ідеєю, що саме праця, виготовлення знарядь праці є тим стрижнем, навколо якого кристалізуються передумови для майбутнього культурного розмаїття. Діяльнісний підхід акцентує увагу на людському факторі в розвитку культури і трактує культуру як спосіб життєдіяльності людини, процес реалізації людських потенцій. За таких умов культура розуміється як концентрований, організований досвід людства, як процес, у якому відбувається розкриття сутнісних характеристик людського суспільства. Така інтерпретація культури ґрунтується на її аксіологічних вимірах, коли культура розуміється як показник людяності, міра гуманізації природи.

Трудова концепція вважається однією з найбільш змістовних та теоретично обґрунтованих. Проте сучасна наука і філософія представили цілу низку питань стосовно культурогенезу, на які з позицій означеної концепції відповісти важко або ж і неможливо.

Серед найскладніших є питання стосовно співвідношення: людина - праця, праця - свідомість. У якому смислі можна говорити про людину як продукт праці, якщо сама праця склалася саме в процесі антропосоціогенезу? На якому етапі можна говорити про працю як цілеспрямовану діяльність? У трудовій концепції походження культури міститься логічна суперечність. Усі принципові складові культурогенезу: праця, свідомість, людина, соціальність - формуються одночасно, виступаючи воднораз і передумовами, і наслідками. Ця суперечність залишається невирішеною і для сучасної культурологічної думки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >