< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні культурологічні категорії

Культурологія оперує власною системою категорій, які є найбільш фундаментальними поняттями про культурні закономірності, процеси та зв'язки, на основі яких здійснюється пізнання явищ культури. Слід підкреслити, що категоріальний апарат культурології знаходиться в процесі становлення. Проявом цього є той факт, що представники різних культурологічних шкіл у ході теоретичних досліджень та пошуків використовують власні системи категорій. Проте до найважливіших загальновизнаних культурологічних категорій можна віднести такі: "культура", "цивілізація", "цінність", "ментальність", "ідентифікація", "культурний тип" та інші.

Поняття "культура"

Особливе місце в системі культурологічних категорій посідає категорія " культура", яка є багатозначною, характеризується поліфонією смислів, що осягається через вивчення її культурно-історичних трактувань. Розгляд історії становлення поняття "культура" зазвичай починають з античних часів, хоча саме слово "культура" набуло самостійного значення лише у другій половині XVII століття. Відомо, що в античні часи поняття "культура" мало декілька значень - обробка, виховання, навчання, шанування, поклоніння. Особливість античного розуміння культури полягає в тісному зв'язку понять "культура" і "поліс", в особливій увазі до процесу формування громадянина античного полісу, який саме і був культурною людиною внаслідок його підготовленості до життя в цьому суспільстві, чим він і відрізнявся від некультурних варварів.

Загального значення поняття "культура" набуло в XV-XVI столітті, а широко вживаним стає в добу Просвітництва. За умов промислового розвитку та товарного виробництва на перший план виступає залежність людини від засобів виробництва, а не від природних сил. У той час під культурою розумілися всі здобутки людської діяльності, передусім, знання, наука, мистецтво тощо. В понятті "культура" закріплюється смислова подвійність: культура тлумачиться і як штучне, неприродне, породжене людською діяльністю, і, разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов'язаний з людським духом.

У XVIII столітті в літературі починають вживатися два самостійних, протилежних за значенням поняття: " культура" і " натура" (природа); з часом смислове навантаження поняття "культура" зростає.

ХХ століття визначається багатоманітністю філософських та наукових дефініцій культури, у яких як основоположні закріплюються ті чи інші її ознаки. Більшість трактувань культури пов'язано з іменами видатних філософів, соціологів, істориків, етнографів. Зокрема, Е. Тейлор розуміє культуру як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та інших здібностей та навичок, набутих людиною як членом суспільства; Х. Ортега-і-Гасет вбачає в культурі соціальні форми і способи облагороджування біологічних потенцій людини; К. Маркс визначає культуру як уречевлені сутнісні сили людини; для М. Гайдеггера культура являє собою умову і спосіб реалізації верховних цінностей шляхом культивування вищих людських якостей; згідно з П. Гуревичем, культура - це усвідомлена робота духу з удосконалення всього, що оточує людину; Г. Францев визначає культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей; у Е. Маркаряна культура виступає способом людської діяльності.

Отже, можна вважати, що культура - поняття суто антропологічне, сутнісно пов'язане з феноменом людини.

З огляду на окреслену ситуацію доцільно виділити такі групи визначень поняття "культура" як найбільш поширені в науковій літературі:

  • - соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації й формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: "культура - це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організують соціальні зв'язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду" (В. Бекет);
  • - аксіологічні (аксіологія - філософське вчення про природу цінностей) підкреслює, що культура є сукупністю матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності;
  • - онтологічні (онтологія - філософське вчення про буття) розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Тут культура постає не перспективою людського життя, а формою існування, реальністю, за якою наступає межа людської присутності у світі. Культура - це спосіб буття людини.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >