Страхування життя на випадок смерті

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про страхування", страхування життя визначається як вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку18. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії"), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Класичний підхід до страхування життя передбачає захист майнових інтересів на випадок смерті застрахованого.

Страховою подією при страхуванні життя є смерть застрахованої особи.

Процес укладання та дії договору страхування життя передбачає наявність трьох суб'єктів страхового процесу, а саме: страховика, страхувальника та вигодонабувача.

Страховик - це фінансова установа, яка отримала ліцензію на здійснення страхування життя. У відповідності до ст. 30 Закону України "Про страхування", страховик, який займається страхуванням життя, зобов'язаний сформувати статутний фонд у обсязі не менший, ніж 1,5 млн. євро. Цією ж статтею Закону України "Про страхування", регламентується нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05. Для виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками (вигодонабувачами) страховик згідно ст. 31 Закону України "Про страхування"0 формує резерви зі страхування життя за рахунок надходження страхових платежів та інвестування коштів сформованих резервів за цим видом страхування.

Страхувальник - у відповідності до договору страхування життя страхувальником може бути як юридична, так і фізична особа, яка вступила у страхові правовідносини зі страховою компанією, сплачує страхові внески та претендує на страхові виплати за страховими подіями.

Вигодонабувач - особа, на користь якої підписано страховий договір. Вигодонабувач визнається страхувальником або застрахованим на випадок посмертного отримувача страхової суми.

Серед видів страхування життя вагоме місце посідає страхування на випадок смерті. Договори страхування життя поділяються на два види:

o пожиттєве страхування на випадок смерті;
o дострокове страхування (страхування на визначений строк).

При укладанні договору пожиттєвого страхування не встановлюється терміну страхування і він діє до настання страхового випадку, тобто смерті застрахованого. За таких умов, страхова сума обов'язково буде виплачена, невідомо лише момент цієї виплати. При достроковому страхуванні, якщо протягом дії договору (наприклад, п'ять років), смерть застрахованого не настала, то в такому випадку страховик звільняється від виплати належної страхової суми.

При страхуванні життя страхова сума визначається індивідуально до кожного страхувальника з урахуванням інтересів та можливостей учасників процесу страхування. Страхова компанія, як правило, встановлює мінімальну межу страхової суми, нижче від якої обслуговування договору страхування зі страхування життя буде збитковим. Так само, страхова компанія може обмежити і верхню межу страхової суми, якщо страховик не буде впевнений в здатності страхувальника сплатити належні страхові платежі відповідно до заявленої страхової суми. Взагалі величина страхової суми та розмір страхових платежів є компромісом інтересів між страховиком і страхувальником при укладанні та дії договору страхування життя.

Розмір страхових тарифів залежить від віку (чим людина старше, тим вони вищі), полу (для чоловіків тарифи вищі, ніж жінок) застрахованого, його професії, стану здоров'я, життєвих уподобань (куріння, споживання алкоголю, заняття спортом та ін.), а також періоду сплати страхової премії. Страхувальником страхова премія може бути сплачена одноразово за весь період дії договору страхування життя, але більш розповсюдженою є практика сплати платежів щоквартально, один раз на півроку або щорічно. Такий порядок сплати дозволяє страхувальнику обрати найбільш прийнятні строки виконання своїх обов'язків за договором страхування.

На ринку страхових послуг існує значна кількість видів дострокового страхування на випадок смерті. Розглянемо основні з них:

1. Страхування з незмінною страховою сумою вважається найпростішою та найдешевшою формою дострокового страхування. Виходячи із самої назви, за даним договором страхова сума та платежі залишаються незмінними протягом всього терміну страхування;
2. Страхування з постійно зростаючою страховою сумою було введено на ринок з метою протидії наслідкам інфляції, яка зменшувала реальний рівень страхового захисту шляхом знецінювання грошей. За таким договором страхування, страхова сума щорічно зростала на обумовлений процент, що вело до відповідного зростання й страхових премій;
3. Страхування з правом відновлення договору. Особливістю даного виду страхування є те, що страхувальнику надається можливість в обмежений період часу пролонгувати термін дії договору без додаткового медичного огляду. Так, якщо замість укладання договору на 20 років, можна кожних п'ять років переукладати договір з метою якнайширшого задоволення страхових інтересів страхувальників. При цьому, страхова сума залишається постійною, а платежі зростають при кожному поновленні умов договору й залежать від віку застрахованого, тобто страховий захист дорожчає кожних п'ять років.